№ 67825895, 14.07.2017, Новозаводський районний суд м. Чернігова

Справа№751/1670/17

Провадження №2-а/751/153/17

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2017 року м. Чернігів

Новозаводський районний суд міста Чернігова

у складі: головуючого-судді Деркача О.Г.

суддів Цибенко І. В.,

Маслюк Н. В.

при секретарі Гармаш-Лящинська М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Чернігові справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, третя особа: Чернігівський обласний військовий комісаріат, про визнання дій протиправними та зобов»язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ :

20.03.2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України, який згодом уточнив, про визнання неправомірним та скасування рішення Міністерства оборони України від 24.02.2017 року №19 виражене у формі Протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов»язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби в частині відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги в зв»язку з встановленням ІІІ групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії; зобов'язання Міністерство оборони України призначити та виплатити одноразову грошову допомогу, в зв»язку з встановленням ОСОБА_2 ІІІ групи інвалідності, пов»язаної з виконанням обов»язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності (п.6 ч.1 Порядку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975); встановити судовий контроль за виконанням Міністерством оборони України рішення суду та зобов»язати МОУ протягом місяця з дня набрання рішенням суду законної сили, подати звіт про виконання рішення суду.

Заявлені вимоги позивач обґрунтовує тим, що є учасником бойових дій. 08.04.2016 року йому встановлена 3 групи інвалідності, яка пов'язана з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. Відповідно до статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" він має право на отримання одноразової грошової допомоги військовослужбовцям та особам, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності ІІІ групи внаслідок виконання обов'язків військової служби на підставі Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб. Постановою суду від 07.11.2016 року, зобов'язано Міністерство оборони України розглянути заяву та прийняти відповідне рішення. Однак, відповідач розглянув заяву та відмовив призначити і виплатити одноразову грошову допомогу (а.с.1-5, 64).

У судове засідання позивач не з'явився, на адресу суду надійшла заява про розгляд справи без його участі, в якій зазначив, що позов підтримує в повному обсязі, долучивши додаткові пояснення по справі. (а.с. 64, 68)

У судове засідання представник відповідача - Міністерства оборони України, не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином (а.с. 62), надіславши до суду письмові заперечення (а.с.39-51), відповідно до яких просив відмовити у задоволенні позову та надіслав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю бути присутнім в судовому засіданні.

Представник третьої особа Чернігівського обласного військового комісаріата в судове засідання не з»явився, про день та час слухання справи повідомлявся належним чином (а.с. 61), до суду надійшла заява про розгляд справи у відсутність представника (а.с. 70), надав суду відзив на адміністративний позов (а.с.34).

Відповідно до ч.1 ст. 41 КАС України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_2 проходив службу у військовій частині польова пошта №97978 у період з 11.11.1981 року по 19.10.1983 року (а.с.8-10). Крім того, з період з 30.04.1982 року по 19.10.1983 року брав участь у виконанні інтернаціонального обов'язку в Республіці Афганістан, що підтверджується довідкою Чернігівського об'єднаного міського військового комісаріату №76 від 19.02.2015 року (а.с.11).

Також відповідно до витягу з протоколу №1093 від 25.03.2015 року Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України встановлено причинний зв'язок поранення ОСОБА_2 з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (а.с.14).

Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною комісією серії АВА № 025659 від 08.04.2016 року ОСОБА_2 вперше встановлена ІІІ група інвалідності з причини поранення (контузія) і захворювання, так пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії (а.с.15).

19 квітня 2016 року ОСОБА_2 звернувся з заявою на адресу військового комісара Чернігівського ОМВК, де перебуває на обліку, про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІІ групи інвалідності, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975 (а.с.16), який в свою чергу направив зазначені матеріали на 21 аркушах до Чернігівського ОВК, що підтверджується листом №1475 від 20.04.2016 року (а.с.17). Останній, в свою чергу, 21.04.2016 року, відповідно до п.13 Порядку № 875, направив заяву та додані до неї документи на адресу Департаменту фінансів Міністерства оборони України для прийняття відповідного рішення щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги, зазначивши думку командування про те, що ОСОБА_2 має право на отримання вказаної грошової допомоги у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності (а.с.18).

Відповідно витягу з протоколу комісії Міністерства оборони України від 10.06.2016 року №46 було прийнято рішення про повернення на доопрацювання документів, оскільки відсутні документи, що свідчать про причину та обставини поранення (контузії, травми та каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, як це передбачено п. 11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчання (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 (а.с.19).

В подальшому, як було встановлено в судовому засіданні ОСОБА_2 звертався до суду з приводу визнання неправомірними дій Міністерства оборони України щодо повернення на доопрацювання заяви з доданими документами про призначення та виплату одноразової грошової допомоги.

Постановою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 07.11.2016 року по справі №751/9592/16-а задоволено вимоги ОСОБА_2 та зобов'язано Міністерство оборони України повторно розглянути заву ОСОБА_2 про призначення одноразової грошової допомоги у зв»язку з встановленням йому ІІІ групи інвалідності пов»язаної з виконання обов»язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії та додані до неї документи і прийняти відповідне рішення, яке передбачене ч. 2 п. 13 Порядку затвердженого постановою КМ України від 25.12.2013 року № 975.

Як вбачається із матеріалів справи, 24.02.2017 року Міністерством оборони України на засіданні комісії розглянуто документи про призначення і виплату одноразової грошової допомоги та враховуючи, що відсутнє підтвердження обставин поранення ОСОБА_2 відмовлено у призначенні даної допомоги. (а.с. 21)

Згідно із статтею 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (у редакції чинній на час виникнення спірних відносин), виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання (ч. 1 ст. 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців»).

Згідно з п. 4 ч.2 ст. 16 цього Закону одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Відповідно до ч. 1 ст. 16-2 Закону у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності ІІІ групи одноразова грошова допомога виплачується у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві № 975 визначено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Доводи Міністерства оборони України про те, що позивачем не надано копій документів, підтверджуючих причини і обставини поранення, суд вважає необґрунтованими, оскільки правовою підставою для призначення особі одноразової грошової допомоги в порядку ст.ст. 16, 16-2 Закону №2011-ХІІ та Порядком №975 є відповідний висновок МСЕК, який подавався позивачем і є в матеріалах справи.

У відповідності до п.1, 2 Постанови Верховної Ради України від 24.08.1991 "Про військові формування на Україні", Верховна Рада України постановила підпорядкувати всі військові формування, дислоковані на території республіки, Верховній Раді України. Утворено Міністерство оборони України.

Згідно з ст. 4 Закону України "Про правонаступництво України", органи держави влади і управління, органи прокуратури, суди та арбітражні суди, сформовані на підставі Конституції (Основного Закону) Української РСР, діють в Україні до створення органів державної влади і управління, органів прокуратури, судів та арбітражних судів на підставі нової Конституції України.

З огляду на вищевикладене, приймаючи до уваги, що позивач проходив службу саме у Збройних силах СРСР, які на той час були підпорядковані та знаходились на фінансовому забезпеченні Міністерства оборони СРСР, правонаступником якого в подальшому стало Міністерство оборони України, то в силу ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" і Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" від 25.12.2013 року №975, суд приходить до висновку про те, що обов'язок призначати та виплачувати позивачу одноразову грошову допомогу, у зв'язку із встановленням йому IІІ групи інвалідності, у зв'язку з травмою, пов'язаною з виконанням обов'язків військової служби, покладений саме на Міністерство оборони України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1, 2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. (Правова позиція наведена в постановах Верховного суду України від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15, від 02 лютого 2016 року у справі № 804/14800/14).

Судом встановлено право позивача на отримання одноразової грошової допомоги як інваліду III групи, інвалідність якого пов'язана з виконанням обов'язків військової служби, тому належним способом захисту в даному випадку є визнання неправомірним та скасування рішення Міністерства оборони України від 24.02.2017 року №19, зобов'язання Міністерство оборони України призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням III групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби.

Відповідно до ч.1 ст. 267 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, вказаною статтею КАС України встановлено право, а не обов'язок суду про зобов'язання подати суб'єкта владних повноважень звіт про виконання судового рішення, тому у задоволенні позовних вимог в цій частині суд відмовляє.

Відповідно до ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір», за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою судовий збір сплачується за ставкою - 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу (640,00грн).

Враховуючи те, за подання адміністративного позову ОСОБА_2, як учасник бойових дій, звільнений від сплати судового збору на підставі ст. 5 Закону України «Про судовий збір», а тому з відповідача підлягає стягненню судовий збір в сумі 640,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.9, 11,69-71, 86, 99, 158-163, 254 КАС України, Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», суд

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Визнати неправомірним та скасувати рішення Міністерства оборони України від 24.02.2017 року №19 в частині відмови ОСОБА_2 у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІІ групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, при перебуванні в країнах де велись бойові дії.

Зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням III групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велися бойові дії у розмірі 150 - кратного розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.

Стягнути з Міністерства оборони України (адреса: 03168, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, буд. 6) до Державного бюджету України судовий збір у розмірі 640 (шістсот сорок) грн. 00 коп.

У задоволенні решти вимог ОСОБА_2 - відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Новозаводський районний суд міста Чернігова шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі проголошення в судовому засіданні вступної та резолютивної частини постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.Г. Деркач

Судді І.В. Цибенко

Н.В. Маслюк