Решение № 6781267, 02.11.2009, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" листопада 2009 р. Справа № 8/63/09

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Гриньової-Новицької Т.В.,

при секретарі Новіковій Л.М.,

за участю представників:

Від позивача: Іванюк В.О., дов. № 9/02 –02 від 02.02.2009р.,

від відповідача: не з’явився.

розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “С-інжиніринг”,

65031, м. Одеса, вул. Промислова, 28, корп. 47,

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтерпромтех”,

54052, м. Миколаїв, вул. Айвазовського, 15к,

про стягнення коштів у сумі 177714 грн. 46 коп., -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «С - інжиніринг»(далі –позивач) звернулося до суду з позовом до ТОВ “Інтерпромтех” (далі –відповідач) про стягнення 177714 грн.46 коп., з яких: 79999грн. 99 коп. –основний борг за договором № 009/2008 від 18.02.2008 року; 84518 грн. 79 коп. –пеня; 3473 грн. 37 коп. –3% річних; 9722 грн. 30 коп. –інфляційні втрати.

Заявою від 28.10.2009 року № 11/28 –10 позивач зменшив позовні вимоги, просить суд стягнути з відповідача 145943 грн. 02 коп., з яких: 59999 грн. 99 коп. –основний борг за договором № 009/2008 від 18.02.2008 року; 36443 грн. 29 коп. –пеня; 44059 грн. 35 коп. –інфляційні втрати; 5440 грн. 39 коп. –3% річних.

Відповідач позов не визнає. Протягом березня –вересня 2009 року оскаржував до судів усіх рівнів ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 03.02.2009 року про порушення провадження у справі, а також ухвали Одеського апеляційного та Вищого господарського судів про відмову у прийнятті скарг. Ухвалою від 20.08.2009 року Верховний Суд України остаточно відмовив відповідачу у порушенні касаційного провадження з перегляду ухвали ВГСУ від 05.06.2009 року по справі №8/63/09. Відзивом № 10243 –юр від 28.10.2009 року відповідач заперечив позов, посилаючись на необґрунтованість, безпідставність позовних вимог; акти за формою КБ –2в,

КБ –3 сторони не підписували, тому немає підстав вважати, що позивач виконав свої зобов’язання за договором № 009/2008 від 18.02.2008 року.

Позивач неодноразово звертався до суду з клопотанням про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача. Клопотання обґрунтовані посиланнями на те, що заборгованість відповідача існує непогашеною досить тривалий час; відповідачем не вживається дієвих заходів на остаточне погашення заборгованості; відповідач категорично відмовляється виконувати свої платіжні зобов’язання. Проте жодних доказів, що підтверджують наявність обставин, які можуть утруднити або зробити неможливим виконання рішення господарського суду, позивач не надав. За таких обставин у задоволені клопотань позивачу було відмовлено.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Висновок суду ґрунтується на такому: 18.02.2008 року між сторонами був укладений договір № 009/2008 (далі - Договір), за умовами якого позивач зобов’язався виконати для відповідача електромонтажні роботи загальною вартістю 360143 грн. 98 коп., а відповідач –прийняти роботи, підписати акти приймання виконаних робіт за формами КБ –2в, КБ –3 та протягом п’яти банківських днів з дати підписання актів оплатити їх вартість. Згідно з п. 7.2 Договору у разі прострочки платежу відповідач має сплатити позивачеві пеню у розмірі 0,2% від простроченої суми за кожен календарний день прострочення. Пунктом 2.5 Договору встановлений обов’язок відповідача протягом трьох банківських днів з моменту підписання Договору, перерахувати позивачеві аванс у сумі 166733 грн. 33 коп. У встановлений строк відповідач аванс не сплатив; лише 12.03.2008 року платіжним дорученням № 69 перерахував позивачу 72028 грн. 80 коп. (здійснення цього та інших платежів підтверджується банківським реєстром документів, а.с. 91,92). Позивач виконав свої договірні зобов’язання, електромонтажні роботи вартістю 360143 грн. 98 коп. здав відповідачу за актом від 30.05.2008 року (а.с. 14); відповідач прийняв роботи, акт підписав, але у п’ятиденний строк їх не сплатив.

На момент пред’явлення позову, починаючи з 22.07.2008 року та по 28.01.2009 року відповідач перерахував позивачеві 228115 грн. 19 коп., отже, заборгованість складає 59999 грн. 99 коп. (360143,98 –72028,80 –228115,19 = 59999,99). Несплатою боргу відповідач порушує умови Договору та вимоги ст. 526 ЦК України, згідно з якою зобов’язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Відтак, позивач цілком правомірно вимагає стягнути з відповідача крім 59999 грн. 99 коп. основного боргу, 44059 грн. 35 коп. втрат від інфляції та 5440 грн. 39 коп. три проценти річних.

З вимогою позивача про стягнення 36443 грн. 29 коп. пені, нарахованої за період з 07.06.2008 року по 27.10.2009 року (за 273 дні прострочення), суд погодитися не може: частиною 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування пені припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано. В даному випадку зобов’язання щодо оплати робіт відповідач мав виконати 07.06.2008 року, тому нарахування пені після 07.12.2008 року суперечить приписам ч. 6 ст. 232 ГК України і в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають. За розрахунком суду відповідач повинен сплатити позивачеві пеню в сумі 22843 грн. 40 коп. за 183 дні прострочення –з 07.06.2008 року по 07.12.2008 року.

Заперечення відповідача не заслуговують на увагу суду, оскільки спростовується матеріалами справи; здійснення відповідачем часткової оплати прийнятих за актом від 30.05.2008 року робіт, свідчить про те, що роботи бути виконані і прийняті відповідачем, незважаючи на те, що акт від 30.05.2008 року був складений не за встановленою формою. До того ж п. 4.1 розділу 4 Договору (Порядок здачі –приймання робіт) не встановлює обов’язку сторін складати акт спеціальної форми.

Вимоги позивача підтверджені матеріалами справи, відповідачем не спростовані отже, підлягають задоволенню в частині, що не суперечить Закону. Судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі ст. ст. 526, 625 ЦК України, ст. 232 ч. 6 ГК України, керуючись ст. ст. 44, 49, 82 –85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Уточнені позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ТОВ “Інтерпромтех” (54052, м. Миколаїв, вул. Айвазовського, 15к; ідентифікаційний код 32655884) на користь ТОВ “С-інжиніринг” (65031, м. Одеса, вул. Промислова, 28, корп. 47; ідентифікаційний код 34944005) грошові кошти у сумі: основний борг –59999 грн. 99 коп.; втрати від інфляції –44059 грн. 35 коп.; 3% річних –5440 грн. 39 коп.; пеня –22843 грн. 40 коп.; державне мито –1323 грн. 43 коп.; витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу –107 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 13599 грн. 89 коп. пені –в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя