Постановление суда № 68222300, 11.08.2017, Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області

Справа № 396/1310/17

Провадження № 2/396/646/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.08.2017 року Суддя Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області Шепетько Володимир Іванович, розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврокар Україна" про визнання недійсним договору фінансового лізингу та повернення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ :

Позивачем подано позовну заяву без додержання вимог, викладених в ст.119 ЦПК України.

Відповідно до ч.5 ст.119 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору.

Позивач посилається у позовній заяві на звільнення його від сплати судового збору, згідно із ч.3 ст.22 ЗУ "Про захист прав споживачів", з чим не можна погодитися, виходячи із наступного.

Згідно із ч.ч. 1,2 ст.79 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

ЗУ «Про судовий збір» встановлено, що за подання заяв, скарг до суду на всій території України справляється судовий збір.

Відповідно до ч.3 ст.22 ЗУ «Про захист прав споживачів», споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.

При цьому, ЗУ «Про захист прав споживачів» у цій частині у зв'язку із прийняттям ЗУ «Про судовий збір» (у редакції від 08 липня 2011 року) не змінений, з нього не виключена вказівка про звільнення споживачів від сплати судового збору.

В статті 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, що однозначно розуміється як початок дії закону з моменту набрання ним чинності і припинення з утратою чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Конституційний Суд України Рішенням від 9 лютого 1999 року у справі № 1-7/99 конкретизував зазначений принцип, указавши, що положення частини першої статті 58 Конституції України щодо «незворотності» дії законів та інших нормативно-правових актів необхідно розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи).

При цьому суд зазначив, що цей конституційний принцип не може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом'якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб. Проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може передбачатися шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

Для процесуального закону це означає, що діє в часі той процесуальний закон, на момент та час дії якого вчиняється процесуальна дія.

Відносно змін у статті 5 ЗУ «Про судовий збір» щодо кола осіб, які звільняються від сплати судового збору, це означає, що звуження законом кола осіб, які звільняються від сплати судового збору, не може бути підставою для покладення на цих осіб обов'язку зі сплати судового збору після вчинення процесуальної дії, зокрема після відкриття провадження. Водночас зазначена норма не передбачає продовження дії прав, які діяли раніше.

З огляду на зазначене можна дійти висновку про те, що процесуальний закон визначає свою дію в часі саме за часом вчинення відповідних процесуальних дій.

За таких умов Закон України «Про судовий збір» має застосовуватися в редакції, яка діяла на момент вчинення певної процесуальної дії.

Частиною третьою статті 22 ЗУ «Про захист прав споживачів» передбачено, що споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.

Проте, при розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом перевага надається спеціальному, якщо він не скасований виданим пізніше загальним актом.

В рішенні Конституційного Суду України № 12-рп/2013 від 28 листопада 2013 року, яке є остаточним та обов'язковим до виконання на території України, також зазначено, що перелік суб'єктів, які звільняються від сплати судового збору за подання позову, визначено у статті 5 ЗУ «Про судовий збір» і цей перелік є вичерпним.

Оскільки спеціальним законом, який визначає підстави для звільнення від сплати судового збору та пільги щодо його сплати є ЗУ «Про судовий збір», то саме цей Закон підлягає застосуванню.

Аналогічна думка висловлена Верховним Судом України в ухвалах від 16.01.2016 року (справа № 6-3084ц15), від 29.01.2016 року (справа № 6-209ц16), від 03.02.2016 року (справа № 6-228ц16), від 09.02.2016 року (справа № 6-36ц16), від 01.03.2016 року (справа № 6-484ц16), від 30.11.2016 року (справа № 6-1121цс16).

За таких обставин, відповідно до ст.ст.119-121 ЦПК України позовна заява підлягає залишенню без руху, а позивачеві пропонується оплатити судовий збір в розмірі 640 грн. (банк отримувача - ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код за ЄДРПОУ - 37993783, код банку отримувача - 820019, рахунок отримувача - 31215256700001, код класифікації доходів бюджету 22030106)

Керуючись ст.ст. 119-121 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврокар Україна" про визнання недійсним договору фінансового лізингу та повернення грошових коштів залишити без руху до 21 серпня 2017 року, але не більше п'яти днів з дня отримання позивачем копії ухвали.

Запропонувати позивачу виправити недоліки, вказані у мотивувальній частині цієї ухвали.

В разі невиконання ухвали позовна заява буде вважатись неподаною та буде повернута.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: ОСОБА_2