Постановление суда № 68243727, 08.08.2017, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У Х В А Л А

8 серпня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

судді-доповідача Кривенди О.В.,

суддів: Гриціва М.І., Прокопенка О.Б.,-

розглянувши заяву державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ДПІ) про перегляд Верховним Судом України судового рішення в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «НТТ Сістем ЛТД» (далі - Товариство) до ДПІ про скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и л а:

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 29 грудня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2015 року, позов задовольнив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 14 березня 2017 року рішення судів попередніх інстанції залишив без змін.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, ДПІ звернулася до Верховного Суду України із заявою про її перегляд з підстав, передбачених пунктами 1, 5 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Відповідно до частини другої статті 239-2 КАС ухвалою судді Верховного Суду України від 21 червня 2017 року заяву було залишено без руху та надано строк для усунення її недоліків до 21 липня 2017 року.

На виконання цієї ухвали від заявника надійшло платіжне доручення від 17 липня 2017 року № 505.

У заяві ДПІ посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, та невідповідність оскаржуваного судового рішення викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

На обґрунтування заяви додано копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 23 лютого 2017 року (справа № К/800/25505/16,), яка, на думку заявника, підтверджує неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах та копію постанови Верховного Суду України від 14 березня 2017 року - на підтвердження невідповідності оскаржуваного судового рішення викладеному у цій постанові висновку.

Проте аналіз оскаржуваного судового рішення та рішення Вищого адміністративного суду України, на яке посилається заявник, не дає підстав для висновку про наявність неоднакового застосування судом норм матеріального права.

У кожному з цих рішень висновки суду касаційної інстанції щодо фактичного виконання господарських зобов'язань ґрунтуються на конкретних встановлених обставинах, які були оцінені судами у сукупності з доводами податкового органу і в оскаржуваному рішенні були визнані як такі, що підтверджують реальний характер здійснених між позивачем і контрагентами господарських операцій, а в прикладі - як такі, що не підтверджують об'єктивної можливості виконати умови договорів між позивачем та його контрагентами.

Так, у рішенні наданому для порівняння суд зазначив про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентом не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності, оскільки реальність виконання взятих зобов'язань позивачем за укладеним договором не підтверджено належним чином оформленими первинними документами, які б у повній мірі відображали зміст господарської операції та їх вартісні показники, а тому у позивача були відсутні підстави відображення наслідків цих господарських операцій в податковому обліку та податкове повідомленні-рішення відповідача винесено правомірно.

Тоді як в оскаржуваному рішенні суд встановив, що використання позивачем придбаних робіт та послуг у власній господарській діяльності підтверджується матеріалами справи, також встановлені реальні зміни майнового стану позивача за спірними господарськими операціями.

Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи, перевірка правильності встановлення яких не належить до компетенції Верховного Суду України.

Колегія суддів дійшла висновку, що обставини, встановлені у справі, судове рішення в якій оскаржується, не є подібними до обставин, встановлених у справі, копія судового рішення в якій додано до заяви.

Крім того, надане для порівняння рішення не містить іншого, ніж в оскаржуваній ухвалі, тлумачення норм матеріального права, про які йдеться у заяві ДПІ.

Не суперечить оскаржуване судове рішення й викладеному у постанові Верховного Суду України висновку, оскільки прийняття різних за змістом судових рішень також зумовлено різними фактичними обставинами, які були встановлені судами під час розгляду цих справ.

Зазначене дає підстави для висновку про необґрунтованість поданої заяви.

Враховуючи викладене, керуючись пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів», статтями 235-240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

Відмовити у допуску до провадження справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «НТТ Сістем ЛТД» до державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення за заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 14 березня 2017 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.В. Кривенда

Судді: М.І. Гриців

О.Б. Прокопенко