Постановление суда № 67586007, 05.07.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 367/6388/15-ц Головуючий у І інстанції Пархоменко О. В.Провадження № 22-ц/780/2777/17 Доповідач у 2 інстанції Сушко Л. П.Категорія 19 05.07.2017

УХВАЛА

Іменем України

05 липня 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді: Сушко Л.П.,

суддів: Ігнатченко Н.В., Кулішенка Ю.М.,

при секретарі: Волошину В.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 29 червня 2016 року про визнання мирової угоди у справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аверс-Сіті" про визнання права власності,-

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2015 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з вищезазначеною позовною заявою обґрунтовуючи її тим, що на підставі договору № Е195-К2;К-6-9 купівлі-продажу цінних паперів від 24 січня 2007 року, додаткової угоди №1 від 03 квітня 2007 року укладеного між ним та ЗАТ «Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів «Наші інвестиції» за участю торговця продавця ТОВ «Валор-Інвест», ОСОБА_3 був придбаний пакет безпроцентних (цільових) іменних облігації серії Е емітента ТОВ «Регіональні будівні інвестиції» в кількості 7448 шт. номінальною вартістю однієї облігації 20,20 грн. за ціною продажу пакету ЦП Продавцем Покупцю 455110,05 грн. Позивач свої зобов'язання щодо оплати продавцю за цінні папери виконав своєчасно та у повному обсязі. Між ТОВ «Регіональні будівні інвестиції» та ОСОБА_3 було укладено договір бронювання об'єкту нерухомості від 24 січня 2007 року № Е195-Б2, відповідно до пунктів 1.1 та 1.4 якого, погоджено та визначено особливості реалізації права ОСОБА_3 на придбання двокімнатної квартири будівельний номер НОМЕР_1, секція 3 у 454-квартирному, 21/22 поверховому житловому комплексі за адресою: АДРЕСА_1. Зобов'язання за договором бронювання нерухомості від 24 січня 2007 року № Е195-Б2 щодо передачі квартири у власність позивача перейшли від ТОВ «Регіональні будівні інвестиції» до ТОВ «Аверс-Сіті», яка переоформила на себе дозвіл на виконання будівельних робіт №15/11 від 19 січня 2011 року та отримала державний акт на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_2. Однак відповідач не вчиняє жодних дій щодо передачі квартири у власність позивача. У зв'язку з цим просив визнати за ним право власності на двох кімнату квартиру № НОМЕР_1, загальною площею 75.10 кв.м., житловою площею 39,40 кв.м. в житловому будинку за адресою: за адресою: АДРЕСА_1

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 29 червня 2016 року визнано мирову угоду укладену між ОСОБА_3 та ТОВ «Аверс-Сіті» на наступних умовах, а саме: за ОСОБА_3 визнається право власності на квартиру АДРЕСА_1, що є предметом спору у даній справі. У зв'язку з укладенням сторонами мирової угоди, та визнання її судом провадження по справі закрито.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить ухвалу скасувати, посилаючись на її незаконність та порушенням судом норм процесуального права. Вважає, що дана ухвала порушує її права та існування такої угоди може призвести до неможливості виконання рішення суду по справі №367/7827/14-ц в майбутньому, або стягнення боргу в не повному обсязі, боржником у справі є ТОВ «Аверс-Сіті», розмір боргу 15583877,82 грн..

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Затверджуючи мирову угоду й закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив із того, що мирова угода за формою та змістом відповідає вимогам статті 175 ЦПК України і не суперечить закону.

Відповідно до ч.1 ст. 175 ЦПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок і може стосуватися лише прав та обов'язків сторін та предмета позову.

Відповідно до ч.5 ст. 175 ЦПК України закриваючи провадження у справі, суд за клопотанням сторін може постановити ухвалу про визнання мирової угоди. Якщо умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у визнанні мирової угоди і продовжує судовий розгляд.

З пояснень представника відповідача наданих в апеляційній інстанцій встановлено, що відповідач на час укладання мирової угоди не міг видати свідоцтво про право власності на квартиру позивачу, оскільки на рухоме та нерухоме майно відповідача було накладено арешт ВДВС.

Як вбачається з матеріалів справи, мирова угода була затверджена судом 29 червня 2016 року.

29.02.2016року старшим державним виконавцем Департаментом ДВС МЮС винесена постанова про відкриття виконавчого провадження щодо виконання виконавчого листа виданого Ірпінським міським судом Київської області про стягнення з ТОВ «АВЕРС-СІТІ» на користь ОСОБА_2 15583877,82 грн..

03.03.2016 року старшим державним виконавцем Департаментом ДВС МЮС винесена постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження та накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно ТОВ «АВЕРС-СІТІ» в межах суми звернення стягнення 15583877,82 грн..

Отже при затверджені морової угоди суд першої інстанції не звернув уваги на те, що її умови порушують інтереси інших осіб.

А тому, суд першої інстанції, усупереч вимог чинного процесуального законодавства, без врахування зазначених обставин, помилково дійшов до висновку про затвердження мирової угоди на підставі ст. 175 ЦПК України та постановив оскаржувану ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Відповідно до ст. 311 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 311 ЦПК України порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права і підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду в іншому складі суду.

Керуючись ст.ст. 21, 307, 311, 314, 315 ЦПК України, колегія судів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 29 червня 2016 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді: