Постановление суда № 67822421, 19.07.2017, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У Х В А Л А

19 липня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

судді-доповідача Прокопенка О.Б.,

суддів: Гриціва М.І., Кривенди О.В., -

розглянувши заяву ОСОБА_2, ОСОБА_3 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 14 квітня 2017 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради, компанія GISAP I.A. (Великобританія), про визнання протиправними дій та скасування реєстрації декларації,

в с т а н о в и л а:

Одеський окружний адміністративний суд постановою від 15 червня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 9 листопада 2016 року, вищезазначений позов задовольнив частково та скасував реєстрацію декларації про готовність об'єкта до експлуатації за адресою: АДРЕСА_1, здійснену 10 листопада 2014 року департаментом Державної архітектурно-будівельної Інспекції в Одеській області за № ОД 142143140762 на замовлення ОСОБА_2

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 14 квітня 2017 року рішення судів попередніх інстанцій залишив без змін.

Ухвалюючи таке рішення, касаційний суд дійшов висновку про неправомірність реєстрації відповідачем вищезгаданої декларації про готовність об'єкта будівництва до експлуатації з огляду на встановлення судами недостовірності внесених до неї даних щодо наявності окремих дозвільних документів, що дало підстави для висновку про самочинне будівництво цього об'єкта. Також суд відхилив посилання заявників на непорушення реєстрацією спірної декларації прав позивачів, оскільки відсутність належного контролю за дотриманням містобудівного законодавства з боку відповідача, який мав перевірити наявність у забудовника проекту та дозволу на будівництво двоповерхового будинку замість одноповерхового, ставить у пряму небезпеку позивача, як забудовника суміжної ділянки.

Не погодившись із таким рішенням суду касаційної інстанції, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали заяву про його перегляд Верховним Судом України, посилаючись на наявність підстави, установленої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про її необґрунтованість з огляду на таке.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 237 КАС мотивом перегляду Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Обґрунтовуючи різне застосування статей 39, 39-1 Закону України від 17 лютого 2011 року № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2013_07_06/pravo1/T113038.html?pravo=1>», заявники послалися на ухвали Вищого адміністративного суду України від 1 липня 2015 року та 28 вересня 2016 року (№№ К/800/65212/14, К/800/12165/16 відповідно).

Однак аналіз зазначених судових рішень та оскаржуваної ухвали суду касаційної інстанції не дає підстав для висновку про наявність неоднакового застосування цим судом вказаних у заяві норм матеріального права, оскільки викладені в них висновки про правомірність чи протиправність реєстрації декларації про готовність об'єкта будівництва до експлуатації ґрунтуються на різних фактичних обставинах справ, встановлених судами, щодо наявності чи відсутності у таких деклараціях недостовірних даних.

При цьому відповідно до статті 235 КАС Верховний Суд України переглядає судові рішення в адміністративних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом, а перевірка правильності встановлення обставин справи ним не віднесена до компетенції Верховного Суду України.

Також до заяви додано ухвалу Вищого адміністративного суду від 16 липня 2015 року К/800/22760/15, якою цей суд скасував рішення судів попередніх інстанцій з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції у зв'язку з невстановленням усіх фактичних обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Наведеним судовим рішенням не розв'язано спір по суті і воно не містить остаточних висновків щодо правильного застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах.

З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає необхідності у відкритті провадження про перегляд судових рішень у цій справі.

Ураховуючи наведене та керуючись пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», статтями 235-240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

Відмовити у допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради, компанія GISAP I.A. (Великобританія), про визнання протиправними дій та скасування реєстрації декларації для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 14 квітня 2017 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

О.В. Кривенда