Решение № 67938310, 17.07.2017, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/6492/17

2/357/2686/17

Категорія 26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2017 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Ярмола О. Я. ,

при секретарі Ліщинська О. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в місті Біла Церква, в залі суду №5 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотехнікс Україна» про визнання договору недійсним та стягнення коштів,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом мотивуючи тим, що 19 травня 2017 року між ним та відповідачем ТОВ «Автотехнікс Україна» був укладений договір № 170681 фінансового лізингу за умовами якого ТОВ «Автотехнікс Україна» зобов'язалося придбати у свою власність предмет лізингу у вигляді автомобіля Tоyota Corolla та передати цей автомобіль у користування позивача, який у свою чергу зобовязувався сплачувати за користування автомобілем періодичні лізингові платежі згідно графіку. Договір фінансового лізингу передбачав право позивача отримати автомобіль у власність за умови повної сплати його вартості та інших витрат. 22.05.2017 року на виконання умов договору фінансового лізингу позивач сплатив відповідачу авансовий платіж в розмірі 75000 грн., однак відповідач відмовився передавати предмет лізингу з посиланням на те, що договором передбачено передачу предмету договору в користування лізингоодержувачу протягом строку, який становить не більше 120 робочих днів з моменту сплати лізингоодерджувачем на рахунок лізингодавця авансового платежу, також з підстав нібито не проходження автомобіля митного контролю у звязку з поломкою двигуна. Позивач просить суд визнати недійсним договір фінансового лізингу № 170681 від 19 травня 2017 року укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Автотехнікс Україна» недійсним, стягнути з ТОВ «Автотехнікс Україна» на його користь 75 000 грн. та судові витрати.

Позивач та представник позивача підтримали заявлені вимоги.

Відповідач по справі не направив до суду свого представника, про день та час розгляду справи були повідомлені належно, направили суду письмові заперечення на позов, зазначивши, що укладений договір між сторонами у справі відповідає вимогам діючого законодавства, позивач мав повну і достовірну інформацію про послуги відповідача та порядок їх надання, порядок сплати коштів за укладеним договором, тому вважає, що позов необґрунтований, недоведений і просить суд у задоволені позовних вимог відмовити за безпідставністю.

Заслухавши пояснення позивача, представника позивача, дослідивши і матеріали справи та надані суду сторонами докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 19 травня 2017 року між позивачем та ТОВ «Автотехнікс Україна», було укладено договір фінансового лізингу № 170681, згідно з умовами якого відповідач взяв на себе зобов'язання придбати транспортний засіб Tоyota Corolla у власність та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу на умовах, передбачених договором. Сторони погодили вартість предмета лізингу на момент укладення договору в розмірі 15 968 дол. 60 центів, що в гривневому еквіваленті становить 423 168 грн. 00 коп. у відповідності до п.8.2 Договору, а позивач зобовязався щомісячно сплачувати лізинговий платіж. Дані обставини повністю підтверджені копією договору фінансового лізингу ( а.с.9-12).

Судом встановлено, що позивач здійснив авансовий платіж у розмірі 75 000 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією квитанції (а.с.17).

Крім того, з огляду на юридичну природу договору фінансового лізингу та положень статті 692 ЦК України споживач послуг, укладаючи такий договір, має право знати обсяг своїх фінансових зобов'язань та ціну транспортного засобу, який лізингодавець передає йому в користування за плату з правом викупу. При цьому ціна предмета лізингу є істотною умовою такого договору згідно вимог статей 638, 655, 691 ЦК України.

Згідно п.1.7 Договору, автомобіль передається у користування лізингоодержувача, не пізніше 120 робочих днів з моменту сплати ним на рахунок товариства адміністративного платежу.

Згідно ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Пункт 1.4 Договору, щодо усунення лізингодавця від відповідальності в частині якості, комплектності, справності товару суперечить положенням ст.808 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.808 ЦК України, якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, заміни, безоплатного усунення недоліків, монтажу та запуску в експлуатацію тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець (постачальник) та лізингодавець несуть перед лізингоодержувачем солідарну відповідальність за зобов'язанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу.

Відповідно до ч.2 ст.6 Закону України «Про фінансовий лізинг» істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.1 ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги).

Виходячи з аналізу норм чинного законодавства договір фінансового лізингу за своєю правовою природою є змішаним і містить елементи договорів оренди (найму) та купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.

Згідно ст. 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

За положеннями ст.220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Зазначений висновок Верховного Суду України викладений у постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2766цс15.

В судовому засіданні встановлено, що спірний договір фінансового лізингу від 19 травня 2017 року, укладений між позивачем та ТОВ «Автотехнікс Україна», нотаріально посвідчено не було.

Згідно ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

За ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Окрім того, згідно п. 4 ч.1 статті 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб може здійснюватись лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії.

Послуга з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах є фінансовою послугою (пункт 11-1 статті 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»).

Відповідно до частини першої статті 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

В п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснено, що правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), згідно зі статтею 227 ЦК є оспорюваним. Вимоги про визнання такого правочину недійсним можуть заявлятися як сторонами правочину, так і будь-якою заінтересованою особою в разі, якщо таким правочином порушено її права чи законні інтереси, а також органами державної влади, які відповідно до закону здійснюють контроль за видом діяльності, яка потребує ліцензування.

Судом не встановлено наявність ліцензії у відповідача для здійснення фінансових послуг щодо залучення фінансових активів від фізичних осіб, що свідчить про відсутність такого дозволу (ліцензії), та що суперечить вимогам законодавства.

За ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Отже, суд вважає, що договір фінансового лізингу від 19 травня 2017 року, укладений між позивачем та ТОВ «Автотехнікс Україна», за відсутності у відповідача ліцензії на здійснення фінансової діяльності та його нотаріального посвідчення, а також у зв'язку з несправедливими умовами договору, на що вказано вище, належить визнати недійсним та стягнути з ТОВ «Автотехнікс Україна» на користь позивача сплачені ним грошові кошти в сумі 75 000 грн.

На підставі ст.88 ЦПК України підлягає відшкодуванню на користь позивача з відповідача сплачений позивачем судовий збір в сумі 640,00 грн.

Керуючись ст.ст. 203, 215, 216, 220, 227, 627, 628, 799, 806, 808 ЦК України, Законом України «Про захист прав споживачів», Законом України «Про фінансовий лізинг», ст.ст. 4, 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ст.ст. 10,11, 60,88, 209, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд-

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Визнати договір №170681 фінансового лізингу від 19.05.2017 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Автотехнікс Україна» недійсним.

Стягнути з ТОВ «Автотехнікс Україна» на користь ОСОБА_1 75 000 грн. (сімдесят пять тисяч гривень)

Стягнути з ТОВ «Автотехнікс Україна» на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі в сумі 1390 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Білоцерківський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.

Суддя ОСОБА_2