№ 67856429, 18.07.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2017 року Справа № 908/2977/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Бакуліної С.В. (доповідач),суддів :Ходаківської І.П., Корсака В.А.розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиПублічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України"на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 28.03.2017у справі№ 908/2977/16Господарського суду Запорізької областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Агро-Продукт"простягнення 249824,57грн

в судовому засіданні взяли участь представники :від позивача: від відповідача:Йосипишин Р.В. (довіреність від 30.12.2016 №820) не з'явилисьВ С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду Запорізької області (суддя Азізбекян Т.А.) від 24.01.2017, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Зубченко І.В., судді: Колядко Т.М., Ломовцева Н.В.) від 28.03.2017, у справі №908/2977/16 в позові відмовлено.

В касаційній скарзі Публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" просить повністю скасувати ухвалені по справі судові акти та прийняти нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст.599, 629 Цивільного кодексу України (далі ЦК Ураїни), ст.ст.216, 230 Господарського кодексу України (далі ГК України), ст.ст.43, 11128 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України).

Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укр-Агро-Продукт" не скористалось правом на участь в засіданні суду касаційної інстанції.

Заслухавши присутнього у відкритому судовому засіданні представника позивача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в рішенні місцевого та постанові апеляційного господарських судів, Вищий господарський суд України дійшов до висновку, що касаційну скаргу належить частково задовольнити з огляду на таке.

Публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Агро-Продукт" про стягнення 207683,05грн штрафних санкцій, 28013,30грн інфляційних втрат та 14128,22грн 3% річних. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням договору про виконання робіт по переробці зерна №246 від 09.07.2015 щодо своєчасної оплати виконаних робіт.

Судами встановлено таке.

09.07.2015 між Публічним акціонерним товариством "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (далі переробник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укр-Агро-Продукт" (далі замовник) укладений договір №246 про виконання робіт по переробці зерна (далі договір).

Відповідно до п.1.1. договору замовник передає переробнику власну сировину (зерно) для переробки на підприємстві переробника (вид сировини; вага; відповідна нормативна документація ГОСТ, ДСТУ; вид переробки; вид упаковки).

Сторони домовилися про те, що згідно ч.2 ст.628 ЦК України цей договір є змішаним, в якому містяться елементи договору про надання послуг та договору підряду. До відносин сторін за цим договором застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори про надання послуг і підряду, елементи яких містяться в цьому договорі. Цей договір є підставою виникнення єдиного зобов'язання (п.1.3.).

За умовами пункту 3.2.7. переробник щомісяця протягом 10 днів місяця, наступного за звітом, надає замовнику матеріали (Ф №34, 117, акти прийому - передачі виконаних робіт) про фактично перероблені обсяги зернової сировини, виробленої готової продукції, отримання побічних продуктів відходів, але не менше розрахункових виходів. Замовник зобов'язаний підписати акт протягом 5 робочих днів з дати його отримання, або надати обґрунтовану відмову від його підписання.

Оплата вартості фактично виконаних робіт переробника проводиться замовником у безготівковій формі на підставі наданих рахунків відповідно до актів прийому - передачі виконаних робіт, протягом тридцяти календарних днів з моменту отримання рахунку. Загальна вартість виконаних робіт за цим договором складається з сум актів прийому - передачі виконаних робіт, підписаних сторонами протягом строку дії цього договору (п.5.8.).

Згідно з п.5.9. надання послуг (виконання робіт) оформляється актом прийому - передачі виконаних робіт, який надається переробником в двох екземплярах та підписується замовником до 5-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Пунктом 6.3. договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати згідно умов даного договору, замовник сплачує переробнику на вимогу останнього пеню у розмірі 0,3% від суми заборгованості за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості товару за даним договором.

Договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2015, а в частині розрахунків - до повного виконання умов цього договору. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час його дії (п.8.1., 8.2.).

Договір підписаний з обох сторін, підписи скріплені печатками підприємств.

Сторонами до договору №246 від 09.07.2015 підписувалися додаткові угоди, зокрема, щодо продовження строку дії договору. Так, додатковою угодою №2 від 11.09.2015 продовжено термін дії договору до 31.12.2016; додатковою угодою №3 від 25.12.2015 - до 31.03.2016; додатковою угодою №4 від 25.03.2016 - до 31.05.2016; додатковою угодою №5 від 30.05.2016 - до 30.06.2016; додатковою угодою №6 від 29.06.2016 - до 29.07.2016.

На підтвердження виконання умов договору №246 від 09.07.2015 позивачем надані наступні акти здачі - прийняття робіт (надання послуг): №00028 від 31.07.2015 на суму 20775,20грн.; №00053 від 15.08.2015 на суму 134852,64грн; №00000260 від 18.08.2015 на суму 33903,95грн; №00000261 від 19.08.2015 на суму 7089,42грн; №00000262 від 18.08.2015 на суму 8067,80грн; №00000263 від 19.08.2015 на суму 6491,04грн; №00000264 від 19.08.2015 на суму 25828,95грн; №00000265 від 20.08.2015 на суму 8687,78грн; №00000266 від 20.08.2015 на суму 2219,14грн; №00000267 від 25.08.2015 на суму 17242,77грн; №00000268 від 25.08.2015 на суму 307,99грн; №00000269 від 26.08.2015 на суму 1198,37грн; №00000271 від 27.08.2015 на суму 1367,97грн; №00070 від 30.09.2015 на суму 288435,22грн; №00085 від 31.10.2015 на суму 328309,36грн; №00087 від 30.11.2015 на суму 346692,40грн; №00096 від 31.12.2015 на суму 139236,58грн; №00006 від 31.01.2016 на суму 31787,20грн; №00010 від 29.02.2016 на суму 100869,48грн; №00013 від 31.03.2016 на суму 351584,83грн; №00018 від 30.04.2016 на суму 108914,08грн; №00022 від 31.05.2016 на суму 66079,94грн; №00044 від 30.06.2016 на суму 99127,49грн; №00046 від 31.07.2016 на суму 75161,33грн.

Зазначені акти підписані з обох сторін без зауважень, підписи скріплені печатками підприємств. Факт виконання позивачем робіт (надання послуг) за вказаними актами здачі - прийняття робіт (надання послуг) відповідачем не оспорюється.

На підтвердження здійснення відповідачем оплати вартості прийнятих робіт (наданих послуг) в матеріалах справи наявні наступні платіжні доручення: №4638 від 01.06.2016 на суму 8914,08грн; №4618 від 31.05.2016 на суму 100000,00грн; №4756 від 09.06.2016 на суму 50000,00грн; №4826 від 14.06.2016 на суму 50000,00грн; №4882 від 17.06.2016 на суму 50000,00грн; №4857 від 16.06.2016 на суму 100000,00грн; №4987 від 29.06.2016 на суму 150000,00грн; №4916 від 22.06.2016 на суму 50000,00грн; №5166 від 14.07.2016 на суму 82111,80грн; №4998 від 30.06.2016 на суму 595000,00грн; №5226 від 18.07.2016 на суму 50000,00грн; №5174 від 14.07.2016 на суму 99127,49грн; №5223 від 18.07.2016 на суму 50000,00грн; №6100 від 22.09.2016 на суму 26662,43грн; №6272 від 07.10.2016 на суму 48498,90грн. Зазначені платіжні доручення мають посилання на договір №246 від 09.07.2015.

Крім того, позивачем наданий акт про зарахування зустрічних однорідних вимог від 03.08.2016, в тому числі за спірним договором на суму 694320,53грн. З огляду на що позивач зазначає про повний розрахунок відповідача за прийняті роботи.

Зазначаючи про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Укр-Агро-Продукт" строків здійснення розрахунків, узгоджених сторонами в договорі, позивачем на адресу відповідача направлялись претензії №437 від 15.10.2015 та №548 від 23.12.2015, а також лист-вимога №22/3 від 27.01.2016.

Невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Укр-Агро-Продукт" вимог, викладених у зазначених документах, стало причиною звернення Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" з відповідним позовом до суду.

Вирішуючи спір у справі, попередні судові інстанції зазначили, що за умовами укладеного договору оплата вартості фактично виконаних робіт переробника поставлена в залежність від моменту отримання замовником рахунків, у зв'язку з чим, встановивши, що відповідачем факт отримання рахунків на виконання договору №246 від 09.07.2015 заперечується, і такі обставини не були доведені позивачем за допомогою належних та допустимих доказів, дійшли висновків про порушення останнім вимог пункту 5.8. договору №246 від 09.07.2015 щодо направлення на адресу відповідача рахунків на оплату, що виключає факт прострочення відповідачем оплати виконаних робіт (прийнятих послуг) і, відповідно, виключає наявність підстав для притягнення відповідача до відповідальності, передбаченої пунктом 6.3. договору та ст.625 ЦК України.

Проте погодитись із такими висновками не можна з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст.212 ЦК України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Отже, укладаючи умовний правочин з відкладальною обставиною, його сторони пов'язують виникнення прав і обов'язків за таким правочином з певною обставиною, щодо появи якої в майбутньому у сторін існує лише відповідна вірогідність.

Відкладальна обставина може полягати у діях як однієї із сторін договору, так і третьої особи, яка нею не є, але у будь-якому разі повинна обумовлювати настання (зміну) відповідних прав і відповідних обов'язків обох сторін договору, а не лише однієї з них, та у момент укладання договору стосовно такої обставини має бути невідомо, настане вона чи ні.

Згідно з ч.1 ст.613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора (ч.2 ст.613 ЦК України).

Разом з тим, рахунок-фактура є документом, який містить лише платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти; ненадання рахунку-фактури не є відкладальною обставиною у розумінні ст.212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні ст.613 ЦК України; тому наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов'язку сплатити належні за договором платежі (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 29.09.2009 у справі № 37/405).

Втім, зазначеного вище попередні судові інстанції не врахували, у зв'язку з чим, дійшли безпідставного висновку про те, що до отримання відповідачем рахунку на оплату виконаних та прийнятих ним робіт, останній не міг виконати свій обов'язок по їх оплаті.

Як вбачається зі ст.628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Статтею 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Оскільки за змістом інститутів як надання послуг, так і підряду розрахунки за виконані роботи (надані послуги) проводяться на підставі документів про їх обсяг та вартість, яким в даному випадку є акт здачі - прийняття робіт (надання послуг), а не рахунок, і сторони в договорі визначили 30-ти денний строк на оплату виконаних робіт, попередні судові інстанції мали б визначати періоди прострочення відповідача саме з урахуванням таких, узгоджених сторонами умов зобов'язання, та перевірити обґрунтованість розміру заявлених до стягнення сум, втім не зробили зазначеного.

Отже, як місцевий, так і апеляційний господарські суди припустились порушення приписів ч.1 ст.43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до ч.1 ст.11110 ГПК України є підставою для скасування судових рішень у справі та направлення справи на новий розгляд до Господарського суду Запорізької області.

Згідно з п.3 ч.1 ст.1119 ГПК України порушення судами процесуальних норм, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору у справі, та нез'ясування обставин, від яких залежить законність рішення, є підставою для скасування оскаржуваних судових актів та направлення справи до суду першої інстанції на новий розгляд.

При новому розгляді справи судам необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін і, в залежності від встановлених обставин, вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 28.03.2017 та рішення Господарського суду Запорізької області від 24.01.2017 у справі №908/2977/16 скасувати.

Справу №908/2977/16 направити на новий розгляд до Господарського суду Запорізької області.

Головуючий-суддя С.Бакуліна

Судді І.Ходаківська

В.Корсак