Постановление суда № 67547613, 05.07.2017, Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

Справа № 310/259/17

6/310/178/17

У Х В А Л А

Іменем України

05 липня 2017 року м. Бердянськ

Бердянський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Вірченко О.М.,

при секретарі Мельніченко А.Д.,

за участю представника заявника ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню,

встановив:

23 січня 2017 року Бердянським міськрайонним судом за заявою ОСОБА_2 видано судовий наказ про стягнення з ВАТ «Запоріжжяоблненерго» на користь заявниці нарахованої, але невиплаченої заробітної плати в сумі 5 064,18 грн., судового збору в сумі 320 грн.

07 лютого 2017 року представник ВАТ «Запоріжжяобленерго» звернувся до суду із заявою про визнання судового наказу по справі № 310/259/17 від 23 січня 2017 року таким, що не підлягає виконанню, оскільки відповідно до відомості ПАТ «Запоріжжяобленерго», яке є правонаступником ВАТ «Запоріжжяобленерго», про сплату заробітної плати від 29 березня 2017 року за № 537 стягувачу в період з 08 грудня по 13 лютого 2017 року заборгованість по заробітній платі в сумі 5 064,18 грн. сплачено в повному обсязі.

Представник ПАТ «Запоріжжяобленерго» в судовому засіданні заяву підтримала та просила на підставі ч. 4 ст. 369 ЦПК України визнати судовий наказ таким, що не підлягає виконанню. Зазначила, що оскільки вказана стаття стосується виконавчого листа, але судовий наказ також є виконавчим документом, то в даному випадку необхідно у відповідності до ст. 8 ЦПК України застосовувати аналогію закону. Просила заяву задовольнити.

ОСОБА_2 в судове засідання не зявилась, надала заяву про розгляд справи без її участі, не заперечувала проти задоволення заяви боржника, зазначила, що на даний час заборгованість по заробітній платі їх виплачена, наказ до виконавчої служби вона не подавала.

Вислухавши пояснення представника заявника, розглянувши матеріали справи, суд прийшов до наступного.

Згідно із ч. 8 ст. 8 ЦПК України, якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а в разі відсутності такого суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

П. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» містить перелік виконавчих документів, які підлягають примусовому виконанню, серед яких окремо виділені виконавчі листи та судові накази.

Згідно з ч. 4 ст. 369 ЦПК України у разі якщо виконавчий лист було видано помилково або якщо обовязок боржника відсутній повністю чи частково у звязку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Якщо стягнення за таким виконавчим листом уже відбулося повністю або частково, суд одночасно на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за виконавчим листом.

Зазначена обставина є підставою для визнання саме виконавчого листа, а не судового наказу, таким, що не підлягає виконанню.

Процедура наказного провадження, в тому числі строк та порядок оскарження судового наказу, врегульовано розділом ІІ ЦПК України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 105 ЦПК України боржник має право протягом десяти днів з дня отримання копії судового наказу та доданих до нього документів подати заяву про його скасування. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб.

Як вбачається з матеріалів справи, боржник використав своє право оскарження судового наказу, про що свідчить заява про скасування судового наказу від 07 лютого 2017 року. Ухвалою суду від 21 березня 2017 року вказану заяву залишено без задоволення.

Крім зазначеного, як вбачається із заяви ОСОБА_2, наказ про стягнення на її користь нарахованої але невиплаченої заробітної плати для примусового виконання до виконавчої служби вона не подавала в звязку із добровільним виконанням боржником виконавчого документу.

Враховуючи наведене, суд не вбачає підстав для застосування в даному випадку аналогії закону та приходить до висновку, що в задоволенні заяви про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню необхідно відмовити.

Керуючись ст. 369 ЦПК України, суд

ухвалив:

В задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню, відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду Запорізької області через Бердянський міськрайонний суд протягом пяти днів з дня отримання копії.

Суддя ОСОБА_3