Постановление суда № 67334544, 22.06.2017, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа № 265/6506/15-к

Провадження № 1-кп/265/37/17

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2017 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Міхєєвої І.М..,

суддів Ковтуненко О.В., Щербіни А.В.

за участю секретаря судового засідання Розсоха І.О.

розглянувши кримінальне провадження відносно ОСОБА_1, який обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених п.7 ч.2 ст.115, ч.3 ст.406 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора - Сластіна М.С.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника ОСОБА_2

В С Т А Н О В И В:

На розгляді Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області перебуває вказане кримінальне провадження.

Згідно ч.3 ст.331 КПК України незалежно від клопотань суд обов'язаний розглянути питання доцільності продовження строку тримання під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу.

Відносно обвинуваченого ОСОБА_1 ухвалою Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 28 квітня 2017 року було продовжено раніше обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 60 днів, строк якого спливає 25 червня 2017 року.

На теперішній час розгляд кримінального провадженняне завершено, у зв'язку з чимвиникла необхідність вирішити питаннящодо доцільності продовження обвинуваченому ОСОБА_1 строку тримання під вартою.

Прокурор вважає доцільним продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 оскільки ризики, передбачені ст.177 КПК України, на його думку не відпали і існують на даний час, мотивуючи вказане тим, що обвинувачений може переховуватися від суду в зв»язку з тяжкістю покарання, яке йому загрожує у разі визнання його винним.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник при вирішенні вказаного питання покладався на розсуд суду.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам, серед іншого, переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого, свідка у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.

ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочинів передбачених ч.3 ст.406 та п.7 ч.2 ст.115 КК України, що є особливо тяжкими злочинами (ст. 12 КК України). При цьому ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що, являючись військовослужбовцем у військовій частині польова пошта В 2248 перебуваючи у військовому званні «молодшого сержанта», вчинив умисне убивство військовослужбовця військової частини польова пошта В 1252 ОСОБА_3, а також у вчиненні порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності між ними відносин підлеглості, із застосуванням зброї, що спричинило тяжкі наслідки.

Обираючи щодо обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, суд вказав на наявність ризику переховування від органів досудового розслідування та суду та ризиків впливу на свідків кримінального правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Такі ризики, тобто ймовірність настання негативних наслідків, продовжують існувати і на теперішній час, оскільки покарання, яке передбачене за злочин за ч.2ст. 115 КК України, є суворим, що може викликати у обвинуваченого бажання переховуватися від суду. Крім того, ОСОБА_1 являючись військослужбовцем на виконання наказів вищестоящого керівництва може змінювати своє місце перебування (служби) і таким чином перешкоджати розгляду кримінального провадження.

За практикою Європейського Суду з прав людини, визначати, чи розумно й надалі залишати обвинуваченого під вартою, необхідно на підставі особливостей кожної конкретної справи. Подовження строку тримання під вартою в певній справі може бути виправданим тоді, коли наявні конкретні ознаки того, що вимога захисту публічних інтересів важить більшепопри презумпцію не винуватості,ніж правило поваги до особистої свободи.

Через проведення АТО на території Донецької області злочини вказаної категорії мають публічний інтерес, так як військова дисципліна мобілізованих військовослужбовців, які призвані захищати суверенітет і територіальну цілісність України, є в теперішній час гострим та актуальним питанням, і суд у даній конкретній справі має встановити істину у справі, а також причини та умови, які сприяли вчиненню злочину.

Такий публічний інтерес важить більше ніж правило поваги до особистої свободипопри презумпцію не винуватості.

За таких обставин суд вважає, що ризики, наявність яких встановлена під час застосування відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не зменшились та більш м'який запобіжний захід ніж тримання під вартою є недостатнім для запобігання вказаним ризикам, та вважає необхідним строк тримання під вартою ОСОБА_1 продовжити на 60 днів.

На підставі викладеного, керуючись ст. 177, 178, 181, 194, 331ч.3 КПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_1 у Маріупольському слідчому ізоляторі до 20 серпня 2017 року включно.

Строк дії ухвали спливає 20 серпня 2017 року.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та направити начальнику слідчого ізолятора, де утримується обвинувачені.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СуддіМіхєєва І.М.

ОСОБА_4

ОСОБА_5