Постановление суда № 67885357, 25.07.2017, Шептицький міський суд Львівської області (до 25.04.2025 - Червоноградський міський суд Львівської області)

Справа № 459/1929/17

Провадження № 6/459/249/2017

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2017 р. Червоноградський міський суд Львівської області

в складі: головуючого - судді Рудакова Д.І.

з участю секретаря судового засідання Головка А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Червонограді подання старшого державного виконавця Червоноградського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1,

ВСТАНОВИВ:

Старший державний виконавець Червоноградського міського відділу ДВС ГТУЮ у Львівській області ОСОБА_2 звернувся до суду з поданням, у якому просив тимчасово обмежити у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон керівника Приватного підприємства «Фармопіка», код ЄДРПОУ: 36518430, ОСОБА_1, до виконання зобовязань, покладених на Приватне підприємство «Фармопіка» наказом №914/622/16, виданим 04.05.2016 року Господарським судом Львівської області та наказом № 914/1633/15, виданим 03.08.2015 року Господарським судом Львівської області.

Відповідно до ч. 2 ст. 377-1 ЦПК України суд негайно розглядає подання без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця.

Державний виконавець у судове засідання не зявився.

Відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Зясувавши обставини справи, суд вважає, що у задоволенні подання слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до копії наказу №914/1633/15, виданого 03.08.2015 року Господарським судом Львівської області, з Приватного підприємства «Фармопіка» на користь ТзОВ «Галафарм» стягнуто 18691, 50 грн. заборгованості та 1827 грн. судового збору.

Згідно з постановою про відкриття виконавчого провадження від 12.09.2016 року державним виконавцем відкрито виконавче провадження з виконання вищезазначеного наказу.

07.12.2016 року державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Відповідно до копії наказу №914/622/16, виданого 04.05.2016 року Господарським судом Львівської області, з Приватного підприємства «Фармопіка» на користь ПАТ «Кредобанк» стягнуто 18002, 51 грн. неповернутої суми кредиту; 30468, 30 грн. простроченої заборгованості по відсотках; 2515, 94 грн. пені по простроченій основній сумі кредиту; 1029, 43 грн. пені по прострочених відсотках; 1600 грн. простроченої суми комісії за адміністрування кредиту; 68, 10 грн. пені по простроченій комісії за адміністрування кредиту та 3280, 26 грн. судового збору.

Згідно з постановою про відкриття виконавчого провадження від 07.12.2016 року державним виконавцем відкрито виконавче провадження з виконання вищезазначеного наказу.

24.02.2017 року державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника.

Державним виконавцем винесено постанову про обєднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження від 24.02.2017 року.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 20.07.2017 року керівником боржника ПП «Фармопіка»є ОСОБА_1.

Державним виконавцем скеровано запити до компетентних органів на предмет наявності за боржником майна, на яке б можна було звернути стягнення. Згідно наданих відповідей транспортних засобів, нерухомого майна за боржником не зареєстровано. У ПП «Фармопіка» на банківських рахунках відсутні кошти, на які можна звернути стягнення.

Вирішуючи порушене державним виконавцем питання, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 2 протоколу № 4 доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод(ратифікований Законом України 11.09.1993 р.) таст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини"заходи щодо обмеження свободи пересування повинні бути достатньо виправдані суспільними інтересами в демократичному суспільстві.

Також ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права

передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи

свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім

тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки,

громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших

і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Статтею 33 Конституції України визначено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно положень ст.6 Закону України "Про порядок виїзду з України та в'їзд в Україну громадян України", якими встановлено самостійні підстави для тимчасових обмеженьу праві виїзду громадян України за кордон, громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі закордонного паспорта або тимчасово обмежено у праві виїзду за кордон у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням суду - до виконання зобов'язань. Цією ж статтею встановлено способи реалізації встановлених обмежень.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів, які проводяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством, а також рішеннями, що підлягають примусовому виконанню.

Виконавчими провадженнями поновлюються майнові та особисті немайнові права осіб шляхом застосування процесуальних засобів і способів примусу до осіб, які добровільно не виконали свої обов'язки у сфері матеріальних правовідносин.

За приписами п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець у процесій здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобовязань, покладенихна нього рішенням, звертатись до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника юридичної особи за межі України до виконання зобовязань за рішенням.

Тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише при наявності достатніх на це підстав, аналіз же перелічених вище норм дає підстави стверджувати, що необхідною умовою для застосування видів тимчасового обмеження у виїзді за кордон є встановлення факту умисного ухилення боржника - фізичної особи від виконання зобов'язань за рішенням суду.

Однак, звертаючись до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, державний виконавець не надав суду доказів того, що боржник ухиляється від виконання зобовязань, покладених на нього рішенням суду. В матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 документована паспортом громадянина України для виїзду за кордон та перетинає державний кордон України. Хоча саме державний виконавець зобов'язаний довести суду з наданням відповідних матеріалів виконавчого провадження необхідність обмеження конституційного права боржника у виконавчому провадженні.

Більше того, у матеріалах справи немає відомостей стосовно обізнаності боржника про відкриття виконавчого провадження, що спростовує доводи подання про ухилення останнього від виконання своїх обовязків.

Суд наголошує, що саме державний виконавець зобов'язаний довести суду з наданням відповідних матеріалів виконавчого провадження необхідність обмеження конституційного права особи у виконавчому провадженні.

Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до остаточного висновку, що в задоволенні подання старшого державного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1слід відмовити за необґрунтованістю.

Керуючись ст. 377-1 ЦПК України, ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні подання відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом пяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом пяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя: Д. І. Рудаков