Постановление суда № 67307767, 20.06.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

20 червня 2017 року м. Київ К/800/20611/17

Суддя Вищого адміністративного суду України Маринчак Н.Є. перевіривши матеріали касаційної скарги Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2017 року у справі №815/6217/16 за позовом ОСОБА_1 до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області про визнання скасування податкових повідомлень-рішень,-

встановив:

Під час перевірки касаційної скарги Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області було встановлено її невідповідність вимогам ст. 213 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, до касаційної скарги не додано документ про сплату судового збору.

За приписами ч. 5 ст. 213 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги додаються документ про сплату судового збору, а також копії касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копії оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Згідно із п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року №3674-VI за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду, ставка судового збору встановлена у такому розмірі: 120 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Крім того, надані скаржником копії оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій не завірені відповідно до вимог Інструкції з діловодства в адміністративних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України № 174 від 17.12.2013 року (з урахуванням вимог підпункту 6.8.8 пункту 6.8 цієї Інструкції).

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 213 Кодексу адміністративного судочинства України у касаційний скарзі зазначаються вимоги особи, що подає касаційну, скаргу до суду касаційної інстанції.

Як вбачається з резолютивної частини касаційної скарги, скаржник просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, проте незрозумілі вимоги до суду касаційної інстанції щодо рішення суду апеляційної інстанції у межах повноважень, закріплених у ст. 223 Кодексу адміністративного судочинства України.

Тобто, резолютивна частина касаційної скарги не відповідає вимогам Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, скаржнику необхідно уточнити вимоги до суду касаційної інстанції, викладені в резолютивній частині касаційної скарги, надати суду документ про сплату судового збору у розмірі та в порядку, встановленому законом та належним чином оформлені копії рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до вимог ст. 214 Кодексу адміністративного судочинства України, до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до ст. 213 Кодексу адміністративного судочинства України, застосовуються правила ст. 108 цього кодексу, а саме, постановляється ухвала про залишення скарги без руху для усунення вказаних недоліків.

Керуючись ст.ст. 108, 213, 214 Кодексу адміністративного судочинства України, -

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2017 року у справі №815/6217/16 за позовом ОСОБА_1 до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області про визнання скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без руху та надати строк для усунення недоліків до 22 серпня 2017 року.

У разі невиконання вимог суду, касаційна скарга буде визнана неподаною та повернута скаржнику.

Суддя Вищого адміністративного

суду України Н.Є. Маринчак