Постановление суда № 67634106, 07.07.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

07 липня 2017 року м. Київ К/800/9744/17

Суддя Вищого адміністративного суду України Маринчак Н.Є., перевіривши відповідність вимогам статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України матеріали касаційної скарги Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 березня 2017 року у справі №813/1628/15 (876/9233/16) за позовом ОСОБА_1 до Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним і скасування наказу та податкового повідомлення-рішення,-

встановив :

ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просив визнати протиправними та скасувати наказ від 09 вересня 2014 року №593 про проведення невиїзної документальної перевірки з наступними змінами від 06 жовтня 2014 року та від 08 жовтня 2014 року, а також податкове повідомлення-рішення від 13 жовтня 2014 року №0000871720.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 березня 2017 року, позовні вимоги задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що наказ від 09 вересня 2014 року №593 про проведення невиїзної документальної перевірки позивача з наступними змінами від 06 жовтня 2014 року та від 08 жовтня 2014 року прийнято з порушенням вимог підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України. Зокрема, фактів, які б свідчили про можливі порушення ОСОБА_1 податкового, валютного та іншого законодавства за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації, відповідачем не виявлено; жодних запитів на адресу позивача не направлялось.

З огляду на викладене, суди зазначили, що порушення контролюючим органом під час призначення контрольного заходу вимог підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої, в тому числі права в органу державної фіскальної служби на прийняття за її наслідками податкового повідомлення-рішення.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Галицька ОДПІ звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішень судів попередніх інстанцій та прийняття нового, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України у касаційній скарзі зазначаються обґрунтування вимог особи, що подає касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає порушення норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до пункту 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

З наведених законодавчих приписів випливає, що касаційна скарга повинна містити посилання на помилкове та/або неправильне застосування норм матеріального права при вирішення справи та/або порушення судами норм процесуального права із зазначенням того, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення спору.

Однак зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень не вбачається допущеного судами невірного правозастосування, а доводи касаційної скарги не викликають необхідності перевірки матеріалів справи. Висновки судів, покладені в основу прийняття оскаржуваних рішень, ґрунтуються на правильному тлумаченні та застосуванні правових норм.

Отже, враховуючи те, що зміст оскаржуваних судових рішень не дає підстави для висновку про те, що судами попередніх інстанцій допущено порушення норм процесуального права чи неправильно застосовано норми матеріального права, обґрунтування касаційної скарги, її зміст й доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки застосування судами норм права відповідає усталеній практиці Вищого адміністративного суду України та правовим висновкам Верховного Суду України, викладеним, зокрема, в постанові від 27 січня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будгарантінвест-55» до Державної податкової інспекції у м. Южному Одеської області про визнання незаконним наказу про проведення документальної невиїзної позапланової перевірки та визнання протиправними дій, тому слід відмовити у відкриті касаційного провадження.

Згідно з частиною шостою статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України копія ухвали про повернення касаційної скарги або про відмову у відкритті касаційного провадження разом з доданими до скарги матеріалами направляються особі, яка подавала касаційну скаргу, а касаційна скарга залишається у суді касаційної інстанції.

Керуючись статтями 211, 214 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 березня 2017 року у справі №813/1628/15 (876/9233/16) за позовом ОСОБА_1 до Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним і скасування наказу та податкового повідомлення-рішення.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлених статтями 237- 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.Є. Маринчак