Постановление суда № 68047183, 26.07.2017, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/1550/17 Головуючий у суді І-ї інстанції Шевченко І. М.

Доповідач Єгорова С. М.

УХВАЛА

26.07.2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

головуючого судді - Єгорової С.М.,

суддів: Дуковського О.Л., Письменного О.А.

із секретарем Савченко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Ленінського районного суду м. Кіровограда від 22 червня 2017 року,

УСТАНОВИЛА:

У січні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» звернулось до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження в межах виконання рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 12.07.2013 ухваленого за результатами розгляду цивільної справи № 1111/8015/12 за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, з наступним обґрунтуванням.

Зазначало, що вказаним рішенням суду було стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_2 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованість за договором № 700005686 від 24.04.2008 в сумі 528124,30 грн. та стягнено з ОСОБА_3, ОСОБА_2 на користь ПАТ «Альфа-Банк» судовий збір в сумі по 1609,50 грн. з кожного.

26.09.2016 між ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» та ПАТ «Альфа-Банк» було укладено Договір факторингу № 2016-3АБ/ДГ, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором № 700005686 від 24.04.2008 перейшло до ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія».

Враховуючи, що ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» є правонаступником ПАТ «Альфа-Банк» заявник просив суд замінити сторону виконавчого провадження - стягувача ПАТ «Альфа-Банк» на ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія».

Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 22 червня 2017 року заяву задоволено. Замінено сторону виконавчого провадження в межах виконання рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 12.07.2013 ухваленого за результатами розгляду цивільної справи № 1111/8015/12 про стягнення солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» заборгованість за договором № 700005686 від 24.04.2008 в сумі 528124,30 грн. та стягнено з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» судовий збір в сумі по 1609,50 грн. з кожного, з Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (Код ЄДРПОУ: 38750239, п/р № 26506013098901 в ПАТ «Альфа Банк», МФО: 300346, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, поверх 6, оф. 32, м. Київ, 04112).

ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою на ухвалу Ленінського районного суду м. Кіровограда від 22 червня 2017 року, вважаючи її незаконною і необгрунтованою, просив скасувати та постановити нову ухвалу про відмову у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження, посилався на порушення судом норм процесуального права.

В засідання апеляційного суду представники стягувачів, заявника не з'явились, належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, що відповідно до ст. 305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_5, вивчивши матеріали справи, перевіривши у межах, передбачених ст. 303 ЦПК України, законність і обгрунтованість ухвали суду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно положено ч. 1 ст. 378 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця, приватного виконавця або за заявою сторони суд замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 12.07.2013 стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_2 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованість за договором № 700005686 від 24.04.2008 в сумі 528124,30 грн. та стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_2 на користь ПАТ «Альфа-Банк» судовий збір в сумі по 1609,50 грн. з кожного.

Вказане рішення ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 04.09.2013 було залишено без змін та набрало законної сили. На підставі нього були видані відповідні виконавчі листи на підставі яких було відкрито виконавче провадження.

26.09.2016 між ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» та ПАТ «Альфа-Банк» було укладено Договір факторингу № 2016-3АБ/ДГ, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором № 700005686 від 24.04.2008 перейшло до ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія», у відповідності до витягу з реєстру боржників 1-2 від 26 вересня 2016 року - додатку до договору факторингу.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч. 1 ст. 1077 ЦК України).

Положеннями п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобво'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою.

Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом (ч. 2 ст. 512 ЦК України).

У відповідності до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобовязанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

За змістом статті 512 ЦК України, 378 ЦПК України та ч. 5 ст.15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора в зобов'язанні він замінюється правнаступником.

Виходячи із наведених положень закону, зокрема пунктів 1, 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином чи правонаступництва на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора. Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі відступлення права вимоги.

У зв'язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв'язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини п'ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», статті 378 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов'язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов'язки в зобов'язанні, у тому числі й право бути стороною виконачого провадження.

Таким чином, підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов'язків вибулої сторони в цих правовідносинах.

При цьому, норма ст. 378 ЦПК України має імперативний характер, оскільки в ній прямо визначено правило поведінки, а саме: замінити сторону виконавчого провадження, а не замінювати сторону виконавчого провадження лише у відкритому виконавчому провадженні чи за інших обставин.

Надаючи оцінку позиції представника зацікавлених осіб ОСОБА_3 та ОСОБА_2 щодо наявності у ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» ліцензії на здійснення послуг у сфері факторингу та не повідомлення боржників про укладення договору факторингу, суд виходив з такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» у разі якщо відповідно до закону надання певних фінансових послуг потребує ліцензування, фінансова установа має право на здійснення таких послуг лише після отримання відповідних ліцензій.

Згідно положень ч. 1 ст. 34 Закону України Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», обов'язковому ліцензуванню підлягають такі види діяльності здійснювані фінансовими установами: 1) страхова діяльності; 2) діяльності з надання послуг накопичувального пенсійного забезпечення; 3) надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів; 4) діяльності з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб.

Відповідно до додатку свідоцтва серії ФК № 435 від 19.11.2013 ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» має право на здійснювати без отримання ліцензії та/або дозволів відповідно до законодавства, зокрема, факторинг.

Отже, укладення договору факторингу між ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» та ПАТ «Альфа-Банк» не потребувало наявності у ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» на це будь-якої ліцензії.

При цьому суд першої істанції послався на докази, які не були ним досліджені при розгляді справи і з'явились у матеріалах справи лише після постановлення ухвали (а.с. 42-43).

В той же час суд не дослідив і залишив поза увагою те, що в наданому витягу з реєстру боржників 1-2 від 26 вересня 2016 року - додатку до договору факторингу, на який посилався заявник відсутні дані про ОСОБА_2, а лише зазначено боржником під № 851 ОСОБА_3 (а.с.204).

Тому висновок суду щодо доведеності відступу ПАТ «Альфа-Банк» факторові - ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» права грошової вимоги до обох боржників ОСОБА_3 та ОСОБА_2 за договором № 700005686 від 24.04.2008, заборгованість за яким судовим рішенням була стягнена з них, є передчасним, зробленим без належної перевірки підстав та обставин, зазначених у заяві про заміну сторони виконавчого провадження.

Наведене свідчить, що заява розглянута судом з порушенням порядку, встановленого для його вирішення, що відповідно до п.3 ч.1 ст.312 ЦПК України є підставою для скасування ухвали суду та передачі питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 312, 313-315, 317, 319 ЦПК України , колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Ленінського районного суду м. Кіровограда від 22 червня 2017 року скасувати та передати питання на новий розгляд до того ж суду.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя:

Судді: