Решение № 67293387, 20.06.2017, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/2306/17

Справа №761/16994/16

РІШЕННЯ

Іменем України

20 червня 2017 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Шевчука О.П.

при секретарі - Базік А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства „Всеукраїнський Банк Розвитку" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором

В С Т А Н О В И В:

До суду звернувся представник ПАТ «ВРБ» з позовом про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 05.12.2012 року між Банком та відповідачем укладено Кредитний договір № ICKGMCUI.70750.004.

Відповідно умов зазначеного Договору банк зобов'язався протягом 60 днів з моменту його укладання встановити кредитний ліміт у розмірі 2 000 грн. на рахунок № НОМЕР_1, з нарахуванням відсотків за користування грошовими коштами в розмірі 36 % річних.

Банк свої зобов'язання виконав, надавши кредит на умовах, в строки та розмірі, обумовленому угодою.

Позичальник в свою чергу прийняті на себе зобов'язання щодо повернення коштів та сплати відсотків та інших платежів, обумовлених угодою, не виконував, у зв'язку з чим виникла заборгованість.

Розмір заборгованості відповідача перед Банком станом на 28.04.2016 року становить 12 545 грн. 20 коп. та складається х простроченої заборгованості по кредиту - 3 344 грн. 87 коп.. простроченої заборгованості за процентами - 3 503 грн. 54 коп., пені - 5 696 грн. 79 коп.

Посилаючись на викладене, позивач просить суд позов задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, надавши заяву про розгляд справи без його участі.

Відповідач в судовому засіданні позов не визнав та просив суд застосувати наслідки спливу строків позовної давності до вимог позивача.

Клопотання про застосування наслідків спливу позовної давності відповідач обґрунтовує тим, що з вимогами про стягнення заборгованості позивач звернувся до суду 28.04.2016 року. Разом з тим, прострочена заборгованість відповідача за договором виникла з 08.01.2013 року, а тому строк позовної давності сплинув 08.01.2016 року.

Посилаючись на викладене, відповідач просить суд в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення відповідача та дослідивши письмові докази у справі суд встановив наступне.

05.12.2012 року між Банком та відповідачем укладено Кредитний договір № ICKGMCUI.70750.004 (а.с. 13 - 14).

Відповідно умов зазначеного Договору банк зобов'язався протягом 60 днів з моменту його укладання встановити кредитний ліміт у розмірі 2 000 грн. на рахунок № НОМЕР_1, з нарахуванням відсотків за користування грошовими коштами в розмірі 36 % річних.

Банк свої зобов'язання виконав, надавши кредит на умовах, в строки та розмірі, обумовленому угодою.

Позичальник в свою чергу прийняті на себе зобов'язання щодо повернення коштів та сплати відсотків та інших платежів, обумовлених угодою, не виконував, у зв'язку з чим виникла заборгованість.

Відповідно розрахунку наданого позивачем, розмір заборгованості відповідача перед Банком станом на 28.04.2016 року становить 12 545 грн. 20 коп. та складається х простроченої заборгованості по кредиту - 3 344 грн. 87 коп.. простроченої заборгованості за процентами - 3 503 грн. 54 коп., пені - 5 696 грн. 79 коп. (а.с. 4 - 12).

З розрахунку заборгованості відповідача перед Банком вбачається, що ОСОБА_2 жодного платежу за Кредитним договором не сплатив, починаючи з 08.01.2013 року (а.с. 4).

Статтею 257 ЦК України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

При цьому відповідно ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що строк позовної давності за вимогами до ОСОБА_2 сплинув 08.01.2016 року, при цьому позивач звернувся до суду з позовом лише 28.04.2016 року, тобто з пропущенням строку позовної давності.

Частиною3, 4 ст. 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Приймаючи до уваги викладене, суд вважає правильним в задоволенні позову ПАТ «ВБР» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити за спливом строків позовної давності.

При цьому суд враховує також правову позицію, висловлену Верховним судом України за наслідками розгляду цивільної справи № 6-31цс15, відповідно якої у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначене періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. ст. 10,60,88,213-215 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Публічному акціонерному товариству „Всеукраїнський Банк Розвитку" в задоволенні позову до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя