Постановление суда № 67939621, 18.07.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 362/6124/15-ц Головуючий у І інстанції Корнієнко С. В.Провадження № 22-ц/780/2904/17 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 1 18.07.2017

УХВАЛА

Іменем України

18 липня 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого - судді : Матвієнко Ю.О.,

суддів: Волохова Л.А., Мережко М.В.,

при секретарі: Якимчук Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 04 квітня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя,

В С Т А Н О В И Л А :

В серпні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до Васильківського міськрайонного суду Київської області з позовом про поділ майна подружжя, який обґрунтовував тим, що 17 листопада 1984 року між ним та відповідачем ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб, за час якого ними за спільні кошти було придбано майно, яке згідно вимог сімейного законодавства є їхньою спільною сумісною власністю. В порядку поділу майна, належного їм з дружиною на праві спільної сумісної власності, просив поділити це майно: шляхом визнання за ним права особистої приватної власності на житловий будинок з господарськими та побутовими надвірними будівлями та спорудами, і земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий № 3210700000:14:016:0006, що розташовані по вул. Бурки, 1 «а», в м. Василькові Київської області, посилаючись на те, що ці об»єкти нерухомого майна були придбані ним за особисті кошти після припинення спільного проживання з ОСОБА_2; шляхом виділення в порядку поділу спільного сумісного майна колишнього подружжя та визнання за ним, ОСОБА_3, права власності на: ? частину житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами і ? частину земельної ділянки загальною площею 0,067 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по вул. Поповича, 16, в м. Василькові Київської області; шляхом визнання за ним права власності на ? частину нежитлового приміщення загальною площею 41,8 кв.м., що знаходиться по вул. Кітченка, 9 в м. Василькові Київської області.

Відповідачу ОСОБА_2 в порядку поділу майна позивач ОСОБА_3 просив виділити із визнанням за нею права власності на: ? частину житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами і ? частину земельної ділянки, загальною площею 0,067 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по вул. Поповича, 16, в м. Василькові Київської області, а також на ? частину нежитлового приміщення загальною площею 41,8 кв.м., що знаходиться по вул. Кітченка, 9, в м. Василькові Київської області.

Відповідач ОСОБА_2 подала до суду зустрічну позовну заяву про поділ майна подружжя, в якій, після неодноразового уточнення позовних вимог, просила визнати за нею право власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами і земельну ділянкузагальною площею 0,067 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по вул. Поповича, 16, в м. Василькові Київської області; право власності на ? частину житлового будинку з господарськими та побутовими надвірними будівлями та спорудами і ? частину земельної ділянки площею 0,1000 га, кадастровий № 3210700000:14:016:0006, по вул. Бурки, 1 «а» в м. Василькові Київської області; право власності на ? частину нежитлового приміщення загальною площею 41,8 кв.м., що знаходиться повул. Кітченка, 9, в м. Василькові Київської області.

При цьому ОСОБА_3 в порядку поділу майна подружжя ОСОБА_2 просила виділити майно із визнанням за ним права власності на: ? частину нежитлового приміщення загальною площею 41,8 кв.м., що знаходиться повул. Кітченка, 9, в м. Василькові Київської області; ? частину житлового будинку з господарськими та побутовими надвірними будівлями та спорудами і 1/2 частину земельної ділянки площею 0,1000 га, кадастровий № 3210700000:14:016:0006, по вул. Бурки, 1 «а», в м. Василькові Київської області. Крім того, ОСОБА_2 просила виділити у власність ОСОБА_3 автопричіп марки «Сантей 750-131», державний № НОМЕР_1, вартістю 18000 грн., та автомобіль марки «Mitsubishi Pajero», державний № НОМЕР_2, вартістю 462929,66 грн.

Також ОСОБА_2 просила суд розділити між нею та ОСОБА_3 корпоративні та немайнові права, які останній має в приватному підприємстві «Васильківпастранс», будучи одним із його засновників. Крім того, ОСОБА_2 просила стягнути з ОСОБА_3 на її користь різницю вартості майна на загальну суму 231 464 грн. та 20% від отриманих бувшим чоловіком доходів в ПП «Васильківпастранс».

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 04 квітня 2017 року позов ОСОБА_3 задоволено.

Визнано житловий будинок з господарськими та побутовими надвірними будівлями та спорудами, і земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий № 3210700000:14:016:0006, по вул. Бурки, 1 «а», в м. Василькові Київської області особистою приватною власністю ОСОБА_3

Виділено ОСОБА_3 в порядку поділу спільного сумісного майна колишнього подружжя та визнано за ним право власності на:

-? частину житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами і земельної ділянки загальною площею 0,067 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по вул. Поповича, 16, в м. Василькові Київської області;

-? частину нежитлового приміщення загальною площею 41,8 кв.м., що знаходиться повул. Кітченка, 9, в м. Василькові Київської області.

Виділено ОСОБА_2 в порядку поділу спільного сумісного майна колишнього подружжя та визнано за нею право власності на:

-? частину житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, і земельної ділянки, загальною площею 0,067 га, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, по вул. Поповича, 16, в м. Василькові Київської області;

-? частину нежитлового приміщення загальною площею 41,8 кв.м., що знаходиться по вул. Кітченка, 9, в м. Василькові Київської області.

Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Виділено ОСОБА_2 в порядку поділу спільного сумісного майна колишнього подружжя та визнано за нею право власності на:

-? частину нежитлового приміщення загальною площею 41,8 кв.м., що знаходиться повул. Кітченка, 9, в м. Василькові Київської області;

-? частину автомобіля марки «Mitsubishi Pajero», державний № НОМЕР_2;

-? частину автопричепу марки «Сантей 750-131», державний № НОМЕР_1.

Виділено ОСОБА_3в порядку поділу спільного сумісного майна колишнього подружжя та визнано за ним право власності на:

-? частину нежитлового приміщення загальною площею 41,8 кв.м., що знаходиться повул. Кітченка, 9, в м. Василькові Київської області;

-? частину автомобіля марки «Mitsubishi Pajero», державний № НОМЕР_2;

-? частину автопричепу марки «Сантей 750-131», державний № НОМЕР_1.

В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2 подала на нього апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити по справі нове рішення, яким відмовити ОСОБА_3 в задоволенні його позовних вимог в частині визнання особистою приватною власністю житлового будинку з господарськими та побутовими надвірними спорудами та земельної ділянки площею 0,1000 га по вул. Бурки, 1 «а» в м. Василькові Київської області та поділити майно згідно запропонованого нею варіанту з урахуванням частки у цьому майні їхнього сина ОСОБА_4, який брав участь як у придбанні будинку по вулиці Поповича, 16 в м. Василькові, так і у придбанні будинку та земельної ділянки, на якій він розташований, по вулиці Бурки, 1 «а» в м. Василькові.

Заслухавши доповідь судді доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 17 листопада 1984 року між сторонами по справі було зареєстровано шлюб (том 1, а.с.7), який рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18 грудня 2015 року було розірвано (том 1, а.с.256). При розгляді справи про розірвання шлюбу судом було встановлено, що шлюбні відносини між сторонами припинилися та сторони не ведуть спільне господарство з початку 2013 року.

Згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 330814-7533 від 31.01.2012 року позивачеві за первісним позовом ОСОБА_3 належить земельна ділянка площею 0,0683 га по вул. Поповича, 16 в м. Василькові з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (том 1, а.с.8).

Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №1658060 від 07.10.2003 року позивачеві за первісним позовом ОСОБА_3 на підставі Договору купівлі-продажу від 27.09.2003 року, посвідченого Другою Васильківською державною нотаріальною конторою за реєстровим № 2538, належить будинок по вул. Поповича, 16 в м. Василькові (том 1, а.с.9).

На підставі Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 27.01.2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Васильківського міського нотаріального округу Київської області ОСОБА_5 за реєстровим № 99 (том 1, а.с.10), та ОСОБА_6 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №16845019 від 27.01.2014 року (том 1, а.с.16), позивачу ОСОБА_3 належить на праві приватної власності земельна ділянка площею 0,1000 га, що розташована по вул. Бурки, 1 «а», в м. Василькові Київської області.

Згідно Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, індексний номер 29471460 від 13.11.2014 року, позивач ОСОБА_3 є власником житлового будинку, загальною площею 211,7 кв.м. по вул. Бурки, 1-а в м. Васильків Київської області (том 1, а.с.17).

У відповідності до Договору купівлі-продажу нежилого приміщення шляхом викупу від 29.03.2002 року, посвідченого приватним нотаріусом Васильківського міського нотаріального округу ОСОБА_7 за реєстровим № 716 (том 1, а.с.19-22), відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 придбала приміщення бувшої демонтованої котельні по вул. Кітченка, 9, в м. Василькові, що підтверджується Свідоцтвом про право власності, реєстраційний № 49 від 01.04.2002 року та Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно (том 1, а.с.23-24).

Згідно Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії АІС №221694 (том 1, а.с.25) позивачеві за первісним позовом ОСОБА_3 належить автомобіль марки «Mitsubishi Pajero», державний № НОМЕР_2, а також за ним на праві власності зареєстровано автопричіп марки «Сантей 750-131», державний № НОМЕР_1, що підтверджується листом Територіального сервісного центру № 3244 Регіонального сервісного центру в Київській області МВС України від 15.01.2016 року за №32 (том 1, а.с.222).

Ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_3 та часткове задоволення зустрічного позову ОСОБА_2, суд першої інстанції обрав варіант поділу майна, який, на думку суду, найбільш відповідає інтересам сторін та не суперечить вимогам діючого сімейного законодавства, а щодо визнання особистою приватною власністю ОСОБА_3 житлового будинку та земельної ділянки, площею 0,10 га за адресою: м. Васильків Київської області, вулиця Бурки, 1 «а», суд першої інстанції виходив із доведеності факту придбання даного майна ОСОБА_3 за особисті кошти після припинення сімейно-шлюбних стосунків із ОСОБА_2

Колегія суддів погоджується з вищенаведеними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно положень ст.ст. 60, 61, 63, 65, 66, 68 СК України обєктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно. Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування та розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності. Подружжя має право домовитись між собою про порядок користування майном. Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно. Розпорядження цим майном після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками за взаємною згодою. При укладенні договорів щодо відчуження нерухомого майна, що є обєктом права спільної сумісної власності подружжя, згода другого з подружжя має бути письмовою та нотаріально посвідченою.

Згідно положень ст. 70 СК України при поділі майна, що є обєктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Положеннями п.п.1, 3 ч.1 ст.57 СК України встановлено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним до шлюбу, та майно, набуте нею, ним за час шлюбу,але за кошти, які належали їй, йому особисто.

У відповідності до п.п.23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» за № 11 від 21.12.2007 року, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, зясувати джерело і час придбання зазначеного майна. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи. Не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто.

Вирішуючи питання про поділ майна, що є обєктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди маютьзастосовуватиположення ч.ч.4 і 5 ст.71 СК України щодо обовязкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим з подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст.365 ЦК України, за умови звернення подружжя до суду з таким позовом (ст.11 ЦК України) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.

У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ним відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Виходячи з обставин справи та на підставі наведених норм, висновок суду першої інстанції про поділ будинку та земельної ділянки, розташованих в м. Василькові по вулиці Поповича, 16; нежитлового приміщення, розташованого в місті Василькові по вулиці Кітченка, 9; автомобіля марки «Mitsubishi Pajero», державний № НОМЕР_2, та автопричепу марки «Сантей 750-131», державний № НОМЕР_1, шляхом визнання за кожною із сторін права власності на ? частину даного майна із залишенням його у спільній частковій власності сторін, є законним та обґрунтованим, оскільки дані речі є неподільними, і хоча ОСОБА_2 не заперечувала проти стягнення на її користь грошової компенсації за належну їй частку у праві власності на автомобіль та автопричіп, ОСОБА_3 не було внесено відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду, що унеможливлює поділ майна подружжя шляхом стягнення грошової компенсації за частку у праві власності на спільне майно.

Погоджується колегія суддів і з рішенням суду в частині відмови у поділі між сторонами житлового будинку та земельної ділянки, площею 0,1000 га, розташованих за адресою: місто Васильків Київської області, вулиця Бурки, 1 «а», та в частині поділу немайнових прав, належних ОСОБА_3 в приватному підприємстві «Васильківпасавтотранс», що вбачається з наступного.

З матеріалів справи, досліджених та перевірених судом, вбачається, що сторони припинили спільне проживання та ведення спільного господарства з початку 2013 року, що встановлено рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18 грудня 2015 року (том 1, а.с.256), яке набрало законної сили, і в якому суд, врахувавши пояснення сторін щодо часу припинення шлюбних відносин, покази свідка, дійшов висновку, що шлюбні відносини між сторонами фактично припинилися на початку 2013 року, і з цього ж часу сторони спільне господарство не ведуть.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи те, що судовим рішенням, яке набрало законної сили, встановлено, що сторони припинили підтримувати сімейно-шлюбні відносини та вести спільне господарство з початку 2013 року, законним та обґрунтованим є висновок суду про те, що житловий будинок та земельна ділянка по вулиці Бурки, 1 «а» в м. Василькові Київської області не підлягають поділу між сторонами, оскільки є особистою приватною власністю ОСОБА_3 в зв»язку з тим, що земельна ділянка була придбана ним на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 27 січня 2014 року, а право власності на житловий будинок виникло у позивача лише 13 листопада 2014 року, тобто після припинення сімейно-шлюбних відносин між сторонами.

Обгрунтованим є і висновок суду в частині відмови у поділі корпоративних та немайнових прав, оскільки з наявних в матеріалах справи письмових доказів вбачається, що ОСОБА_3 був прийнятий до складу власників ПП «Васильківпасавтотранс» 21 березня 2014 року згідно протоколу загальних зборів власників №1 (том 1, а.с.253) та розпорядження власника ПП «Васильківпасавтотранс» №01 (том 1, а.с.254) шляхом передачі йому попереднім власником ОСОБА_6 40% Статутного капіталу. Таким чином, оскільки частка у Статутному капіталі приватного підприємства була набута ОСОБА_3 шляхом передачі йому цих прав іншою особою, а не за рахунок придбання за спільні кошти з ОСОБА_2, ці права об»єктами права спільної сумісної власності сторін не являються і поділу не підлягають.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_2 має право на ? частину доходів, одержаних ОСОБА_3 від підприємницької діяльності, колегією суддів відхиляються, оскільки таке право ОСОБА_2 мала б за умови внесення частки у Статутний капітал підприємства за рахунок спільного майна подружжя та в інтересах сім»ї, натомість з наявних в справі письмових доказів вбачається, що ОСОБА_3 засновником підприємства не являється і отримав 40% Статутного капіталу 21 березня 2014 року від попереднього власника підприємства ОСОБА_6

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про необхідність врахування при поділі майна інтересів спільного сина сторін ОСОБА_4, який не брав участі в розгляді справи, колегією суддів відхиляються, оскільки предметом розгляду даної справи є поділ спільного сумісного майна, набутого сторонами як подружжям, при цьому ОСОБА_4 не позбавлений можливості звернутися до суду з позовом від власного імені про визнання за ним прав на майно, яке є предметом поділу між ОСОБА_3 та ОСОБА_2

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, як підставу для скасування рішення суду, законності та обґрунтованості рішення суду не спростовують, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 309 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування рішення суду лише, якщо ці порушення призвели до неправильного вирішення справи, натомість справа судом вирішена правильно, відповідно до норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права.

Інших доводів, які б спростували законність та обґрунтованість ухваленого судом першої інстанції рішення, апеляційна скарга ОСОБА_2 не містить.

Оскільки судом першої інстанції повно і всебічно зясовані всі обставини справи, дана належна правова оцінка доказам, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а ухвалене рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 04 квітня 2017 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: