Постановление суда № 68190815, 02.08.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 серпня 2017 року м. Київ К/800/4350/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України

в складі: Стародуб О.П. (доповідач), Головчук С.В., Штульман І.В.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Комсомольський кам'яний кар'єр» на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.12.2013р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комсомольський кам'яний кар'єр» до управління Пенсійного Фонду України в м. Свердловську Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення,-

в с т а н о в и л а:

У серпні 2013 року ТОВ «Комсомольський кам'яний кар'єр» звернулося до суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення УПФУ в м. Свердловську Луганської області №1559 від 05.08.2013р. про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в розмірі 2082,09 грн.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 30.10.2013р. позов задоволено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.12.2013р. скасовано рішення суду першої інстанції, у задоволенні позову відмовлено.

З таким рішенням суду апеляційної інстанції не погодився позивач, подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати ухвалене апеляційним судом рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та касаційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, відповідно до частини 5 статті 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів; на виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян; на виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов'язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення.

В ході розгляду справи судами встановлено, що ТОВ «Комсомольський кам'яний кар'єр» є юридичною особою та платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 10.11.2009р. порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ «Комсомольський кам'яний кар'єр» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (а.с. 10).

Рішенням УПФУ в м. Свердловську Луганської області №1559 від 05.08.2013р. на підставі пункту 2 частини 11 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 1183,44 грн. та нараховано пеню в розмірі 898,65 грн. за несвоєчасну сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 20.03.2013р. по 25.06.2013р. (а.с. 6).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до статті 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію, але пеня та штраф за їх невиконання або неналежне виконання не нараховуються, а тому відповідачем протиправно прийнято оскаржуване рішення №1559 від 05.08.2013р. про застосування до позивача штрафних санкцій та нарахування пені.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що оскільки мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію, то і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення. Враховуючи, що строк виконання зобов'язань зі сплати єдиного внеску настав у позивача після порушення провадження у справі про банкрутство, дія мораторію на виконання цих зобов'язань не поширюється.

З такими висновками апеляційного суду колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи.

Мотиви та доводи, наведені у касаційній скарзі, висновки суду не спростовують і є безпідставними, оскільки за правилами частини 5 статті 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, а тому апеляційний суд обгрунтовано прийняв рішення про відмову у задоволенні позову.

Посилання позивача в обгрунтування касаційної скарги на правову позицію, висловлену в постанові Верховного Суду України від 13.03.2013р., також є безпідставним, оскільки вона стосується застосування статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції, яка діяла до виникнення правовідносин у даній справі.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що апеляційним судом правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 210, 220, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,-

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Комсомольський кам'яний кар'єр» відхилити, а постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.12.2013р. у даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку передбаченому главою 3 розділу IV КАС України.

Судді: О.П. Стародуб

С.В. Головчук

І.В. Штульман