Постановление суда № 68799540, 12.09.2017, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

233 Справа № 233/3746/17

УХВАЛА

12 вересня 2017 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області в складі: головуючого судді Каліуш О. В. за участі секретаря Франчук А.О., позивача ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Костянтинівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Еврокар Україна» про захист прав споживачів,

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Еврокар Україна», ОСОБА_1 просить: визнати Договір фінансового лізингу від 30.05.2017 року № 2287, укладений між ним та відповідачем, недійсним; стягнути з відповідача на його користь 22000,00 грн.; стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду у розмірі 10000,00 грн.

Представником відповідача ОСОБА_2 суду надано клопотання про передачу справи для розгляду Дарницькому районному суду м. Києва за підсудністю посилаючись на те, що згідно до ч.2 ст. 109 ЦПК України позови до юридичних осіб предявляються в суд за їхнім місцезнаходженням, а згідно із свідоцтвом про реєстрацію юридичної особи місцезнаходженням відповідача є м. Київ, вул. Бориспільська, 9.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання представника відповідача, вказуючи на його необґрунтованість.

Заслухавши думку осіб, що беруть участь в розгляді справи, суд вважає, що в задоволенні клопотання представника відповідача про передачу справи для розгляду за підсудністю необхідно відмовити з таких підстав.

Пленум ВСУ в п.1 постанови № 5 від 12.04.1996 р. «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» розяснив, що споживачем, права якого захищаються на підставі Закону України «Про захист прав споживачів» є лише громадянин (фізична особа), котрий придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити товари (роботи, послуги) для власних побутових потреб.

Відповідно п. 2 цієї ж постанови, до відносин, які регулюються Законом України «Про захист прав споживачів» належать, зокрема, ті, що виникають із договорів купівлі-продажу, майнового найма (в тому числі найму (оренди) жилого приміщення в частині відносин між наймачем (орендарем) і наймодавцем (орендодавцем), який одночасно є виконавцем комунальних послуг і послуг по ремонту житлового фонду та інженерного обладнання), побутового прокату, безоплатного користування майном, підряду (в тому числі побутового замовлення чи абонементного обслуговування), доручення, перевезення громадян та їх вантажу, комісії, схову, страхування, із договорів про надання фінансово-кредитних послуг для задоволення власних побутових потреб громадян ( у тому числі про надання кредитів, відкриття й ведення рахунків, проведення розрахункових операцій, приймання і зберігання цінних паперів, надання консультативних послуг). Відносини щодо захисту прав споживачів можуть виникати також з актів законодавства або з інших угод, які не суперечать Закону.

Згідно із ст.1 Закону України «Про фінансовий лізінг», фінансовий лізинг це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобовязується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ч.2 Закону України «Про фінансовий лізінг», відносини, що виникають у звязку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Позивач, звернувшись до суду з позовом, просить про захист свого права, яке, на його думку, було порушено відповідачем у звязку із укладенням Договору фінансового лізингу № 2287 від 30.05.2017 року. Підставою звернення до суду в позовній заяві позивач зазначає Закон України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до ч.5 ст. 110 ЦПК України, позови про захист прав споживачів можуть предявлятися також за місцем проживання споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

Позовна заява ОСОБА_1 предявлена за місцем проживання позивача, тому правила підсудності у даному випадку не порушені.

Керуючись ст. ст. 110, 168 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_2 про передачу цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Еврокар Україна» про захист прав споживачів за підсудністю до Дарницького районного суду м. Києва відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає, заперечення на неї включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя: О.В. Каліуш