Решение № 6781050, 03.11.2009, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" листопада 2009 р. Справа № 17/268/09

Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Коваль С.М.,

при секретарі Колесниковій В.В.,

з участю представників сторін:

від позивача Гриненко І.І.., довіреність № б/н від 20.01.2009 року;

від відповідача не зявились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 17/268/09

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Меркурій - А”,

м. Миколаїв, вул. Нікольська, 32/2 (адреса представника: м. Миколаїв, вул.

Васляєва, 49/2 кв. 1),

До відповідача: Фізичної особи підприємця ОСОБА_2,

АДРЕСА_1,

про: стягнення заборгованості за договором купівлі - продажу від 28.05.2008 року

у розмірі 35 484 грн. 24 коп.,-

В С Т А Н О В И В:

Товариства з обмеженою відповідальністю “Меркурій - А” (надалі - позивач) звернулося до господарського суду з позовом до фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (надалі - відповідач) про стягнення заборгованості за договором купівлі - продажу від 28.05.2008 року у розмірі 35 484 грн. 24 коп.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги наступним:

28 травня 2008р. між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі -продажу (надалі - Договір) ячменю (далі Товар), за умовами якого позивач зобов'язався поставити, а відповідач прийняти та сплатити 25 тон товару на загальну вартість 30875 грн. (по 1235 грн. за 1 т. Товару).

Договором було передбачено зобов'язання відповідача сплатити суму за договором в п'ятиденний термін з моменту прийняття Товару.

Згідно до видаткової накладної № РН-0000100 від 28.05.2008р. позивачем було видано, а відповідачем прийнято 22,050т. ячменя фуражного, на загальну суму 27231 грн. Останній день сплати вартості товару становить: 09.06.2009р. (без урахування вихідних та святкових днів). Але на час подання цього позову відповідач за отриманий товар не розрахувався.

На теперішній час сума заборгованості становить 27231 грн.

За затримку сплати вартості товару Договором було передбачено відповідальність відповідача, а саме: « У разі затримки сплати за товар більш ніж восьми днів, у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення».

Згідно до приписів ст.. ст.. 193. 188 ГК України «суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони. Порушення зобов'язань ( підставою для застосування господарських санкцій», та «Зміна господарських договорів в односторонньому порядку не допускається».

Згідно до ст. 230 ГК України «Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно до вимог ст. 692 ЦК України, «Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами».

Відповідно до приписів ч.2 ст. 625 ЦК України, « Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також: три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом».

За весь час дії договору відповідач з клопотаннями про розстрочку сплати боргу або інших питань до позивача не звертався.

Згідно до розрахунку (Додаток №1) відповідачу нарахована пеня у розмірі 3760 грн. 12 коп., три проценти річних у розмірі 816 грн. 93 коп., та встановлений індекс інфляції у розмірі 3676 грн. 19 коп. Всього до сплати: 35484 грн. 24 коп.

В ході розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги якими просить стягнути 27231 грн. основного боргу; 3222 грн. 96 коп. пені; 966 грн. 88 коп. 3% річних; 4220 грн. 75 коп. індекс інфляції.

Крім того, клопоче про накладення арешту на майно відповідача та заборонити вчинять будь-які дії із своїм майном до остаточного прийняття рішення.

Враховуючи наведене, позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Про час та місце судового засідання сторони повідомлені належним чином, проте відповідач правом участі у судовому засіданні не скористався, відзив на позовну заяву не надав, позов не заперечив і не спростував. За таких обставин відповідно до ст. 75 ГПК України, спір розглядається за наявними у справі матеріалами.

Вивчивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку:

Ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконува тися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 193 Господарського кодексу України приписано, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення за гальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання, а згідно ч. 2 ст. 218 учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом за власною ініціативою зроблено перерахунок за допомогою програми «Законодавство»версія 2.7.3., згідно здійсненого розрахунку сума пені складає 3214 грн. 15 коп. та 3% річних, що складає 963 грн. 37 коп.

Враховуючи наведене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України сплачене держмито слід віднести на рахунок сторін пропорційно задоволеним вимогам позивача.

В задоволені накладення арешту слід відмовити, виходячи з наступного: на підставі ст. 66 ГПК України, сторона має право звернутися до господарського суду з заявою про вжиття заходів до забезпечення позову, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Заявник повинен обгрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 ГПК України, обов”язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов”язується застосування певного заходу до забезпечення позову (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 12.12.2006 року № 01-8/2776). Позивачем не надано доказів наявності даних обставин.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов до висновку про неможливість задоволення клопотання позивача про вжиття заходів щодо забезпечення позову.

Керуючись ст. ст. 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю “Меркурій - А” задовольнити частково.

2.Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_2, (код НОМЕР_1) заборгованість у розмірі 27231 грн., збитки від інфляції у розмірі 4220 грн. 75 коп, 3% річних у розмірі 963 грн. 37 коп., пеню у розмірі 3214 грн. 15 коп. , державне мито у розмірі 354 грн. 87 коп. та 314 грн. 89 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Меркурій - А” (м. Миколаїв, вул. Нікольська, 32/2 (адреса представника: м. Миколаїв, вул. Васляєва, 49/2 кв. 1; код 30535328).

3.В іншій частині задоволення позовних вимог відмовити.

4.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Меркурій - А”(м. Миколаїв, вул. Нікольська, 32/2 (адреса представника: м. Миколаїв, вул. Васляєва, 49/2 кв. 1; код 30535328) на користь державного бюджету України 1 грн. 42 коп.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя