Постановление суда № 67581330, 05.07.2017, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Шембелян В.С.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2017 року справа №812/1118/16

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Васильєвої І.А., суддів: Василенко Л.А., Компанієць І.Д., за участю секретаря судового засідання Терзі Д.А., представників позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 27 березня 2017 р. у справі № 812/1118/16 (головуючий І інстанції Шембелян В.С.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Соколівські надра» до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення, визнання протиправною та скасування податкової вимоги,-

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Соколівські надра» звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області. в якому просило, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» № НОМЕР_1 від 30.09.2015 року, яке прийняте відповідачем на підставі акту камеральної перевірки № 357/12-14-15-01/25-34086384 від 7.09.2015 року; визнати протиправною та скасувати податкову вимогу відповідача № 380-17 від 08.08.2016 року (а.с.3-4).

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 27 березня 2017 року позовні вимоги задоволено частково. Суд першої інстанції визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення форми Р № НОМЕР_1 від 30.09.2015, прийняте державною податковою інспекцією у м.Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області; визнав протиправною та скасував податкову вимогу державної податкової інспекції у м.Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області № 380-17 від 08.08.2016 в частині на суму 20062,94 грн. В іншій частині позовних вимог відмовив (а.с.158-161).

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволені позовних вимог. Обґрунтовано апеляційну скаргу тим, що вказана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права (а.с.167-169).

В апеляційній скарзі зазначає, що під час проведення камеральної перевірки, контролюючим органом було досліджено податкові накладні, які в ЄРПН не зареєстровані, номенклатура та напрямок подальшого використання або реалізації з цієї причини не встановлено. Зазначене, свідчить про ухилення від реєстрації податкових накладних в ЄРПН шляхом їх дроблення до сум ПДВ менше 10000 грн. з метою уникнення декларування дійсної номенклатури товару що придбається у контрагентів-постачальників. Листом від 24.07.15 №1773/7/14-02-22-02-12 ДПІ у м. Сєвєродонецьку було отримано податкову інформацію від ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївської області по контрагенту позивача - ТОВ «Моторба», згідно яким станом на 09.04.2015 ТОВ «Моторба» має стан «9» - направлено повідомлення щодо відсутності за місцем знаходження. Відсутня інформація щодо наявність у ТОВ «Моторба» об'єктів нерухомого майна, активів, складських приміщень, основних виробничих фондів, орендовані та одержані по договору лізингу основні засоби, інформація щодо фактичного виду діяльності підприємства за лютий-грудень 2014 року. Підприємство не подає у 2014 році відомості про наявність земельних ділянок. Відповідно до Податкової декларації ТОВ «Моторба» з податку на прибуток за 2013 рік основні засоби на підприємстві відсутні. ТОВ «Моторба» не надавало жодної інформації про наявність власних чи орендованих основних засобів, що свідчить про неможливість зберігання ТМЦ, які можливо були придбані раніше. Враховуючи вищевикладене, апелянт вважає, що неможливо підтвердити правомірність здійснення господарських відносин між продавцем ТОВ «Моторба» та ТОВ «Соколівські надра».

Представники позивача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечували, вважають, що рішення суду першої інстанції винесено з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу не обґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню

Представник відповідача у судове засідання не зявися, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що дає суду право провести апеляційний перегляд справи у його відсутність.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників позивача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах апеляційної скарги відповідно до частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, встановила наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Соколівські надра» зареєстровано в якості юридичної особи, перебуває на податковому обліку у державній податковій інспекції у м.Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області та є платником податку на додану вартість (а.с.17-19).

Державною податковою інспекцією у м. Сєвєродонецьку Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області на підставі п.75.1.1 ст. 75 Податкового кодексу України, у порядку ст.76 Податкового кодексу України, проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість за листопад 2014 року.

За результатами перевірки складено акт про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість від 07.09.2015 року № 357/12-14-15-01/25-34086384 (а.с.6-12).

Відповідно до висновків акту, дані камеральної перевірки свідчать про завищення суми податкового кредиту, заявлену у податковій декларації з ПДВ за листопад 2014 року на 16541,67 грн., завищення залишку відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 1864 грн. та як наслідок заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до загального/спеціального фонду державного бюджету на 14648 грн., та відповідальність платника передбачено п. 123.1 ст.123 ПК України.

Відповідно до акту перевірки, при перевірці податковим органом використано: податкову декларацію з ПДВ за листопад 2014 року від 22.12.2014 та додаток до даної декларації: додаток № 5 від 22.12.2014, уточнюючий розрахунок податкових зобовязань з податку на додану вартість у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок за листопад 2014 року від 30.01.2015, АІС Податковий борг.

Позивач, не погодившись з висновками акту надав заперечення до відповідача, які були розглянуті та відповідач не знайшов підстав для скасування висновків вказаного акту (а.с.47-51, 99-102,104).

Державною податковою інспекцією у м. Сєвєродонецьку Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області на підставі акту № 357/12-14-15-01/25-34086384 від 07.09.2015 прийнято податкові повідомлення рішення № НОМЕР_2 від 30.09.2015 та № НОМЕР_1 від 30.09.2015 року (а.с.43 46).

Головним управління ДФС у Луганській області за результатами розгляду первинної скарги позивача від 16.10.2015 року № 16/10-7 на податкове повідомлення-рішення від 30.09.2015 року № НОМЕР_2 прийнято рішенням, яким задоволено скаргу позивача та скасовано податкове повідомлення рішення № НОМЕР_2 від 30.09.2015. Крім того, вказаним рішенням було встановлено, що в акті перевірки не досліджено господарські операції з ТОВ «МОТОРБА» (номенклатуру реалізованих товарів або послуг, їх вартість, кількість) не досліджено первинні документи на підставі яких вони здійснювалися (договора, акти виконаних робіт, податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні) не досліджено подальше використанням в господарській діяльності або реалізацію придбаних товарів або послуг, не відображено результати аналізу, який свідчив би про використання схеми приховування податків немає підстав вважати обґрунтованими висновки акту перевірки, щодо порушення ТОВ «Соколівські надра» вимог п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п.201.4, 201.6 ст.201 ПК України, завищення суми податкового кредиту, заявленого в податковій декларації з ПДВ за листопад 2014 року на 116541,67 грн. завищення суми залишку відємного значення який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 1864 грн. (а.с.13-16)

Також, відповідач податковим повідомленням-рішенням від 30.09.2015 року № НОМЕР_1 згідно пп. 54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України на підставі акут перевірки № 357/12-14-15-03/25-34086384 від 07.09.2015 року яким вставлено порушення п. 198.1 п.198.3 п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 ПК України та відповідно до п.120.1 ст.120 ПК України, збільшив суму грошового зобовязання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) у сумі 18310 грн., з яких за основним платежем 14648 грн., за штрафними санкціями (штрафами) 3662 грн. (а.с.44)

08 серпня 2016 відповідачем у відношенні позивача складено податкову вимогу № 380-17, у звязку з тим, що станом на 07.08.2016 сума податкового боргу вказаного платника податків за узгодженими грошовими зобовязаннями становить 25614,68 грн. До вказаної суми увійшла сума за податковим повідомленням-рішенням форми Р № НОМЕР_1 від 30.09.2015 та нарахована пеня за ним у сумі 1752,94 грн., що підтверджується інтегрованою карткою позивача (а.с.5, 55, 113).

Рішенням Головного управління ДФС у Луганській області від 05.10.2016 № 544/10/12-32-17-10 на скаргу позивача від 07.09.2016 № 07/09-1 щодо податкового повідомлення рішення від 30.09.2015 № НОМЕР_1 на суму 18310 грн., скаргу залишено без розгляду, оскільки дане питання розглядається в судовому порядку та минуло 10 днів з моменту отримання оскаржуваного рішення (а.с.89,89).

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновку про наявність порушення під час проведення камеральної перевірки п.75.1.1 ст. 75 Податкового кодексу України та відсутність підстав вважати обґрунтованими висновки акту перевірки, та відповідно не можливість прийняття висновків акту в основу для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення чи іншого рішення контролюючого органу.

Колегія суддів з зазначеним висновком суду першої інстанції погоджується, з наступних підстав.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час проведення перевірки) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

За змістом пункту 200.10 статті 200 ПК України, протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Згідно з підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій).

Пунктом 76.1 статті 76 ПК України передбачено, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Отже, камеральна перевірка щодо даних податкової декларації ПДВ проводиться протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання декларації.

Відповідно до матеріалів справи, позивачем було подано податкову декларацію з ПДВ за листопад 2014 року від 22.12.2014 та уточнюючий розрахунок податкових зобовязань з податку на додану вартість у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок за листопад 2014 року від 30.01.2015.

Однак, камеральну перевірку даних, задекларованих товариством у зазначеній податковій звітності, проведено відповідачем лише 07 вересня 2015 року.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшли до висновку про порушення відповідачем при проведенні камеральної перевірки вимог пункту 200.10 статті 200 ПК України.

Також, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що предметом камеральної перевірки є правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування.

Колегія суддів зазначає, що фактично предмет камеральної перевірки передбачає встановлення повноти, своєчасності подання платником податкової звітності, візуальну перевірку правильності оформлення документів податкової звітності, перевірку правильності складення розрахунків за податковими платежами. Отже, законодавчо установлені обмеження щодо повноважень податкового органу під час проведення камеральної перевірки. Також, Податковим кодексом України визначено виключний перелік даних на підставі яких проводиться така перевірка (даних у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість).

Як встановлено судом першої інстанції, на час проведення камеральної перевірки даних, задекларованих в декларації з податку на додану вартість за листопад 2014 року відповідачем було використано не лише податкову звітність, а й податкову інформацію отриману з іншої податкової служби щодо діяльності контрагента позивача, яка не зазначена, як джерело перевірки, на підставі якої зроблено висновок про нереальність господарських операцій позивача з його контрагентом, що суперечить нормам п.75.1.1 ст. 75 Податкового кодексу України.

Також, відповідачем фактично здійснено перевірку достовірності відображення показників зазначених у декларації та правомірність їх включення до неї, що є порушенням вимог ПК України, оскільки зазначене перевіряється у ході документальної перевірки шляхом комплексного дослідження: податкових декларацій, фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку та первинних документів.

Колегія суддів зазначає, що без дослідження первинних документів на підставі яких здійснювалась господарська діяльність, подальшого використання в господарській діяльності або реалізацію придбаних товарів або послуг, без відображення результатів аналізу, який свідчив би про використання схеми приховування податків, немає підстав вважати обґрунтованими висновки акту перевірки, щодо порушення ТОВ «Соколівські надра» вимог податкового законодавства, та відповідно висновок акту не може слугувати підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення.

Суд зазначає, що з'ясування податковим органом під час камеральної перевірки питань, що не охоплюються законодавчо визначеними межами з проведення даного виду податкової перевірки без комплексного дослідження усіх питань та первинних документів, не можна визнати діями суб'єкта владних повноважень, здійсненним у відповідності до вимог законодавства України.

Зазначене також підтверджується висновками рішення Головного управління ДФС у Луганській області від 16.10.2015 року № 16/10-7, яким було встановлено, що в акті перевірки не досліджено господарські операції позивача з ТОВ «МОТОРБА», що виключає можливість вважати обґрунтованими висновки акту перевірки (а.с.13-16).

Крім того, відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» №71-VIII від 28.12.2014 року (в редакції на час проведення перевірки), установлено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України. Зазначене обмеження не поширюється: з 1 січня 2015 року на перевірки суб'єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість; з 1 липня 2015 року на перевірки платників єдиного податку другої і третьої (фізичні особи - підприємці) груп, крім тих, які здійснюють діяльність на ринках, продаж товарів у дрібнороздрібній торговельній мережі через засоби пересувної мережі, за винятком платників єдиного податку, визначених пунктом 27 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, з питань дотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.

З зазначеного вбачається, що обмеження стосовно проведення перевірок (в частині їх проведення виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України) стосуються лише підприємств, з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній рік. Підприємства, у яких обсяг доходів перевищує 20 мільйонів гривень за попередній рік, не підпадають під ці обмеження. Тобто, визначальним у даному випадку є обсяг доходів за попередній рік.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії звіту про фінансові результати позивача за 2014 рік, сума доходу отриманого позивачем від провадження господарської діяльності не перевищує законодавчо визначенні 20 млн. грн. Також, відповідачем не доведено наявності дозволу Кабінету Міністрів України, особистої заяви позивача чи судового рішення щодо проведення зазначеної перевірки, а також доказів, які підтверджували б її проведення згідно з вимогами КПК України.

Згідно положень частини 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

Враховуючи наведене, відповідачем перевірка проведена з порушенням процедури, встановленої законодавством України, а тому прийняте за результатом такої перевірки рішення також є протиправними.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми Р № НОМЕР_1 від 30.09.2015 на суму 18310 грн. та визнання протиправною та скасування податкової вимоги державної податкової інспекції у м.Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області № 380-17 від 08.08.2016 на суму 20062,94 грн., яка включає нараховані за податковим повідомленням-рішенням форми Р № НОМЕР_1 від 30.09.2015 суми у розмірі 18310 грн. та нарахованої за несплату визначених зазначеним податковим рішенням сум пені у розмірі 1752,94 грн.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що постанова прийнята судом першої інстанції з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, тому апеляційна скарга відповідача залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції без змін.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись статтями 184, 195, 196, 198, 200, 205, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 27 березня 2017 р. у справі № 812/1118/16, - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 27 березня 2017 р. у справі № 812/1118/16, - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого адміністративного суду України, а в разі складення в повному обсязі з дня складення в повному обсязі.

Повний текст складено та підписано колегією суддів 05 липня 2017 року.

Головуючий суддя: І.А. Васильєва

Судді: Л.А. Василенко

ОСОБА_4