Постановление суда № 6836504, 23.11.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

У Х В А Л А

23.11.09 р. Справа № 43/226           

Господарський суд Донецької області у складі судді Зубченко І.В., розглянув заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Міжнародна транспортно-експедиторська компанія “ІнтерТрансСервіс”, м. Маріуполь про розстрочку виконання рішення від 22.10.09р. у справі № 43/226

за позовом: Державного підприємства “Іллічівський морський торгівельний порт”, м. Іллічівськ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Міжнародна транспортно-експедиторська компанія “ІнтерТрансСервіс”, м. Маріуполь

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, з боку позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Метекс”, м. Іллічівськ

про стягнення заборгованості по оплаті наданих послуг у розмірі 6100279,56грн., суми санкцій, що передбачена п.6.2. договору у розмірі 1720764,04грн., суми інфляційних у розмірі 190572,82грн., суми 3% річних у розмірі 236697,57грн.

За участю представників:

від позивача (стягувача): представник не з’явився.

від відповідача (заявника): Зуєва М.В. за дов. №285/06-130 від 01.09.09р.

Рішенням господарського суду Донецької області від 22.10.09р. позовні вимоги Державного підприємства “Іллічівський морський торгівельний порт”, м. Іллічівськ до Товариства з обмеженою відповідальністю “Міжнародна транспортно-експедиторська компанія “ІнтерТрансСервіс”, м. Маріуполь про стягнення 3398906,39грн. заборгованості по оплаті за надані послуги, суми санкцій, що передбачена п. 6.6. договору, яка складає 1720764,04грн. (подвійна облікова ставка НБУ), сум санкцій, що передбачені п.2 ст.625 ЦК України: 190572,82грн. інфляційних, 236697,57грн. 3% річних від простроченої суми, були задоволені частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Міжнародна транспортно-експедиторська компанія “ІнтерТрансСервіс” (87510, Донецька обл., м. Маріуполь, пр. Луніна, 18; код 33653926, р/р 26005900177722 в Маріупольській філії Першого Українського Міжнародного банку, МФО 335742) на користь Державного підприємства “Іллічівський морський торгівельний порт” (68001, Одеська обл., м. Іллічівськ, вул. Праці, 6; код 01125672, р/р 26009114761 філії ВАТ “МТБ” в м. Іллічівську, МФО 388498) 3398906,39грн. заборгованості по оплаті за надані послуги, суму санкцій, що передбачена п.6.6. договору, яка складає 613100,02грн. (подвійна облікова ставка НБУ), суми санкцій, що передбачені п.2 ст.625 ЦК України: 185991,07грн. інфляційних, 211864,54грн. 3% річних від простроченої суми, витрати по сплаті державного мита у сумі 24500,40грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 113,37грн.

У задоволенні вимоги про стягнення пені відмовлено через зменшення судом суми у розмірі 916650,03грн. В решті позову відмовлено за недоведеністю.

09.11.09р. на виконання вказаного рішення був виданий відповідний наказ.

09.11.09р. до господарського суду Донецької області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Міжнародна транспортно-експедиторська компанія “ІнтерТрансСервіс”, м. Маріуполь, №285/973, про розстрочку виконання рішення по справі №43/226 в частині стягнення суми у розмірі 1035569,40грн. до 25.12.09р. з оплатою рівними сумами (приблизно 148тис. грн. на тиждень) починаючи з поточного тижня.

В обґрунтування своєї заяви заявник посилається на неможливість негайного виконання рішення, у звязку з тим, що існують обставини, які перешкоджають виконанню рішення суду, а саме: тяжке матеріальне положення, недостатність обігових коштів на банківських рахунках, обтяження за договорами іпотеки нерухомого майна, яке належить підприємству.

Представник заявника в судовому засіданні просив задовольнити вимоги, зазначені у заяві №285/973 від 09.11.09р. про розстрочку виконання рішення від 22.10.09р.

Представник стягувача в судове засідання не з’явився, витребуваних судом документів не надав.

Розглянувши зазначену заяву, господарським судом встановлено наступне:

Відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов’язковими до виконання на всій території України.

За приписом ст.115 Закону України “Про виконавче провадження” рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов’язковими на всій території України.

За заявою сторони, згідно із ст.121 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має право (не зобовязаний) розстрочити виконання рішення при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у виняткових випадках, залежно від обставин справи.

Слід мати на увазі, що ГПК України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи утруднюють його виконання. Тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст.43 ГПК.

Відповідно до вимог ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

За приписом ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Так, вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Звертаючись до суду із заявою про розстрочку виконання рішення, заявник не надав ні доказів, які свідчать про неможливість чи наявність значних труднощів у виконанні рішення суду, ні доказів винятковості обставин, що перешкоджають виконанню такого рішення.

Тяжке матеріальне положення, недостатність обігових коштів на банківських рахунках, обтяження за договорами іпотеки нерухомого майна, яке належить підприємству, як негативні наслідки кризи є характерними для всіх суб’єктів господарського сектору. Натомість, укладаючи договір, відповідач (заявник) брав на себе обов’язок з належного виконання зобов’язання, при цьому саме право позивача нараховувати в подальшому санкції (при умові прострочки) було гарантією саме належного виконання зобов’язання з боку відповідача.

Таким чином, за висновками суду обставини, якими заявник обгрунтовує заяву про розстрочку виконання судового рішення, не є винятковими, такими, що дійсно ускладнюють його виконання.

За приписами п.1 ст.21 Закону України “Про виконавче провадження” встановлено термін предявлення наказу до виконання у три роки, тобто сторонам законодавчо надана можливість врегулювання зазначених відносин без звернення до суду та Державної виконавчої служби.

Враховуючи викладене, заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Міжнародна транспортно-експедиторська компанія “ІнтерТрансСервіс”, м. Маріуполь, №285/973 від 09.11.09р., про розстрочку виконання рішення по справі №43/226 в частині стягнення суми у розмірі 1035569,40грн. до 25.12.09р. з оплатою рівними сумами (приблизно 148тис. грн. на тиждень) починаючи з поточного тижня, підлягає залишенню без задоволення.

За таких обставин, керуючись ст.ст. 86, 121 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

          У Х В А Л И В :

Відмовити в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Міжнародна транспортно-експедиторська компанія “ІнтерТрансСервіс”, м. Маріуполь, №285/973 від 09.11.09р., про розстрочку виконання рішення по справі №43/226 в частині стягнення суми у розмірі 1035569,40грн. до 25.12.09р. з оплатою рівними сумами (приблизно 148тис. грн. на тиждень) починаючи з поточного тижня.

Суддя Зубченко І.В.                               

Надруковано 4 примірники:

1– стягувачу;

1 – боржнику;

1 – третій особі;

1 – у справу.