№ 68134607, 02.08.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 серпня 2017 р.м.ОдесаСправа № 815/451/17

Категорія: 3.5 Головуючий в 1 інстанції: Балан Я. В. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Вербицької Н.В.,

суддів - Джабурії О.В.,

- Крусяна А.В.,

при секретарі судового засідання - Осіпова М.Ю.,

за участю представників відповідача Алексєєвої К.О., Алі Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Держпраці в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2017 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Еверласт" до Головного управління Держпраці в Одеській області про скасування постанов про накладення штрафу,

В С Т А Н О В И Л А :

24.01.2017 товариство з обмеженою відповідальністю звернулося до суду з позовом про скасування постанов Головного управління Держпраці в Одеській області від 21.12.2016 №№ 235,236,237 про накладення штрафних санкцій, посилаючись на недоведеність обставин порушення посадовими особами підприємства вимог трудового законодавства.

Відповідач заперечував проти позову, посилаючись на безпідставність позовних вимог, просив в задоволенні позову відмовити.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2017 року позов задоволений в повному обсязі.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив зазначену постанову скасувати та прийняту нову про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи наступне.

В ході проведення планової перевірки ТОВ "Еверласт" посадовою особою ГУ Держпраці в Одеській області з питань додержання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за результатами якої 09.12.2016 складено акт № 15-01-006/0851, встановлені порушення:

1. ч.3 ст.24 КЗпП України, які сталися внаслідок допущення ОСОБА_4 до виконання свої посадових обов'язків до направлення повідомлення центральному органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування;

2. ч.2 ст.48 КЗпП України, п.1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджених наказом Мінпраці України, Мінюстом України та Міністерством соцзахисту населення України від 29.07.1993 року № 58 (далі - Інструкція № 58), внаслідок чого станом на 07.12.2016 не внесений запис у трудову книжку ОСОБА_5 про прийняття з 01.09.2016 року на роботу згідно наказу від 31.08.2016 № 33-16-к;

3. п.7.1 Інструкції № 58 внаслідок невнесення в Книгу обліку руху трудових книжок та вкладишів до них даних трудової книжки ОСОБА_6, прийнятого на роботу з 01.11.2016;

4. п.2 ст.29 КЗпП України щодо не ознайомлення з правилами внутрішнього розпорядку працівників ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_6;

5. ч.1 ст.11 КЗпП України, ст.2 Закону України "Про колективні договори і угоди", яке виразилось у неукладанні на підприємстві колективного договору;

6. ч.8 ст.79 КЗпП України, яке сталося внаслідок відкликання ОСОБА_9 з щорічної відпустки без згоди працівника;

7. ст.ст.83, 116 КЗпП України внаслідок нездійснення повного розрахунку в день звільнення ОСОБА_10 та ОСОБА_11, відповідно 08.11.2016 та 21.11.2016;

8. п.10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабміну України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок № 100), яке сталося через відсутність коригування середньої заробітної плати працівників ОСОБА_9, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 на коефіцієнт їх підвищення для оплати відпусток;

9. ч.4 ст.121 КЗпП України, ч.3 п.2 розділу ІІ Порядку № 100 внаслідок неправильного визначення середньої заробітної плати за час перебування ОСОБА_16 у відрядженні (з 11 по 12 жовтня 2016 року);

10. ч.1 ст.169 КЗпП України щодо не проведення періодичних медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці;

11. ч.1 ст.166 КЗпП України внаслідок невидачі молока працівникам, зайнятим на роботах із шкідливими умовами праці, а саме електрозварникам на автоматичних та полуавтоматичних машинах;

12. ст.ст.97, 100 КЗпП України через не проведення доплати до тарифної ставки в розмірі 4% працівникам, зайнятим на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці;

13. ч.1 ст.52, п.1 ст.32 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку із тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням", ст.255 КЗпП України, яке сталося внаслідок розгляду документів ОСОБА_17 для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності з порушенням 10-денного строку;

14. п.4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабміну України від 01.08.1992 № 442, через не проведення атестації робочих місць токаря, фрезерувальника, свердлувальника, різьбяра на пилах ніжок і верстатах, маляра та інших (а.с.19-29).

12.12.2016 року ГУ Держпраці в Одеській області прийняло рішення № 202про прийняття до розгляду справи про накладення штрафу на ТОВ "Еверласт" (а.с.95-96).

За результатами розгляду справи 21.12.2016 перший заступник начальника ГУ Держпраці в Одеській області на підставі акту перевірки прийняв постанови:

- № 235 за порушення, викладені у п.7 акту перевірки, а саме за порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі, та вирішило накласти штраф на ТОВ "Еверласт" у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, в розмірі 4 800 грн.;

- № 236 за порушення, викладені у п.9 акту перевірки, а саме за недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці, з накладенням штрафу у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення, в розмірі 16 000 грн.;

- №237 за порушення, викладені у п.п.1-4, 6, 8, 10-14 акту перевірки за інші порушення вимог трудового законодавства з накладенням штрафу в розмірі мінімальної заробітної плати - 1 600 грн. (а.с.15-18).

Задовольняючи позов в повному обсязі, суд першої інстанції виходив з недоведеності вини товариства у порушенні вимог трудового законодавства.

Судова колегія частково не погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 265 КЗпП посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством. За приписами ч. 2 ст. 265 КЗпП юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі порушення вимог трудового законодавства. Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення визначений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 р. № 509 "Про затвердження Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення" та визначає механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених ч. 2 ст. 265 КЗпП України та частинами 2 - 7 ст. 53 Закону України "Про зайнятість населення".

Відповідно до п. 2 вказаного Порядку штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками. Штрафи можуть бути накладені на підставі акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.

Таким чином, у відповідача були визначені законом повноваження щодо проведення перевірки ТОВ "Еверласт" та прийняття рішень про накладення штрафу.

Щодо доведеності виявлених порушень та обґрунтованості накладення штрафних санкцій.

Підставою для прийняття постанови № 235 про накладення штрафу стало виявлення порушення ст.ст.83, 116 КЗпП України, а саме невиплата в повному обсязі грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки при звільненні ОСОБА_10 та ОСОБА_11

Частина 1 ст.83 КЗпП України передбачає, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

Стаття 116 КЗПП України встановлює, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до абз3. ч.2 ст.265 КЗпП України за порушення строків виплати заробітної плати та інших виплат більш, як за один місяць, або виплата їх не у повному обсязі передбачена відповідальність у вигляді штрафу у 3-кратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.

З акту перевірки та додатково наданих відповідачем документів вбачається, що наказом директора ТОВ "Еверласт" № 40-16-к від 08.11.2016 звільнено ОСОБА_10 з посади електрозварювальника на автоматичних та полуавтоматичних машинах з 08.11.2016 за згодою сторін - п.1 ст.36 КЗпП України. Зобов'язано бухгалтерію провести розрахунок за невикористану відпустку за період роботи з 02.02.2016 по 08.11.2016 у кількості 18 днів. Згідно меморіального ордеру від 08.11.2016 ОСОБА_10 нараховано 3 868,27 грн.

21.11.2016 наказом директора ТОВ "Еверласт" № 41-16-к звільнено ОСОБА_11 з посади електрозварювальника на автоматичних та полуавтоматичних машинах з 21.11.2016 за власним бажанням - ст.38 КЗпП України. Зобов'язано бухгалтерію провести розрахунок за невикористану відпустку за період роботи з 01.06.2016 по 21.11.201 у кількості 11 днів. Згідно меморіального ордеру від 21.11.2016 ОСОБА_11 нараховано 3 474,62 грн.

В ході перевірки встановлено, що згідно результатів проведеної атестації робочих місць за умовами праці для визначення права працівників на пільгове пенсійне забезпечення, інші пільги та компенсації, яка затверджена наказом директора ТОВ "Еверласт" від 15.12.2011 № 41 (додаток № 3), для електрозварювальників на автоматичних та полуавтоматичних машинах передбачена додаткова відпустка у кількості 4 робочі дні. Однак при звільненні ОСОБА_10 та ОСОБА_11 їм не була нарахована та, відповідно, оплачена зазначена додаткова відпустка.

Визнаючи факт виявленого порушення, директором ТОВ "Еверласт" наказом від 13.12.2016 № 115 проведений перерахунок компенсації за невикористану відпустку:

- ОСОБА_10, якій звільнений 08.11.2016. Зобов'язано перерахувати недоплачену суму компенсації за невикористані 3 дні відпустки,

- ОСОБА_11, якій звільнений 21.11.2016. Зобов'язано перерахувати недоплачену суму компенсації за невикористані 2 дні відпустки (а.с.124).

13.12.2016 з ОСОБА_10 та ОСОБА_11 проведений остаточний розрахунок при звільненні (а.с.126-127).

Оцінюючи викладені обставини, судова колегія погоджується з доводами апелянта, що при звільненні ОСОБА_10 та ОСОБА_11 їм не була виплачена в повному обсязі компенсація за невикористану відпустку, що підтверджує правомірність прийняття постанови № 235 про накладення штрафу.

Доводи позивача, що компенсація за невикористану відпустку була виплачена ОСОБА_10 та ОСОБА_11 відповідно до поданих ними заяв згідно з положеннями ст.116 КЗпП України, судова колегія вважає хибними.

Так, стаття 116 КЗпП України передбачає право на виплату остаточного розрахунку при звільненні не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок тільки у випадку, якщо працівник в день звільнення не працював.

Представник позивача у судовому засіданні не заперечував, що ОСОБА_10 та ОСОБА_11 працювали у дні звільнення. Відтак, відсутні підстави для відстрочки остаточного розрахунку при звільненні. Судова колегія звертає увагу, що 13.12.2016 була нарахована та виплачена не вся компенсація за невикористану відпустку, а лише та її частина, помилковість невиплати якої встановлена в ході перевірки.

Суд першої інстанції на наведені обставини увагу не звернув, неповно дослідив обставини справи, самоусунувшись від їх з'ясування, в зв'язку з чим прийшов до помилкового висновку про неправомірність та незаконність постанови № 235.

Підставою для прийняття постанови № 236 про накладення штрафу стало виявлення порушення ч.4 ст.121 КЗпП України, яке виразилось у здійсненні оплати днів відрядження ОСОБА_16 за період з 11.10.2016 по 12.10.2016 без урахування розрахунку середньої заробітної плати, встановленої ч.3 п.2 розділу ІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабміну України від 08.02.1995 № 100, тобто в меншому розмірі.

Відповідно до ч.4 ст.121 КЗпП України працівникам, які направлені у службове відрядження, оплата праці за виконану роботу здійснюється відповідно до умов, визначених трудовим або колективним договором, і розмір такої оплати праці не може бути нижчим середнього заробітку.

З розрахунково-платіжної відомості за жовтень 2016 не вбачається невірність нарахування заробітної плати ОСОБА_36 та заниження заробітку за жовтень 2016 року внаслідок невірного визначення компенсації за дні відрядження.

Так, з акту перевірки, постанови № 236 та наказу директора ТОВ "Еверласт" № 44 від 10.10.2016 вбачається, що підставою для висновку про невірність нарахування компенсації за два дні відрядження мало місце відносно ОСОБА_16 (а.с.26зв,16,103).

Проте, у розрахункових відомостях за серпень-жовтень 2016 рок, наданих представником відповідача в ході апеляційного розгляду та які були підставою для висновку про виявлені порушення, за основу взята нарахована заробітна плата іншого працівника - ОСОБА_9.

Оскільки у вказаних відомостях нарахування заробітної плати ОСОБА_16 відсутнє, судова колегія приходить до висновку, що відповідачем належним чином не аналізувалось нарахування заробітної плати за жовтень 2016 року саме ОСОБА_16

Крім того, судова колегія зазначає, що навіть у разі встановлення заниження розміру компенсації за відрядження, воно не може бути підставою для притягнення підприємства відповідно до абз.4 ч.2 ст.265 КЗпП України за недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці, відповідальність за яке встановлена у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Стаття 17 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05.10.2000 № 2017-ІІІ передбачає, що основні державні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень.

До числа основних державних соціальних гарантій включаються:

- мінімальний розмір заробітної плати;

- мінімальний розмір пенсії за віком;

- неоподатковуваний мінімум доходів громадян;

- розміри державної соціальної допомоги та інших соціальних виплат.

Основні державні соціальні гарантії, які є основним джерелом існування, не можуть бути нижчими від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до ст.11 Закону України "Про оплату праці" від 24.03.1995 № 108/95-ВР мінімальні розміри ставок (окладів) заробітної плати, як мінімальні гарантії в оплаті праці, визначаються генеральною угодою.

Стаття 12 Закону № 108/95-ВР визначає, що норми оплати праці (за роботу в надурочний час; у святкові, неробочі та вихідні дні; у нічний час; за час простою, який мав місце не з вини працівника; при виготовленні продукції, що виявилася браком не з вини працівника; працівників, молодше вісімнадцяти років, при скороченій тривалості їх щоденної роботи тощо) і гарантії для працівників (оплата щорічних відпусток; за час виконання державних обов'язків; для тих, які направляються для підвищення кваліфікації, на обстеження в медичний заклад; для переведених за станом здоров'я на легшу нижчеоплачувану роботу; переведених тимчасово на іншу роботу у зв'язку з виробничою необхідністю; для вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, переведених на легшу роботу; при різних формах виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших спеціальностей; для донорів тощо), а також гарантії та компенсації працівникам в разі переїзду на роботу до іншої місцевості, службових відряджень, роботи у польових умовах тощо встановлюються Кодексом законів про працю України та іншими актами законодавства України.

Норми і гарантії в оплаті праці, передбачені частиною першою цієї статті та Кодексом законів про працю України, є мінімальними державними гарантіями.

Аналіз наведених правових норм дає підстав для висновку, що мінімальні гарантії в оплаті праці передбачають оплату праці на рівні, не нижчому ніж мінімальні розміри ставок (окладів) заробітної плати, та забезпечують право на виплати та компенсації у випадках, передбачених ч.1 ст.12 Закону № 108/95-ВР, в т.ч. компенсації працівникам за службові відрядження.

Тому можливе заниження оплати компенсації за відрядження за наявності самого факту виплати такої компенсації та при заробітку не нижчому, ніж мінімальний, свідчить про її виплату не у повному обсязі, за що передбачена відповідальність відповідно до абз3. ч.2 ст.265 КЗпП України, яка вже була застосована до позивача.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що постанова № 236 прийнята відповідачем на підставі неналежних первинних документів та без урахування наведених норм права, в зв'язку з чим є незаконною та необґрунтованою та вірно скасована судом першої інстанції.

Підставою для прийняття постанови № 237 стало виявлення наступних порушень:

- ч.3 ст.24 КЗпП України, які сталися внаслідок допущення ОСОБА_4 до виконання свої посадових обов'язків до направлення повідомлення центральному органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування;

- ч.2 ст.48 КЗпП України, п.1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджених наказом Мінпраці України, Мінюстом України та Міністерством соцзахисту населення України від 29.07.1993 року № 58 (далі - Інструкція № 58), внаслідок чого станом на 07.12.2016 не внесений запис у трудову книжку ОСОБА_5 про прийняття з 01.09.2016 року на роботу згідно наказу від 31.08.2016 № 33-16-к;

- п.7.1 Інструкції № 58 внаслідок невнесення в Книгу обліку руху трудових книжок та вкладишів до них даних трудової книжки ОСОБА_6, прийнятого на роботу з 01.11.2016;

- п.2 ст.29 КЗпП України щодо не ознайомлення з правилами внутрішнього розпорядку працівників ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_6;

- ч.8 ст.79 КЗпП України, яке сталося внаслідок відкликання ОСОБА_9 з щорічної відпустки без згоди працівника;

- п.10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабміну України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок № 100), яке сталося через відсутність коригування середньої заробітної плати працівників ОСОБА_9, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 на коефіцієнт їх підвищення для оплати відпусток;

- ч.1 ст.169 КЗпП України щодо не проведення періодичних медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці;

- ч.1 ст.166 КЗпП України внаслідок невидачі молока працівникам, зайнятим на роботах із шкідливими умовами праці, а саме електрозварникам на автоматичних та полуавтоматичних машинах;

- ст.ст.97, 100 КЗпП України через не проведення доплати до тарифної ставки в розмірі 4% працівникам, зайнятим на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці;

- п.1 ст.32 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку із тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням", ст.255 КЗпП України, яке сталося внаслідок розгляду документів ОСОБА_17 для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності з порушенням 10-денного строку;

- п.4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабміну України від 01.08.1992 № 442, через не проведення атестації робочих місць токаря, фрезерувальника, свердлувальника, різьбяра на пилах ніжок і верстатах, маляра та інших.

Відповідно до абз.8 ч.2 ст.265 КЗпП України порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим - сьомим цієї частини, передбачає відповідальність у вигляді штрафу у розмірі мінімальної заробітної плати.

Таким чином, встановлення хоча б одного із перелічених 11 порушень трудового законодавства, які стали підставою для прийняття постанови № 237, є підставою для визнання її законною та обґрунтованою.

Частина 3 ст.24 КЗпП України передбачає, що працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

В ході перевірки встановлено, що ОСОБА_4, прийнятий на посаду диспетчера з 01.04.2016 на підставі наказу директора ТОВ "Еверласт" від 01.04.2016 № 12\1-16-к, допущений до виконання свої посадових обов'язків до направлення повідомлення центральному органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яке здійснено 01.04.2016 о 16.42, тобто після закінчення робочого дня.

На підтвердження цього порушення апелянтом наданий наказ про прийняття на роботу ОСОБА_4, Правила внутрішнього трудового розпорядку ТОВ "Еверласт", відповідно до якого робочий день на підприємстві закінчується о 16.30, повідомлення про прийняття на роботу та квитанція № 2 про відправлення такого повідомлення електронною поштою до ДПІ у Приморському районі м.Одеси 01.04.2016 о 16.42.35.

Судова колегія, враховуючи надані документи, вважає доведеним зазначене порушення трудового законодавства.

Частина 2 ст.48 КЗпП України та п.1.1 Інструкції № 58 встановлюють, що трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п'ять днів. Трудові книжки ведуться також на позаштатних працівників при умові, якщо вони підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, студентів вищих та учнів професійно-технічних навчальних закладів, які проходять стажування на підприємстві, в установі, організації.

В ході перевірки встановлено, що станом на 07.12.2016 у трудових книжках ОСОБА_6, який прийнятий на посаду менеджера з 01.11.2016, та ОСОБА_5, який прийнятий на посаду маляра з 01.09.2016, відсутній запис про прийняття на роботу у ТОВ "Еверласт".

На підтвердження вказаного порушення апелянтом надані накази про прийняття ОСОБА_6 та ОСОБА_5 на роботу та копії їх трудових книжок, у яких відсутній запис про прийняття на посаду в ТОВ "Еверласт".

Також, в ході апеляційного розгляду підтверджене виявлене порушення п.7.1 Інструкції № 58 внаслідок невнесення в Книгу обліку руху трудових книжок та вкладишів до них даних трудової книжки ОСОБА_6, яке доведене копією книги обліку трудових книжок у ТОВ "Еверласт", в якій останній запис датований 01.09.2016.

Оцінюючи надані документи, судова колегія вважає доведеними зазначені порушення трудового законодавства.

Позивачем не спростовані вищезазначені факти порушення трудового законодавства щодо несвоєчасного повідомлення ДПІ у Приморському районі м.Одеси про прийняття працівника на посаду, невнесення у трудові книжки запису при прийняття на посаду та обліку трудових книжок.

Судом першої інстанції взагалі не надана будь-яка правова оцінка зазначеним порушенням, в ході розгляду не з'ясовувались обставини їх вчинення.

Відповідно до п.2 ст.29 КЗпП України до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов'язаний ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором.

З акту перевірки вбачається, що працівники ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_37 не ознайомлені з правилами внутрішнього розпорядку на підприємстві.

З наданих апелянтом копій наказів, вбачається, що ОСОБА_5, ОСОБА_18, ОСОБА_8 прийняті на посаду з 01.09.2016 на підстав наказу № 33-16-к від 31.08.2016, ОСОБА_6 - з 01.11.2016 на підставі наказу від 31.10.2016 № 39-16-к.

Лист-додаток про ознайомлення з Правилами внутрішнього трудового розпорядку не містить запису про ознайомлення зазначених працівників з цими Правилами, останній запис в ньому датований 01.06.2016.

Доводи позивача, що законодавством не передбачена необхідність ознайомлення з Правилами внутрішнього трудового розпорядку в письмовій формі, з якими погодився суд першої інстанції, не спростовують виявленого порушення.

Діючим законодавством передбачений обов'язок ознайомити працівника до початку роботи з Правилами внутрішнього трудового розпорядку, оскільки недотримання або порушення його положень передбачає для працівника дисциплінарну відповідальність.

Тому роботодавець має зафіксувати факт ознайомлення працівника з Правилами внутрішнього трудового розпорядку, або під розпис працівника, або шляхом складання певного акту або іншого документу про таке ознайомлення.

На підприємстві ТОВ "Еверласт", як зазвичай, це ознайомлення відбувається під розпис працівника, що підтверджується листком-додатком до Правил, про яке зазначалось раніше.

Доводи позивача в цьому випадку судова колегія розцінює як спробу ухилитися він відповідальності за виявлене порушення трудового законодавства.

Частина 8 ст.79 КЗпП України передбачає, що відкликання з щорічної відпустки допускається за згодою працівника лише для відвернення стихійного лиха, виробничої аварії або негайного усунення їх наслідків, для відвернення нещасних випадків, простою, загибелі або псування майна підприємства, установи, організації з додержанням вимог частини шостої цієї статті та в інших випадках, передбачених законодавством. У разі відкликання працівника з відпустки його працю оплачують з урахуванням тієї суми, що була нарахована на оплату невикористаної частини відпустки.

Перевіркою встановлено відкликання ОСОБА_9 з щорічної відпустки без згоди працівника.

Доводячи зазначене порушення відповідач посилається на те, що наказом директора ТОВ "Еверласт" від 02.11.2016 № 44-16-от ОСОБА_9 надана щорічна відпустка з 07.11.2016 по 30.11.2016. Наказом № 46-16-от від 11.11.2016 ОСОБА_9 відкликаний з щорічної відпустки на період службового відрядження з 14.11.2016 по 17.11.2016.

Апелянт заперечує проти наданої до суду першої інстанції заяви ОСОБА_9 про згоду на відкликання з відпустки, датованою 11.11.2016 (а.с.37), зазначаючи, що вона не була представлена під час перевірки.

Судова колегія вважає доведеними обставини вказаного порушення та зазначає, що суд першої інстанції, помилково погоджуючись з позицією позивача про відсутність порушення в діях ТОВ "Еверласт", не надав оцінки відсутності цієї заяви ОСОБА_9 під час перевірки, не з'ясував причини її ненадання перевіряючий.

Пункт 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабміну України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок № 100) встановлює, що у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення.

В ході проведення перевірки встановлено, що обчислення середньої заробітної плати за час щорічної відпустки працівників ОСОБА_9, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 проводиться без коригування на коефіцієнт їх підвищення.

На підтвердження цього порушення апелянтом наданий новий штатний розклад, затверджений директором ТОВ "Еверласт" 01.09.2016, в якому оклади працівників збільшені у порівнянні із штатним розкладом від 04.01.2016. З розрахунку відпускних ОСОБА_9, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, відпустка яким надавалась у листопаді 2016 року, не вбачається коригування заробітної плати на коефіцієнт її підвищення.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає доведеним вчинення позивачем вказаного порушення.

Суд першої інстанції, як і позивач, на вказане порушення не звернув уваги, не надавши йому належної оцінки.

Частина 1 ст.169 КЗпП України встановлює обов'язок власника або уповноваженого ним органу за свої кошти організувати проведення попереднього (при прийнятті на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, а також щорічного обов'язкового медичного огляду осіб віком до 21 року.

Наданий представником позивача до суду апеляційної інстанції договір № 26 від 27.10.2016 про проведення періодичних медичних оглядів працівників певних категорій, зокрема осіб, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці, укладений між ТОВ "Еверласт" та КУ "Міська поліклініка № 29", не спростовує виявленого порушення, оскільки жодного медичного огляду на момент перевірки проведено не було. Представником позивача наданий лише акт медичного огляду директора ТОВ "Еверласт" ОСОБА_19, який датований 14.12.2016, тобто після проведення перевірки.

Вказане порушення судова колегія також вважає доведеним та не спростованим доводами позивача.

Доводи суду першої інстанції щодо не зазначення відповідачем, яких саме працівників із шкідливими умовами праці необхідно проводити медичні огляди, не спростовують виявленого порушення, оскільки за результатами атестації робочих місць, проведеної ТОВ "Еверласт" у 2011 році, вбачається наявність на підприємстві посад та професій за Списком № 2 (а.с.38-39).

Частина 1 ст.166 КЗпП України передбачає, що на роботах з шкідливими умовами праці працівникам видаються безплатно за встановленими нормами молоко або інші рівноцінні харчові продукти.

Вказаний обов'язок роботодавця передбачений і п.4 наказу ТОВ "Еверласт" № 41 від 15.12.2011 "Про результати атестації робочих місць за умовами праці для визначення права працівників на пільгове пенсійне забезпечення, інші пільги та компенсації" (додаток № 4).

В ході перевірки встановлена невидача молока працівникам, зайнятим на роботах із шкідливими умовами праці, а саме електрозварникам на автоматичних та полуавтоматичних машинах.

Судова колегія вважає недоречними доводи представника позивача, який зазначав про відсутність у підприємства вказаного обов'язку, що спростовується нормами КЗпП України.

Статті 97 та 100 КЗпП України визначають, що Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті.

Власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

На важких роботах, на роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці, на роботах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я встановлюється підвищена оплата праці. Перелік цих робіт визначається Кабінетом Міністрів України.

В ході перевірки встановлено, що електрозварникам на автоматичних та полуавтоматичних машинах: ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_7, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_11, ОСОБА_32, ОСОБА_10, ОСОБА_33, ОСОБА_34, зайнятим на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці, в порушення результатів атестації на підприємстві не проводиться доплата до тарифної ставки в розмірі 4%

Як вже зазначалось раніше, 15.12.2011р. на ТОВ "Еверласт" затверджені результати атестації робочих місць, що підтверджується відповідним наказом № 41.

Зокрема, п.2 вказаного наказу затверджений перелік робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад, якім підтверджено право на доплату до тарифної ставки за роботу із шкідливими чи небезпечними умовами праці (додаток № 2) (а.с.38-39).

На виконання цього наказу 04.01.2016 директором ТОВ "Еверласт" прийнятий наказ № 4 про включення електрозварникам на автоматичних та полуавтоматичних машинах доплати в розмірі 4% надбавки (а.с.40).

З наданих апелянтом розрахунково-платіжних відомостей за вересень-листопад 2016 року не вбачається нарахування вказаним особам 4% надбавки до тарифної ставки, що повністю доводить порушення позивачем зазначених вимог трудового законодавства.

Відповідно до п.1 ст.32 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку із тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" документи для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах розглядаються не пізніше десяти днів з дня їх надходження.

Перевіркою встановлено розгляд документів ОСОБА_17 для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності з порушенням 10-денного строку.

З наданих відповідачем документів, які були отримані в ході перевірки, вбачається, що ОСОБА_17 знаходився на лікарняному у період з 02.11.2016 по 04.11.2016 та приступив до роботи 07.11.2016. Комісією із соціального страхування лише 30.11.2016 затверджений протокол № 11 про призначення матеріального забезпечення в зв'язку із тимчасовою непрацездатністю працівникам: ОСОБА_17 в розмірі 50%, ОСОБА_35 - 60%.

В ході розгляду справи судом першої інстанції представником позивача наданий протокол засідання комісії із соціального страхування № 11, але з іншим змістом. Так, вказаний протоко стосувався лише одного працівника -ОСОБА_17 і датований не 30.11.2016, як було встановлено в ході перевірки, а 11.11.2016 (а.с.42).

Судова колегія погоджується з поясненнями апелянта, що в даному випадку з боку ТОВ "Еверласт" мала місце заміна документа з метою уникнути відповідальності.

Пунктом 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабміну України від 01.08.1992 № 442 визначено, що атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначаються наказом по підприємству, організації, в строки, передбачені колективним договором, але не рідше ніж один раз на п'ять років. До складу комісії включається уповноважений представник виборного органу первинної профспілкової організації, а в разі відсутності профспілкової організації - уповноважена найманими працівниками особа.

Перевіркою встановлений факт непроведення атестації робочих місць токаря, фрезерувальника, свердлувальника, різьбяра на пилах ніжок і верстатах, маляра та інших.

Судова колегія погоджується з доводами позивача, що в даному випадку відповідачем не враховано, що на підприємстві у грудні 2011 року проведена атестація робочих місць, за результатами якої до робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці віднесені лише посади електрозварників на автоматичних та полуавтоматичних машинах. Крім того, за умовами атестації затверджений перелік посад, робіт професій по списку № 2, працівникам яких не підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення (додаток № 1).

Враховуючи доведеність 10 порушень з 11 встановлених в ході перевірки, судова колегія вважає, що відповідачем правомірно та за наявністю достатніх підстав прийнята постанова № 237 та застосована штрафна санкція в розмірі мінімальної заробітної плати.

Суд першої інстанції, належним чином не з'ясував обставини виявлених в ході перевірки порушень, не витребував від відповідача документи, що стали підставою для висновку про наявність порушень трудового законодавства, не врахував наведені норми права, що стало підставою для необґрунтованого висновку про незаконність оскаржуваних постанов № 235,237.

Доведеність порушень, за які застосовані штрафні санкції постановами від 21.12.2016 № 235,237, свідчить про відсутність підстав для задоволенню позову в частині скасування зазначених постанов відповідача. Разом з тим, судова колегія встановила необґрунтованість висновків акту перевірки, за які застосовані штрафні санкції постановою № 236.

Враховуючи, що судова колегія з інших підстав, ніж суд першої інстанції, прийшла до висновків про незаконність постанови № 236, відповідно до п.п.1,3,4 ч.1 ст.202 КАС України, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню в повному обсязі з прийняттям нової - про часткове задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, судова колегія, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління Держпраці в Одеській області - задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2017 року - скасувати та прийняти нову постанову про часткове задоволення позову ТОВ "Еверласт".

Скасувати постанову Головного управління Держпраці в Одеській області від 21.12.2016 № 236.

В решті позову - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її оголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням апеляційної інстанції.

Головуючий: Н.В.Вербицька

Суддя: О.В.Джабурія

Суддя: А.В.Крусян