Постановление суда № 6775708, 16.11.2009, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62

УХВАЛА

про відмову в прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство

16 листопада 2009 р. № 4640/09 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Валєєвої Т.Е., розглянувши матеріали за заявою УПФ України в Галицькому районі Івано-Франківської області про порушення справи про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Червона калина ІФ", ВСТАНОВИВ:

УПФ України в Галицькому районі Івано-Франківської області звернулося до господарського суду Івано - Франківської області з заявою про порушення справи про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Червона калина ІФ" (вул. Волі, 1, с.Дубівці, Галицький район, Івано-Франківська область, 77172; ідентифікаційний код 13645419) в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі –Закон про банкрутство).

На обґрунтування своїх вимог заявник (ініціюючий кредитор) посилається на те, що станом на 01.11.09 боржник має заборгованість перед бюджетом Пенсійного фонду України у розмірі 936,00 грн., не займається господарською діяльністю та не подає звітність до УПФ України в Галицькому районі Івано-Франківської області, а виконавчий лист Івано-Франківського окружного адміністративного суду по адміністративній справі №2а-4742/2008, виданий 12.01.09, про стягнення вказаної заборгованості повернутий відповідним органом державної виконавчої служби без виконання у зв’язку з відсутністю коштів та іншого майна боржника.

Виходячи з системного аналізу норм Закону про банкрутство, у вирішенні питання про наявність підстав для порушення провадження у справах про банкрутство за заявою кредитора, господарські суди поряд зі ст. 6 Закону про банкрутство (в даному випадку також й ст. 52 Закону про банкрутство, яка визначає особливості банкрутства відсутнього боржника) мають враховувати й положення преамбули та ст. 1 Закону про банкрутство, якими визначено такі поняття, зокрема, як "боржник" та "кредитор" (п. 4.2 рекомендацій Президії Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 04.06.04 № 04-5/1193).

Відповідно до абз. 6 ст. 1 Закону про банкрутство кредитором, серед інших, є орган, який здійснює контроль за правильністю та своєчасністю справляння страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Водночас, згідно із абз. 3 ст. 1 Закону про банкрутство боржником є суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, у тому числі зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Отже, за приписами Закону про банкрутство боржником може бути суб'єкт підприємницької діяльності, який неспроможний виконати свої зобов’язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом.

Частиною 2 статті 106 вказаного Закону встановлено, що суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (недоїмкою) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Виходячи з аналізу наведених норм, чинне законодавство не відносить суми пені та штрафу (фінансові санкції), які застосовуються за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, до категорії страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Вказане також узгоджується із приписами ст. 1 Закону про банкрутство, згідно з якими до складу грошових зобов'язань боржника, тобто цивільно-правових зобов’язань боржника, не зараховується, зокрема, недоїмка (пеня та штраф).

Відповідно до п. 4.5 рекомендацій Президії Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 04.06.04 №04-5/1193 у вирішенні питання про склад вимог за податками і зборами (обов'язковими платежами) при порушенні справ про банкрутство суди мають виходити з того, що суми пені, штрафів та інших штрафних чи фінансових санкцій враховуються окремо. Проте кредитори з такими вимогами, які є публічно-правовими санкціями, згідно з ч. 1 ст. 14 Закону про банкрутство (у даному випадку ч. 5 ст. 52 Закону про банкрутство) вправі подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника.

Таким чином, суми заборгованості зі сплати пені та штрафу (фінансових (штрафних) санкцій), в т.ч. застосовані за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, не можуть входити до складу грошових вимог ініціюючого кредитора та відповідно впливати на порушення справи про банкрутство боржника.

Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України, зокрема у своїх постановах від 13.08.08 у справі № 04-05/42-3-8б, від 18.11.08 у справі № 04-05/27-42-8б, від 07.10.09 у справі №04-05/27-25-8б.

При цьому, суд враховує те, що положення ст. 52 Закону про банкрутство, яка передбачає особливості банкрутства відсутнього боржника, не встановлюють будь-яких виключень з вищевказаного загального правила.

Як вбачається з заяви про порушення справи про банкрутство, грошові вимоги ініціюючого кредитора –УПФ України в Галицькому районі Івано-Франківської області до боржника на суму 936,00 грн. підтверджуються рішенням УПФ України в Галицькому районі Івано-Франківської області №246 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду від 21.03.09.

Згідно із цим рішенням до боржника застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі 680,42 грн. та пені у розмірі 426,06 грн.

Отже, вказані грошові вимоги ініціюючого кредитора становлять виключно штраф та пеню.

Таким чином, зазначена в заяві УПФ України в Галицькому районі Івано-Франківської області заборгованість товариства з обмеженою відповідальністю "Червона калина ІФ" перед бюджетом Пенсійного фонду України не може бути підставою для порушення провадження у справі про банкрутство.

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги те, що безпідставне порушення провадження у справі про банкрутство тягне за собою незворотні правові наслідки, суд дійшов висновку, що у прийнятті заяви УПФ України в Галицькому районі Івано-Франківської області слід відмовити.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 1, 5, 6, 7, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. ст. 18, 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", п. 1 ч. 1 ст. 62, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

відмовити у прийнятті заяви УПФ України в Галицькому районі Івано-Франківської області від 11.11.09 №12196/06 про порушення справи про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Червона калина ІФ" (вул. Волі, 1, с.Дубівці, Галицький район, Івано-Франківська область, 77172; ідентифікаційний код 13645419).

Суддя Т.Е. Валєєва

Виготовлено в АС "Діловодство суду"

___ ___