№ 68068596, 24.07.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" липня 2017 р. Справа№ 910/8265/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Гончарова С.А.

Тищенко А.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Антоненко Д.О. - дов. б/н від 09.02.2017р.

від відповідача: Величко О.В. - керівник, витяг з ЄДРЮОФОП

Калмикова Ю.В. - дов. б/н від 20.07.2017р.

від третьої особи: Кривченя Е.Ю. - дов. №83 від 08.06.2017р.

розглянувши апеляційну скаргу Компанії "EASTMOND SALES LLP" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.06.2017р.

у справі № 910/8265/17 (головуючий суддя Турчин С.О.)

за позовом Компанії "EASTMOND SALES LLP"

до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними

інвестиціями "БНХ Україна"

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -

Закрите акціонерне товариство "Білоруська нафтова компанія"

про стягнення заборгованості

В судовому засіданні 24.07.2017р. відповідно до ст. ст. 85, 99 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.2017р. провадження у справі №910/8265/17 припинено на підставі п.п.1,2,5 ч.1 ст.80 ГПК України.

Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та відмовити у задоволенні клопотання про припинення провадження у справі.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм процесуального права, оскільки даний спір не стосується питань, що є предметом арбітражної угоди, і до нього не може бути застосована ч.1 ст.8 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж", що свідчить про відсутність підстав для припинення провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.80 ГПК України.

Оскільки постановою Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України (м. Київ) від 28.08.2015р. не було вирішено господарський спір по суті, а сам спір між сторонами в арбітражному провадженні АС №618у/2014 був спором з інших підстав, які не стосуються предмета спору у даній справі, апелянт вважає, що відсутні підстави для припинення провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст. 80 ГПК України.

Посилаючись на ч.4 ст.1 Закону України «Про третейські суди», апелянт зазначає, що Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України (м. Київ) не є третейським судом, а тому у суду були відсутні підстави для припинення провадження у справі на підставі п.5 ч.1 ст. 80 ГПК України.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу 07.07.2017р. передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Гончаров С.А., Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2017р. колегією суддів в зазначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 24.07.2017р.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 24.07.2017р. підтримав апеляційну скаргу з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, оскаржувану ухвалу скасувати та відмовити у задоволенні клопотання про припинення провадження у справі.

Представники відповідача та третьої особи в судовому засіданні апеляційної інстанції 24.07.2017р. заперечували проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі, просили залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу залишити без змін з підстав, викладених у відзивах на апеляційну скаргу.

Відповідно до частини 2 статті 102 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду розглядається протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Частиною 5 статті 106 ГПК України передбачено, що апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Згідно частини 2 статті 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши правильність застосування господарським судом при винесенні оскаржуваної ухвали норм процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала підлягає скасуванню виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що Компанія "EASTMOND SALES LLP" (позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "БНХ Україна" про стягнення 1 395 040,00 євро основного боргу, що за офіційним курсом НБУ на день подання позову становить 40 969 918,36 грн. та 3 128 305,82 грн. - 3% річних.

14.06.2017р. відповідачем подано клопотання про припинення провадження у справі на підставі п.п. 2, 5 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Клопотання обґрунтоване наявністю рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України (м. Київ) (далі - МКАС при ТПП України) зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та наявністю у договорі комісії арбітражного застереження про розгляд спорів щодо невиконання чи неналежного виконання сторонами умов договору у МКАС при ТПП України.

Задовольняючи вказане клопотання, місцевий господарський суд виходив з наявності правових підстав для припинення провадження у справі на підставі п.п. 1, 2, 5 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками місцевого господарського суду, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач як на підстави позову, який розглядається в даній справі, посилається на те, що 01 жовтня 2013р. між позивачем (Комітент за договором) та відповідачем (Комісіонер за договором) було укладено договір комісії № 01/10/2013 (далі - Договір комісії), відповідно до умов п. 6.2 якого оплата вартості Товару здійснюється Комітентом самостійно шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Продавця (Постачальника) Товару - ЗАТ «Білоруська нафтова компанія» (третя особа) в розмірі 100% загальної вартості Товару, зазначеної в додаткових угодах до цього Договору. Позивач 17 вересня 2014 р. в рахунок оплати вартості Товару за Додатковою угодою сплатив на поточний рахунок ЗАТ «Білоруська нафтова компанія»1 395 040,00 євро, однак комісіонером (відповідачем) не здійснено виконання комісійного зобов'язання за Договором комісії, а тому комітент (позивач) відмовився від Договору комісії, що підтверджується листом відповідача вих. № 1707 від 17.10.2014 р., листом позивача № 28-10/2 від 28.10.2014 р., листом позивача від 28.04.2017р.

Оскільки договором комісії та нормами законодавства України, які регулюють комісійні відносини, не встановлено обов'язку та умов повернення відповідачем коштів у випадку його розірвання внаслідок односторонньої відмови комітента, позивач звернувся з даним позовом до суду про повернення цих коштів.

Із пунктів 8.1., 8.2 договору комісії вбачається, що вони містять арбітражне застереження такого змісту.

Всі спори і розбіжності, які виникають у зв'язку із виконанням даного Договору, повинні вирішуватися шляхом переговорів. Якщо неможливо врегулювати шляхом перемовин розбіжності, які виникли між сторонами при виконанні умов Договору комісії, всі спори і розбіжності, в т. ч. спори щодо тлумачення, невиконання та/або неналежного виконання сторонами умов Договору комісії, підлягають розгляду в Міжнародному комерційному арбітражному суді при ТПП України (м. Київ) у відповідності з його регламентом і застосуванням матеріального і процесуального законодавства України, Правил «Інкотермс 2010» в частині, яка не суперечить умовам Договору комісії і додаткових угод до нього.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» суд, до якого подано позов у питанні, що є предметом арбітражної угоди, повинен, якщо будь-яка із сторін попросить про це не пізніше подання своєї першої заяви щодо суті спору, припинити провадження у справі і направити сторони до арбітражу, якщо не визнає, що ця арбітражна угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

Згідно ч. 1 ст. 7 вказаного Закону арбітражна угода - це угода сторін про передачу до арбітражу всіх або певних спорів, які виникли або можуть виникнути між ними в зв'язку з будь-якими конкретними правовідносинами, незалежно від того, чи мають вони договірний характер, чи ні. Арбітражна угода може бути укладена у вигляді арбітражного застереження в контракті або у вигляді окремої угоди.

Предметом арбітражної угоди є лише спори, які виникають у зв'язку із виконанням Договору комісії.

Арбітражною угодою сторін передбачено двоетапний порядок вирішення таких спорів.

Перший, всі спори і розбіжності, які виникають у зв'язку із виконанням даного Договору, повинні вирішуватися шляхом переговорів.

Другий, лише ті спори, які виникли між сторонами при виконанні умов Договору комісії і не змогли бути вирішені шляхом переговорів, підлягають розгляду в Міжнародному комерційному арбітражному суді при ТПП України (м. Київ).

Колегія суддів вважає, що спір у даній справі не є предметом арбітражної угоди, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 214 ЦК України особи, які вчинили дво- або багатосторонній правочин, мають право за взаємною згодою сторін, а також у випадках, передбачених законом, відмовитися від нього, навіть і в тому разі, якщо його умови повністю ними виконані.

Листом від 17.10.2014р. вих. № 1707 відповідач, враховуючи неможливість забезпечити поставку на сплачену позивачем частину попередньої оплати, та враховуючи, що строк дії додаткової угоди № 9 від 12.09.2014р. до Договору комісії сплинув, зазначив наступне: «просим Вас направить в наш адрес письмо о возврате денежных средств, переведенных Вами в адрес ЗАО «БНК» в рамках оплаты за ООО с ИИ «БНХ Украина» по дополнительному соглашению № 15-М от 11.09.2014 года к Контракту № 1- 16/266 от 22.07.2013 г.».

Листом від 28.10.2014р. № 28-10/2 позивач просив відповідача здійснити відвантаження дизельного палива до 30.10.2014р., а у випадку неможливості здійснити відвантаження до вказаної дати, просив до 31.10.2014р. забезпечити повернення коштів в сумі 1 395 040,00 євро на поточний рахунок комітента (позивача).

Відповідно до ч. 1 ст. 1025 ЦК України комітент має право відмовитися від договору комісії.

Вимога про повернення коштів, які були сплачені відповідно до Договору комісії зазначеній комісіонером особі для придбання товару, який зобов'язався придбати і поставити комісіонер, є фактичною відмовою від комісійного зобов'язання, оскільки подальше його виконання стає неможливим.

03.05.2017 р., до подання позову, позивачем була направлена на адресу відповідача повторна відмова від Договору комісії і вимога про повернення ним коштів в сумі 1 395 040,00 євро у зв'язку із припиненням Договору комісії (докази її направлення містяться у матеріалах справи).

У відповідь, листом вих. № 1300 від 25.05.2017р., відповідач висунув заперечення по суті вимог і зазначив про відсутність у ТОВ з II «БНХ Україна» обов'язку щодо повернення коштів в сумі 1395040,00 євро.

Умовами договору комісії не врегульовано питання повернення коштів, які були сплачені позивачем відповідно до договору комісії вказаній комісіонером особі для оплати товару, який зобов"язався придбати комісіонер.

Таке питання не врегульоване і нормами законодавства України, які регулюють відносини сторін за договором комісії.

Виходячи з наявних обставин справи, колегія суддів вважає, що підставою заявленого позову є не факт неналежного виконання відповідачем зобов"язань за договором (як в спорі, який розглядався МКАС при ТПП України в арбітражному провадженні у справі АС №618у/2014), внаслідок чого до спірних відносин не можуть бути застосовані норми зобов"язального права щодо виконання і відповідальності за невиконання зобов"язання.

Підстава, на якій було здійснено платіж, - договір комісії, відпала у зв"язку із його розірванням.

Таким чином, даний спір не є спором про виконання умов Договору комісії і виходить за межі арбітражної угоди, яка передбачає можливість вирішення арбітражем лише спорів при виконанні умов Договору комісії, якщо неможливо врегулювати шляхом перемовин такі розбіжності між сторонами.

До предмету арбітражної угоди, яка міститься в Договорі комісії, сторони не віднесли спори, на які поширюється дія норм законодавства України, що регулюють недоговірні зобов'язання.

Посилання господарського суду в оскаржуваній ухвалі на п. 10.4 Договору комісії не спростовують зазначених висновків, оскільки не змінюють тієї обставини, що договором комісії не передбачено обов"язку і умов повернення комітенту коштів, які були сплачені ним на виконання умов договору до його розірвання.

В договорі комісії відсутні умови, які можуть бути застосовані до даного спору, а розрахунки між сторонами після розірвання договору комісії не є його виконанням.

Таким чином, даний спір не стосується питань, що є предметом арбітражної угоди, і до нього не може бути застосована ч. 1 ст. 8 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж».

Вищевикладене свідчить про відсутність підстав для припинення провадження у даній справі згідно п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 28.08.2015р. Міжнародним комерційним арбітражним судом при Торгово-промисловій палаті України прийнято постанову про припинення арбітражного розгляду у справі АС №618у/2014 за позовом Компанії "EASTMOND SALES LLP" до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "БНХ Україна" про стягнення 1 558 213,62 євро, з яких 1 395 040,00 євро заборгованості за договором комісії № 01/10/2013 від 01.10.2013, 8 137,73 євро 3% річних та 155 035,89 євро збитків у зв'язку з відмовою позивача від позовних вимог.

На відміну від даного спору, позов у вказаному арбітражному провадженні було подано з посиланням на неналежне виконання умов договору комісії, що підтверджується змістом відповідної позовної заяви, копія якої міститься у матеріалах справи.

Таким чином, постановою Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України (м. Київ) від 28.08.2015р. не було вирішено господарський спір по суті, а сам спір між сторонами в арбітражному провадженні АС №618у/2014 був спором з інших підстав.

Викладене свідчить про відсутність підстав для припинення провадження у даній справі згідно п.2 ч.1 ст. 80 ГПК України.

Крім того, Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України (м. Київ) не є третейським судом, оскільки відповідно до ч. 4 ст.1 Закону України «Про третейські суди» дія цього закону не поширюється на міжнародний комерційний арбітраж, у зв'язку з чим у суду були відсутні підстави для припинення провадження у справі на підставі п.5 ч.1 ст. 80 ГПК України.

Місцевий господарський суд не звернув уваги на вказані обставини справи, а тому дійшов помилкового висновку про припинення провадження у справі на підставі п.п.1,2,5 ч.1 ст.80 ГПК України.

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга позивача з підстав, викладених у ній, підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду міста Києва від 22.06.2017р. у справі №910/8265/17 про припинення провадження підлягає скасуванню, у відповідності до ч.7 ст.106 ГПК України з направленням справи №910/8265/17 до Господарського суду міста Києва для подальшого розгляду по суті.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 99, 101, 103-106 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Компанії "EASTMOND SALES LLP" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.06.2017р. у справі №910/8265/17 задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.06.2017р. у справі №910/8265/17 про припинення провадження у справі скасувати.

3. Матеріали справи №910/8265/17 повернути до Господарського суду міста Києва для подальшого розгляду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді С.А. Гончаров

А.І. Тищенко