Постановление суда № 67410487, 21.06.2017, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 308/4218/15-ц

У Х В А Л А

21 червня 2017 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Закарпатської області в складі:

головуючого судді Куштана Б.П., суддів: Джуги С.Д. і ОСОБА_1,

при секретарі: Волощук В.І.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» та представника ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 26 січня 2017 року за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_3 про стягнення кредитної заборгованості, -

в с т а н о в и л а :

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 26 січня 2017 р. позов задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_3 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» (надалі Товариство) заборгованість за договором про іпотечний кредит від 13.07.2007 р. № 115/7-07 станом на 26.02.2015 р. у сумі 176844,96 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту 129367,20 грн., і пені 47477,76 грн. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Товариства витрати зі сплати судового збору в розмірі 1768,45 грн. пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Товариство просить змінити це рішення і ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Доводить про неправильне застосування норм матеріального та процесуального права. Указує, що суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості по відсотках і пені, оскільки Товариством було надано щомісячний розрахунок боргу з указаними нарахуваннями відсотків і пені в межах строку позовної давності за відсотковою ставкою відповідно до умов кредитного договору.

ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 просить скасувати це рішення і ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Доводить про порушення і неправильне застосування норм матеріального та процесуального права. Указує, що Товариство є неналежним позивачем, оскільки не встановлено факту укладання договору про відступлення прав вимоги, змісту та умов цього договору. Зазначає, що Товариство належними доказами довело факт видачі кредитних коштів лише на суму 75000 грн.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив із того, що неможливо достовірно встановити розмір відсотків за договором про іпотечний кредит, які підлягають сплаті, у звязку з тим, що позивач не зарахував сплачену відповідачем суму 21565,74 грн. у рахунок погашення відсотків за кредитним договором у порядку та розмірах, передбачених п.2.2 договору. Щодо нарахування пені суд виходив із того, що її необхідно нараховувати за останній рік перед зверненням до суду із суми боргу за тілом кредиту в розмірі 129367,20 грн., а тому судом було самостійно розраховано розмір пені за допомогою калькулятора штрафів системи Ліга:Закон Еліт 9.1.5 та відповідно до п.6.2. договору про іпотечний кредит за ставкою 0,1% від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення платежу та суми боргу за тілом кредиту за період із 25.02.2014 р. по 26.02.2015 р., яка склала 47477,76 грн.

24.04.2017 р. ОСОБА_2 в інтересах відповідача ОСОБА_3 подала письмове клопотання, у якому просить зупинити провадження у цій справі до вирішення по суті цивільної справи № 308/4720/15-ц за позовною заявою ОСОБА_3 про визнання недійсним договору в Ужгородському міськрайонному суді.

На обґрунтування зазначає, що в провадженні Ужгородського міськрайонного суду знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_3 до Товариства про визнання недійсним договору про відступлення прав вимоги, укладеного 17.12.2012 р. між акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком і Товариством, у частині передачі первісним кредитором вимог за договором про іпотечний кредит № 115/7-07 від 13.07.2007 р., укладеного між акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком і ОСОБА_3 на суму 129367.20 грн.

Клопотання підлягає задоволенню із таких мотивів.

Згідно з положеннями ст. 201 ч.1 п.3, 203 ч.1 п.3 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства. Провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 4 частини першої статті 201 цього Кодексу - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.

Указані норми процесуального закону застосовується на будь-якій стадії цивільного процесу.

Тобто, зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом учинення процесуальних дій під час судового розгляду з визначених у законі об'єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і передбачити усунення яких неможливо.

У п. 33 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року N 2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" роз'яснено, що суд повинен враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, як зазначено у п. 4 ч. 1 ст. 201 ЦПК України, неможливість розгляду цивільної справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства, застосовується у тому разі, коли у цій іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.

Таким чином, необхідність у зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо ухвалити рішення у такій справі до ухвалення рішення в іншій справі. Тобто між двома справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв'язок. Це виражається в тому, що факти, встановлені в одній із справ, будуть мати преюдиціальне значення (при оцінці юридичних фактів) для іншої справи.

При цьому колегія суддів враховує, що пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року N 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Фрідлендер проти Франції").

Установлено, що предметом спору в цій справі є стягнення заборгованості з ОСОБА_3 на користь Товариства за договором про іпотечний кредит № 115/7/07 від 13.07.2007 р. між закритим акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» і ОСОБА_3, а предметом іншої цивільної справи, провадження у якій відкрито ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду від 05.05.2015 р. визнання недійсним договору про відступлення прав вимоги від 17.12.2012 р. між акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком і Товариством у частині передачі первісним кредитором вимог про договору про іпотечний кредит № 115/7/07 від 13.07.2007 р. між акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком і ОСОБА_3, а також визнання недійсним договору про передачу прав за договорами забезпечення від 17.12.2012 р. між акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком і Товариством у частині передачі прав вимоги за іпотечними договорами № 05/23-2007 від 22.01.2007 р. і № 10/23-2007 від 24.01.2007 р.

Таким чином, оскільки факти і висновки суду в іншій цивільній справі матимуть преюдиціальне значення (при оцінці юридичних фактів) для цієї справи, то колегія суддів, із урахуванням справедливого балансу між питаннями дотримання розумності тривалості судового розгляду та забезпеченням права на судовий захист порушених прав учасників спору, вважає необхідним і доцільним зупинити провадження у цій справі до вирішення іншої цивільної справи за позовом ОСОБА_3 до Товариства про визнання недійсним договорів, які є правовою підставою для стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_3 саме на користь Товариства.

Керуючись ст.ст. 203 ч.1 п.3, 204 ч.1, 315, 317, 319, 324 ч.1 ЦПК України, -

у х в а л и л а :

1. Клопотання представника ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 задовольнити.

2. Зупинити провадження у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_3 про стягнення кредитної заборгованості (справа №308/4218/15-ц) до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» та публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» про визнання договору недійсним (справа № 308/4720/15-ц).

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: