Постановление суда № 68394135, 15.08.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Справа № 638/17962/16-ц Головуючий суддя І інстанції Семіряд І. В.

Провадження № 22-ц/790/4813/17 Суддя доповідач Піддубний Р.М.

Категорія: Спори, що виникають із договорів

позики, кредиту, банківського вкладу

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2017 року м. Харків

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого: судді Піддубного Р.М.,

суддів: Кружиліної О.А., Пилипчук Н.П.,

за участю секретаря: Пашнєвої Ю.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні виділені матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дзержинського районного суду міста Харкова від 14 червня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, товариства з обмеженою відповідальністю «Прем'єр плюс» про стягнення заборгованості за договором позики, за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Прем'єр плюс» до ОСОБА_1 про визнання договору поруки недійсним, -

встановила:

У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, мотивуючи який зазначив, що в період з 04 квітня 2013 року по 21 січня 2014 року між ним та ОСОБА_2 було укладено декілька договорів позики, відповідно до яких останній отримав та зобов'язався повернути 530 000 грн., що еквівалентно 64 085 доларів США. 21 січня 2014 року між ним та товариством з обмеженою відповідальністю «Прем'єр плюс» (ТОВ «Прем'єр Плюс») було укладено договір поруки, відповідно до якого товариство зобов'язалось відповідати за виконання позичальником зобов'язань за договорами позики. Посилаючись на те, що ОСОБА_2 взятих на себе зобов'язань щодо повернення позики не виконав, ОСОБА_1 просив стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ТОВ «Прем'єр Плюс» заборгованість у розмірі 1 943 077 гривень 88 копійок.

Ухвалою Дзержинського районного суду міста Харкова від 16 листопада 2016 року частково задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову. Заборонено будь-яким способом відчуження, накладено арешт на 2/6 частини квартири АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_2, та накладено арешт на грошові кошти ТОВ «Прем'єр плюс» у межах розміру позовних вимог - 1 943 077 грн. 88 коп., що знаходяться на будь-яких банківських рахунках в будь-яких банківських установах України. В іншій частині у задоволення заяви відмовлено.

У червні 2017 року ТОВ «Прем'єр Плюс» звернулося до суду із заявою, у якій просило скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою суду від 16 листопада 2016 року, посилаючись на те, що такі заходи перешкоджають господарській діяльності товариства.

Ухвалою Дзержинського районного суду міста Харкова від 14 червня 2017 року заяву задоволено. Скасовано заходи забезпечення позову - арешт грошових коштів ТОВ «Прем'єр Плюс» у розмірі - 1 943 077 грн. 88 коп,

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просив ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити ТОВ «Прем'єр-Плюс» у скасуванні заходів забезпечення позову.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з'явилися, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив із того, що накладення арешту на грошові кошти перешкоджають господарській діяльності товариства, крім того, у зв'язку зі смертю позичальника порука ТОВ «Прем'єр плюс» є припиненою.

Проте погодитись з такими висновками не можна з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову, передбачені цим Кодексом.

Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача, що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.

Частиною 3 ст. 151 ЦПК України встановлено, що забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Отже, підставою для забезпечення позову є обґрунтоване припущення про те, що невжиття певних заходів, передбачених ч. 1 ст. 152 ЦПК, утруднить або зробить неможливим виконання судового рішення.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 152 ЦПК одними із видів забезпечення позову є накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб, заборона вчиняти певні дії.

Згідно з роз'ясненнями, які містяться у п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 червня 2006 року N 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Оскільки жодних належних доказів на підтвердження того, що накладення арешту на грошові кошти перешкоджає господарській діяльності, ТОВ «Прем'єр плюс» не надано, крім того, п.п. 1.3, 1.4 укладеного 21 січня 2014 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Прем'єр Плюс» договору поруки сторони передбачили, що у разі заміни боржника, смерті боржника, поручитель відповідає перед кредитором у повному обсязі, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність передбачених законом підстав для задоволення заяви про скасування заходів забезпечення позову.

За таких обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції - скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 312-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Дзержинського районного суду міста Харкова від 14 червня 2017 року скасувати.

У задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Прем'єр плюс» про скасування заходів забезпечення позову відмовити.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий Р.М. Піддубний

Судді О.А. Кружиліна

Н.П. Пилипчук