Постановление суда № 68911546, 13.09.2017, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У Х В А Л А

13 вересня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

судді-доповідачаПрокопенка О.Б.,суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., -

розглянувши заяву ОСОБА_4 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 19 січня 2017 року в адміністративній справі за її позовом до Білогірського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області про визнання протиправними дій та зобов'язання перерахувати пенсію,

в с т а н о в и л а:

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 19 січня 2017 року на підставі пункту 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2014_04_27/pravo1/T052747.html?pravo=1> (далі - КАС) відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду касаційної інстанції, ОСОБА_4 звернулася до Верховного Суду України із заявою про її перегляд з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 КАС.

На обґрунтування заяви додано копії рішень Вищого адміністративного суду України від 5, 7 та 18 липня 2017 року (№№ К/800/22719/17, К/800/22981/17, К/800/18756/17 відповідно), які, на думку заявниці, підтверджують неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Проте аналіз зазначених судових рішень не дає підстав для висновку про наявність неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 237 КАС судові рішення в адміністративних справах можуть бути переглянуті Верховним Судом України з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції при розгляді двох чи більше справ за тотожніх предметів спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.

Аналіз оскаржуваної ухвали та наданих на порівняння рішень не дає підстав для висновку про наявність неоднакового застосування судом одних і тих же норм матеріального права, оскільки прийняття різних за змістом судових рішень зумовлено різними предметами спорів, різними відносинами, які виникли між сторонами і не є подібними між собою, і відповідно різним нормативно-правовим регулюванням.

Як убачається із оскаржуваного рішення Вищого адміністративного суду України від 9 січня 2017 року, суд у цій справі вирішував спір щодо перерахунку пенсії, призначеної відповідно до Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ «Про державну службу», у зв'язку із підвищенням заробітної плати та розміру посадового окладу працюючим державним службовцям.

Натомість зі змісту ухвал Вищого адміністративного суду України від 5 та 7 липня 2017 року, наданих на порівняння, убачається що спір у цих справах стосувався перерахунку пенсії із включенням до заробітку неврахованих під час призначення пенсії, зокрема, матеріальної допомоги на оздоровлення, для вирішення соціально-побутових питань та суми індексації заробітної плати, з яких було сплачено внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Із наданої на порівняння ухвали Вищого адміністративного суду України від 18 липня 2015 року убачається, що позов у цій справі стосувався перерахунку пенсії, призначеної відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції від 12 липня 2001 року.

Як убачається із самої заяви, наведені в ній доводи щодо помилковості висновків касаційного суду у цій справі фактично зводяться до правової оцінки обставин у справі, перевірка правильності встановлення яких не входить до компетенції Верховного Суду України.

Крім того, надані на порівняння рішення суду касаційної інстанції не містять іншого, ніж в оскаржуваному рішенні, тлумачення норм матеріального права, про які йдеться у заяві.

Обговоривши доводи заяви та дослідивши додані до неї матеріали, колегія суддів Судової палати а адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що подана заява є необґрунтованою та її доводи не підтверджуються доданими до неї матеріалами.

За таких обставин колегія суддів не вбачає необхідності у відкритті провадження про перегляд судових рішень у цій справі.

Враховуючи викладене та керуючись пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», статтями 235-240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

Відмовити у допуску справи за позовом ОСОБА_4 до Білогірського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області про визнання протиправними дій та зобов'язання перерахувати пенсію за заявою ОСОБА_4 про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 19 січня 2017 року.

Суддя-доповідач О.Б. Прокопенко Судді: О.Ф. Волков М.І. Гриців