Решение № 68762015, 07.09.2017, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

07.09.2017

Справа №489/1958/17

Провадження №2/489/1500/17

РІШЕННЯ

іменем України

07 вересня 2017 року м.Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Кирильчука О.І., за участі секретаря судового засідання Матяєвої С.І., представника позивача ОСОБА_1, розглянувши цивільну справу за позовом виконавчого комітету Миколаївської міської ради до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про виселення,

встановив:

Позивач просить виселити відповідачів з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення, оскільки останні самоправно вселилися до квартири та добровільно звільнити квартиру відмовляються.

Представник позивача позов підтримав, відповідачі у судове засідання не з'явились, представник відповідачів подав письмове клопотання про перенесення розгляду справи, яке судом відхилено.

Враховуючи, що відповідно до ч.1 ст.56 Цивільного кодексу України органами опіки та піклування є, зокрема, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад, а із позовом про виселення звернувся виконавчий комітет Миколаївської міської ради, підстави для залучення останнього для участі у справі як органу опіки та піклування відсутні.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 03 грудня 2015 року частково задоволена заява Миколаївської міської ради про визнання спадщини відумерлою, визнано спадщину - квартиру АДРЕСА_1, що відкрилась після смерті ОСОБА_6 - відумерлою.

З метою здійснення контролю за схоронністю житлового фонду, працівниками балансоутримувача будинку АДРЕСА_1 - комунального підприємства «Спеціалізоване комунальне підприємство «Гуртожиток» було виявлено, що в даній квартирі проживають ОСОБА_2, її донька ОСОБА_3, онуки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, на підтвердження чого було складено відповідний акт №12 від 09.02.2017 року.

Відповідно до ст.18 Житлового кодексу Української РСР управління житловим фондом здійснюється власником або уповноваженим ним органом у межах, визначених власником.

За змістом ч. 3 ст. 116 Житлового кодексу Української РСР, осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.

Відповідно до ч.1 ст. 3 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статей 2, 318 Цивільного кодексу України річ (майно) може знаходитись у власності Українського народу, фізичних та юридичних осіб, держави Україна, Автономної Республіки Крим, територіальних громад, іноземних держав й інших суб'єктів публічного права. Усі суб'єкти права власності є рівними перед законом.

За змістом ст.327 Цивільного кодексу України у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про місцеве самоврядування» право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Відповідно до ч.5 ст.16 Закону України «Про місцеве самоврядування» від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Відповідно до ч.1 ст.60 Закону України «Про місцеве самоврядування» спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Відповідно до ст.182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

За змістом ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

За змістом п.1 ч.1 ст.4 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» право власності підлягає державній реєстрації прав.

Оскільки права суб'єкта комунальної власності в інтересах територіальної громади м.Миколаєва здійснює Миколаївська міська рада, доказів реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 за виконавчим комітетом Миколаївської міської ради не надано, останній є неналежним позивачем у справі, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 3, 15, 60, 88, 209, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційну скаргу може бути подано до апеляційного суду Миколаївської області через Ленінський районний суд міста Миколаєва протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя