Решение № 6783421, 02.11.2009, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" листопада 2009 р.Справа № 10/95-09-3256 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Всеукраїнський національний банк»в особі Одеської філії Відкритого акціонерного товариства «Всеукраїнський національний банк» до відповідача Фермерського господарства «Нектар»

про стягнення 25662,67 грн.

Суддя Смелянець Г.Є.

за участю представників сторін

від позивача: Гайдаржі К.П. за довіреністю від 29.04.2009р. №03/4/1/261

від відповідача: не з’явився

Суть спору: ВАТ «Всеукраїнський національний банк» в особі Одеської філії звернулося до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з ФГ «Нектар»25662,67 грн., з яких, 22000,02 грн. –заборгованість по кредиту; 3662,65 грн. –пеня, що нарахована відповідачу за несвоєчасне повернення кредиту.

Відповідач надав до суду клопотання за вх.№16231 від 01.07.2009р., згідно з яким, просить суд відкласти розгляд справи з метою досудового врегулювання спору та надання додаткових доказів, а також здійснити запит до НБУ щодо встановлення чи було укладено між позивачем та НБУ договір про підтримання ліквідності через відповідні інструменти рефінансування (у томи числі при наданні стабілізаційного кредиту). При цьому відповідач посилається на те, що відповідно до п.11.3. Розділу ІІІ Прикінцевих положень Закону України «Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»в редакції від 04.02.2009р., банк, який має у складі кредитного портфеля заборгованість позичальників –сільськогосподарських товаровиробників, але не звертався до НБУ за отриманням рефінансування, зобов’язаний запропонувати таким позичальникам внести зміни до кредитного договору (укласти додатковий договір) на умовах пролонгації, визначених цим пунктом. Наявність таких змін (додаткових договорів) є підставою для надання такому банку відповідного рефінансування від НБУ. Проте, в порушення чинного законодавства відповідачу не було запропоновано у встановленому законом порядку внести зімни до кредитного договору від 26.02.2007р., строк дії якого закінчився 25.02.2009р. Окрім того відповідач посилається на те, що відповідно до п.11 Розділу ІІІ Прикінцевих положень Закону України «Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»в редакції від 04.02.2009р. у випадку укладення між позивачем і НБУ договору про підтримання ліквідності через відповідні інструменти рефінансування та якщо банк має у складі кредитного портфеля заборгованість позичальників –сільськогосподарських товаровиробників, то така заборгованість вважається добровільно пролонгованою цим банком на строк, не менший строку, на якій надається таке рефінансування (але не менший ніж 365 днів).

Також відповідач надав до суду клопотання від 22.07.2009р. за вх.№18350 про витребування у позивача письмової інформації щодо проведення операцій з погашення кредиту відповідачем, з посиланням при цьому на те, що 15.07.2009р. відповідач перерахував позивачу борг по кредиту в сумі 7000 грн.

Позивач надав до суду заяву про уточнення позовних вимог, яка залучена судом до справи 19.08.2009р., та згідно з якою, позивач просить суд стягнути з відповідача 21829,92 грн., з яких, 15000,02 грн. –заборгованість по кредиту, 5447,35 грн. –пеня, що нарахована відповідачу з 31.01.2009р. по 31.07.2009р. за порушення строків повернення кредиту, 11,10 грн. –заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитом, 1371,45 грн. –індекс інфляції, що нарахований відповідачу з 02.02.2009р. по 01.08.2009р. також за порушення строків повернення кредиту.

Водночас заяву про уточнення позовних вимог позивач надав до суду і 19.10.2009р. за вх.№26735, згідно з якою, просить суд стягнути з відповідача 4994,16 грн., з яких, 4982,48 грн. –пеня, що нарахована відповідачу за несвоєчасне повернення кредиту та 11,68 грн. –пеня, що нарахована відповідачу за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом.

Під час розгляду справи строк вирішення спору у даній справі продовжувався господарським судом до 02.10.2009р. у зв’язку із задоволенням відповідного клопотання сторін, про що 22.07.2009р. винесено ухвалу, та до 02.11.2009р., про що в.о. голови суду також винесено відповідну ухвалу.

На підставі ст.77 ГПК України у судовому засіданні оголошувалася перерва до 22.07.2009р. та до 02.11.2009р., про що сторони у справі повідомлені належним чином.

Відповідно до вимог ст. 85 ГПК України у судовому засіданні за згодою представника позивача оголошено резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представників сторін, господарський суд встановив:

26.02.2007р. між ВАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк»(кредитодавець, позивач) і ФГ «Нектар»(позичальник, відповідач) укладений кредитний договір №13/07ю, згідно з яким, позивач надає відповідачу у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, платності та цільового характеру використання грошові кошти (кредит) на умовах, визначеними цим договором та додатковими угодами до нього, що складають невід’ємну частину договору.

Умовами цього договору також передбачено, що кредит надається у вигляді поновлюваної кредитної лінії з максимальним лімітом в сумі 70000 грн. (пп.1.1.1.); що термін користування кредитом до 16 години 25 лютого 2009 року (пп.1.1.2); що процентна ставка за користування кредитом становить 18 % річних (пп.1.1.3.); що надання кредиту буде здійснюватися у гривнях в повному обсязі або окремими частинами –траншами (пп.1.1.4.); що кожна наступна видача траншу кредиту здійснюється в межах вільного залишку суми кредиту, визначеної у пп.1.1.1. цього договору. Надання кредиту здійснюється на підставі письмового повідомлення відповідача про свій намір отримати черговий транш кредиту із зазначенням його суми та терміну користування не пізніше ніж за 2 (два) банківських дні до бажаної дати отримання кредиту та платити щомісячно 1% річних від суми невибраної частини коштів по кредитній лінії (пп.1.1.5.); що кредит надається відповідачу на наступні цілі: для здійснення поточної діяльності (п.1.2.); що в якості забезпечення виконання відповідачем своїх зобов’язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, комісій, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат виступає застава сільськогосподарська техніка (п.1.3.); що зниження ліміту по кредитній лінії здійснюється згідно з графіком, наведеним в додатковій угоді, що є невід’ємною частиною цього договору (п.2.3.); що надання кожного траншу оформляється додатковою угодою, в якій встановлюється сума траншу, термін його користування та процентна ставка (п.2.5.).

Згідно з п.3.3. ст.3 договору відповідач в т.ч. зобов’язаний забезпечити повернення кредиту відповідно до умов п.п.1.1.2., 2.3. цього договору зі сплатою процентів за фактичний строк його користування та сплатою штрафних санкцій (пп.3.3.3.); сплачувати позивачу проценти та комісії на умовах, визначених цим договором (пп.3.3.5), а відповідно до умов пп.3.4.4. п.3.4. ст.3 договору відповідач має право звернутися до позивача з клопотанням про перегляд графіку погашення кредиту у разі виникнення фінансових або інших труднощів, що виникли з незалежних від відповідача причин.

Умовами п.4.3. ст.4 договору встановлено, що у разі несвоєчасного погашення кредиту, сплати процентів та комісій, визначених цим договором, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки, визначеної в п.1.1.3. цього договору за кожний день прострочення виконання, за реквізитами, вказаними позивачем.

Додатком №1 до цього договору є тарифи на послуги Банку, пов’язані з наданням кредиту.

Також господарським судом встановлено, що в забезпечення виконання зобов’язань відповідача за кредитним договором №13/07ю від 26.02.2007р. між позивачем (заставодержатель) і відповідачем (заставодавець) укладений ладний договір застави від 27.02.2007р., який посвідчено приватним нотаріусом Любашівського нотаріального округу Одеської області та зареєстровано в реєстрі за №427, та згідно з яким, відповідач передав у заставу позивачу транспортний засіб у кількості 1(одна) одиниця, а саме трактор Т-150К.

Водночас господарським судом встановлено, що 26.02.2007р. між позивачем і відповідачем укладено додаткову угоду №01 до кредитного договору, згідно з якою, п.2.3. кредитного договору викладений у наступній редакції: «Зниження ліміту по кредитній лінії здійснюється наступним чином згідно з нижченаведеним графіком: у жовтні 2008р. –25000 грн., у листопаді 2008р. –15000 грн., у грудні 2008р. –10000 грн., у січні 2009р. –10000 грн., не пізніше 16 години 25.02.2009р. –10000 грн.

Разом з тим судом встановлено, що 02.03.2007р. позивач надав відповідачу транш кредиту в сумі 8415,60 грн. на термін до 01.03.2008р., що підтверджується укладеною між сторонами додатковою угодою №02 до кредитного договору. 05.03.2007р. позивач надав відповідачу транш кредиту в сумі 11849,94 грн. грн. на термін до 04.03.2008р., що підтверджується укладеною між сторонами додатковою угодою №03 до кредитного договору. 06.03.2007р. позивач надав відповідачу транш кредиту в сумі 3199 грн. на термін до 05.03.2008р., що підтверджується укладеною між сторонами додатковою угодою №04 до кредитного договору. 12.03.2007р. позивач надав відповідачу транш кредиту в сумі 8228 грн. на термін до 11.03.2008р., що підтверджується укладеною між сторонами додатковою угодою №05 до кредитного договору. 15.03.2007р. позивач надав відповідачу транш кредиту в сумі 5400,38 грн. на термін до 14.03.2008р., що підтверджується укладеною між сторонами додатковою угодою №06 до кредитного договору. 21.03.2007р. позивач надав відповідачу транш кредиту в сумі 11040 грн. на термін до 20.03.2008р., що підтверджується укладеною між сторонами додатковою угодою №07 до кредитного договору. 17.04.2007р. позивач надав відповідачу транш кредиту в сумі 4698 грн. на термін до 25.02.2009р., що підтверджується укладеною між сторонами додатковою угодою №08 до кредитного договору. 19.04.2007р. позивач надав відповідачу транш кредиту в сумі 9799 грн. на термін до 25.02.2009р., що підтверджується укладеною між сторонами додатковою угодою №09 до кредитного договору. 25.04.2007р. позивач надав відповідачу транш кредиту в сумі 6900 грн. на термін до 25.02.2009р., що підтверджується укладеною між сторонами додатковою угодою №10 до кредитного договору.

15.05.2007р. між позивачем і відповідачем укладено додаткову угоду №11 до кредитного договору, згідно з якою, п.1.1.2. договору змінений та викладений у наступній редакції: «Термін користування кредитом до 16 години 25.02.2008р.», а також п.2.3. договору викладений у наступній редакції: «Зниження ліміту по кредитній лінії здійснюється наступним чином згідно з нижченаведеним графіком: у жовтні 2007р. –25000 грн., у листопаді 2007р. –15000 грн., у грудні 2007р. –10000 грн., у січні 2008р. –10000 грн., не пізніше 16 години 25.02.2008р. –10000 грн.». У додатковій угоді від 31.07.2008р. №13 до договору п.1.1.3. договору викладений сторонами у наступній редакції: «Процентна ставка за користування кредитом 22 процента річних». У додатковій угоді від 25.09.2007р. №13 до договору п.1.1.2. договору викладений у наступній редакції: «Термін користування кредитом до 16 години 24.02.2009р.»та п.2.3. договору викладений у наступній редакції: «Зниження ліміту по кредитній лінії здійснюється наступним чином згідно з нижченаведеним графіком: вересень 200р.-січень 2009рю –11666,66 грн., не пізніше 16 години 26.02.2009р. –11666,70 грн.». У додатковій угоді від 10.11.2008р. №14 до договору п.1.1.3. договору викладений сторонами у наспаній редакції: «Процентна ставка за користування кредитом 27 процентів річних».

Окрім того, судом встановлено, що у передбачений кредитним договором строк, а саме 24.02.2009р. відповідач не повернув позивачу кредит, сума якого становить 22000,02 грн., внаслідок чого позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача заборгованості по кредиту в сумі 22000,02 грн. та пені, яка нарахована відповідачу за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 3662,65 грн.

Під час розгляду справи позовні вимоги уточнювалися позивачем, про що до суду надані відповідні заяви, а згідно з останньою заявою про уточнення позовних вимог від 19.10.2009р. за вх.№26735, позивач просить суд стягнути з відповідача 4994,16 грн., з яких, 4982,48 грн. –пеня, що нарахована відповідачу за несвоєчасне повернення кредиту, та 11,68 грн. –пеня, що нарахована відповідачу за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом.

Також судом встановлено, що під час розгляду справи відповідач сплатив позивачу заборгованість по кредиту в сумі 22000,02 грн., що не заперечується представниками сторін.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про задоволення уточнених позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов’язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. Ч.2 ст.1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Вимогами ч.1 ст.1046 ЦК України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суми позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

В силу вимог ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Водночас вимогами ч.1 ст.1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Як вище встановлено судом, між сторонами у справі укладений кредитний договір, згідно з яким, позивач зобов’язався надати відповідачу кредит у вигляді поновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом в сумі 70000 грн. з терміном користування до 25.02.2009р. із процентною ставкою за користування кредитом 18%, а відповідач зобов’язався здійснювати погашення наданого позивачем кредиту зі сплатою процентів за фактичний строк його користування та сплатою штрафних санкцій.

В подальшому відповідними додатковими угодами термін користування кредитом змінений сторонами на 24.02.2009р. та змінено проценту ставку, яка встановлена сторонами за користування кредитом, до 27%.

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Із вищевставлених обставин справи випливає, що відповідач порушив виконання своїх зобов’язань за кредитним договором, а саме прострочив строки повернення наданого позивачем кредиту та прострочив строки сплати відсотків за користування кредитом. Борг по кредиту в сумі 22000,02 грн. сплачений відповідачем лише під час розгляду справи у суді.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов’язання. Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 ЦК України також передбачено, що одним із наслідків порушення зобов’язання є сплата неустойки, зокрема, пені, а в силу вимог ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки (пені) є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Сплата відповідачем неустойки, зокрема пені у випадку порушення строків повернення кредиту, а також у випадку порушення строків сплати відсотків за корування кредитом передбачена умовами п.4.3. ст.4 кредитного договору в розмірі подвійної облікової ставки, визначеної в п.1.1.3. цього договору за кожний день прострочення виконання, тобто в розмірі 18%, який у додатковій угоді від 10.11.2008р. №14 до договору змінений на розмір 27 %.

Відповідно до вимог ч.6 ст.231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими грошовими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Вимогами ч.2 ст.551 ЦК України також передбачено, що розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, а в силу вимог п.3 ч.1 ст.3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є в т.ч. свобода договору.

Згідно з розрахунком пені, який здійснений позивачем, пеня за порушення строків повернення кредиту та за порушення строків сплати процентів за користування кредитом нарахована відповідачу виходячи із розміру 54%.

Так, розрахунок пені за порушення строків повернення кредиту відповідачем, який здійснений позивачем з 01.04.2009р. по 27.09.2009р., із врахуванням при цьому погашення суми боргу по кредиту, свідчить, що розмір нарахованої відповідачу пені становить 4982,48 грн., а розрахунок пені, який здійснений позивачем з 01.09.2009р. по 23.09.2009р. за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом, свідчить, що розмір нарахованої відповідачу пені становить 11,68 грн.

Господарським судом перевірені вказані розрахунки позивача та встановлено їх відповідність умовами укладеного між сторонами кредитного договору з відповідними додатками до нього та вимогам чинного законодавства.

За таких обставин господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість і правомірність уточнених позивачем позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені, загальний розмір якої становить 4994,16 грн., а отже, і їх задоволення.

Клопотання відповідача про здійснення запиту до Національного Банку України щодо встановлення чи було укладено між позивачем та НБУ договір про підтримання ліквідності через відповідні інструменти рефінансування (у томи числі при наданні стабілізаційного кредиту) відхилено господарським судом, з наступних мотивів.

Як вище встановлено господарським судом, строк повернення кредиту відповідачем встановлений умовами кредитного договору до 25.02.2009р., а в подальшому відповідною додатковою угодою до кредитного договору змінений на 24.02.2009р. Водночас станом на 25.02.2009р. були чинними положення Закону України «Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 31.10.2008р. N 639-VI, із змінами, що внесені Законом України від 25.12.2008р. №800-VІ.

Законом України від 04.02.2009р. №922-17 «Про внесення змін до деяких законів України щодо запобігання негативним наслідкам впливу світової фінансової кризи на розвиток агропромислового комплексу», розділ III «Прикінцеві положення» Закону України від 31 жовтня 2008 року N 639-VI «Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»доповнений пунктами 11 та 12, якими врегульовані правовідносини між НБУ і банками про підтримання ліквідності через відповідні інструменти рефінансування ( у тому числі при наданні стабілізаційного кредиту), а також правовідносини банків і позивальників –сільськогосподарських товаровиробників щодо внесення змін до кредитного договору з метою його пролонгації. Вказаний Закон України від 04.02.2009р. №922-VІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо запобігання негативним наслідкам впливу світової фінансової кризи на розвиток агропромислового комплексу»набрав чинності з 15.03.2009р. Тобто, на момент настання строку повернення кредиту відповідачем положення пунктів 11 та 12 розділу ІІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»ще не набрали чинності, а тому з’ясування обставин щодо надання рефінансування Національним Банком України позивачу не має суттєвого значення для розгляду даної справи. Тим більш, що сам відповідач надав до суду документи, які свідчать про те, що наприкінці квітня 2009 року позивач звернувся до відповідача з вимогою надання документів та відповідного рішення відповідача про отримання кредиту в сумі 22000,02 грн. строком до 31.08.2009р. Між тим, відповідної згоди щодо пролонгації строку дії кредитного договору між сторонами не досягнуто, а посилання відповідача на те, що між сторонами не досягнуто згоди у зв’язку з тим, що позивач запропонував відповідачу укласти новий кредитних договір, а не внести зміни до кредитного договору щодо продовження строку користування кредитом не заслуговують на увагу, оскільки такі посилання не стосуються даної справи і є предметом розгляду окремих позовних вимог.

Відповідно до ст.44, 49 ГПК України судові витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони у справі пропорційно розміру задоволених позовних вимог, із врахуванням при цьому заяви позивача про уточнення позовних вимог від 19.10.2009р. за вх.№26735, якою розмір позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені збільшений позивачем, а державне мито за розгляд збільшених позовних вимог не сплачено позивачем до державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов Відкритого акціонерного товариства «Всеукраїнський національний банк»в особі Одеської філії Відкритого акціонерного товариства «Всеукраїнський національний банк»задовольнити.

2.Стягнути з Фермерського господарства «Нектар»(66530, Одеська область, Любашівський район, с. Адамівка, код ЄДРПОУ 21000346) на користь Відкритого акціонерного товариства «Всеукраїнський національний банк»в особі Одеської філії Відкритого акціонерного товариства «Всеукраїнський національний банк» (01054, м. Київ, вул. Зоологічна, 5, код ЄДРПОУ 19017842, реквізити для перерахування суми грошових виплат: отримувач –ВАТ «ВіЕйБі Банк», банк отримувача –ВАТ «ВіЕйБі Банк», ОКПО -19017842, р/р –37392880002, МФО –380537) пеню в сумі 4994 (чотири тисячі дев’ятсот дев’яносто чотири) грн. 16 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 269 (двісті шістдесят дев’ять) грн. 94 коп., витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп.

3.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Всеукраїнський національний банк»в особі Одеської філії Відкритого акціонерного товариства «Всеукраїнський національний банк» (01054, м. Київ, вул. Зоологічна, 5, код ЄДРПОУ 19017842, реквізити для перерахування суми грошових виплат: отримувач –ВАТ «ВіЕйБі Банк», банк отримувача –ВАТ «ВіЕйБі Банк», ОКПО -19017842, р/р –37392880002, МФО –380537) в доход державного бюджету (одержувач: ГУДКУ Одеській області, код ЄДРПОУ 23213460, банк одержувача: ГУДКУ у Одеській області, МФО 828011, рахунок 31114095700008, код платежу за бюджетною класифікацією 22090200) державне мито в сумі 13 (тринадцять) грн. 31 коп. за розгляд збільшених позовних вимог.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскаржено у встановленому законом порядку.

Рішення підписане 02 листопада 2009 року.

Суддя