Постановление суда № 67382322, 22.06.2017, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У х в а л а

22 червня 2017 року м. Київ

Суддя Верховного Суду України Гуменюк В.І., розглянувши заяву ОСОБА_1 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 лютого 2017 року, ухвали Апеляційного суду м. Києва від 6 квітня 2016 року та рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 3 грудня 2015 року в справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Київфундаментбуд» до Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Домініон-Капітал» і діє в інтересах Публічного акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Сордант», про визнання електронних торгів з реалізації нерухомого майна недійсними,

в с т а н о в и в :

Шевченківський районний суд м. Києва рішенням від 3 грудня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 6 квітня 2016 року, задовольнив позовні вимоги ПрАТ «Київфундаментбуд»: визнав недійсними проведені 16 лютого 2015 року ДП «Інформаційний центр» електронні торги з реалізації самохідної бурової установки для спорудження паль типу В 300-3241 Casagrande, результати яких оформлені протоколом №51064 і переможцем яких стала ОСОБА_1; визнав недійсним протокол проведення електронних торгів з продажу арештованого майна (вказаної бурової установки) від 16 лютого 2015 року №51064; визнав недійсним акт головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 4 березня 2015 року №23237641 про проведення електронних торгів; вирішив питання про розподіл судових витрат.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 15 лютого 2017 року рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 3 грудня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 6 квітня 2016 року залишив без змін.

20 червня 2017 року до Верховного Суду України надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 лютого 2017 року, ухвали Апеляційного суду м. Києва від 6 квітня 2016 року та рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 3 грудня 2015 року, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме статей 16, 203, 215 ЦК України, статті 58 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року №606-XIV, Тимчасового порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 16 квітня 2014 року № 656/5, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, та на невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах зазначених норм матеріального права.

На обґрунтування заяви ОСОБА_1 надала копії ухвал Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 9 та 30 березня, 18 та 25 травня, 8, 14 та 21 вересня, 23 листопада, 21 грудня 2016 року, 15 лютого 2017 року та копії постанов Верховного Суду України від 24 жовтня 2012 року, 13 лютого 2013 року, 18 та 25 листопада 2015 року, 6 та 13 квітня, 29 червня 2016 року.

Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

Згідно із пунктом 4 частини четвертої статті 359 ЦПК України заява повертається заявнику, якщо є ухвала Верховного Суду України про відмову у прийнятті справи до провадження за наслідками розгляду заяви, поданої у цій справі з аналогічних підстав.

Виходячи зі змісту зазначеної норми закону, заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України повертається заявнику, у разі, якщо є ухвала суду про відмову в допуску справи до провадження за наслідками розгляду заяви, поданої у цій справі з аналогічних підстав.

Ухвалою Верховного Суду України від 18 квітня 2017 року відмовлено у допуску до провадження Верховного Суду України цієї справи за заявою ОСОБА_1 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 лютого 2017 року, ухвали Апеляційного суду м. Києва від 6 квітня 2016 року та рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 3 грудня 2015 року.

За змістом зазначеної ухвали Верховного Суду України ОСОБА_1 на підтвердження неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме статей 16, 203, 215 ЦК України, статті 58 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року №606-XIV, Тимчасового порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 16 квітня 2014 року № 656/5, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах та невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах зазначених норм матеріального права, долучила до заяви копії ухвал Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 9 та 30 березня, 18 та 25 травня, 8, 14 та 21 вересня, 23 листопада, 21 грудня 2016 року, 15 лютого 2017 року та копії постанов Верховного Суду України від 24 жовтня 2012 року, 13 лютого 2013 року, 18 та 25 листопада 2015 року, 6 та 13 квітня, 29 червня 2016 року.

Таким чином Верховним Судом України вже вирішувалось питання про прийняття справи до провадження за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення касаційної інстанції з аналогічних підстав.

Інших різних за змістом копій судових рішень суду касаційної інстанції та (або) копій постанов Верховного суду України на обґрунтування своїх доводів ОСОБА_1 до заяви не долучила.

Керуючись пунктом 4 частини четвертої статті 359 ЦПК України,

у х в а л и в:

Заяву ОСОБА_1 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 лютого 2017 року, ухвали Апеляційного суду м. Києва від 6 квітня 2016 року та рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 3 грудня 2015 року повернути заявниці.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя

Верховного Суду України В.І.Гуменюк