№ 67125053, 06.06.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2017 р. Справа № 816/2270/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Григорова А.М.

Суддів: Подобайло З.Г. , Тацій Л.В.

за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Вишневе-Агро" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20.03.2017р. по справі № 816/2270/16

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Вишневе-Агро"

до Головного управління ДФС у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Вишневе-Агро" (надалі - позивач, СТОВ "Вишневе-Агро") звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області (надалі також відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.08.2016 №0003031401, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем: "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 14010100" у загальному розмірі 3180557,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про незгоду з висновками контролюючого органу щодо заниження СТОВ "Вишневе-Агро" податку на додану вартість по сільськогосподарській декларації за грудень 2014 року загалом у розмірі 2120371,00 грн. Стверджував, що реалізація сільськогосподарської продукції за цінами нижче собівартості мала місце у зв'язку з несприятливими погодними умовами, низькою врожайністю та з огляду на необхідність залучення грошових активів для вчасного проведення весняно-польових робіт у 2015 році.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 20.03.2017 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Вишневе-Агро" подано апеляційну скаргу, в якій зазначають, що у зв'язку з тим, що судом при розгяді даної справи, не повно з'ясовані обставини справи та досліджено докази по справі, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам самої справи, а також неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, а тому зазначена постанова підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови. Зазначає, що інформація зазначена на сторінці 11 ОСОБА_1 перевірки, не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки ячмінь ярий в кількості 16,013 тон., соя в кількості 398.38 тон та кукурудза в кількості 1 459.729 тон були реалізовані у першому півріччі 2014 року (в акті зазначено, що реалізація була проведена у другому півріччі), предметом же проведеної перевірки являється дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2014 року по 31.12.2015 року. Дані обставини були залишені поза увагою судом першої інстанції, а висновок суду з приводу даних обставин не відповідав дійсним обставинам справи та доказам, що містяться у матеріалах справи. Вказують, що Полтавським окружним адміністративним судом вищенаведені доводи Позивача (скаржника) не взято до уваги взагалі та не надано залученим до матеріалів справи доказам належної оцінки. Судом першої інстанції залишено поза увагою як доказ інформацію щодо рівня звичайних та ринкових цін, які діяли у 2014 році на момент реалізації сільськогосподарської продукції, натомість проаналізовано урожайність сільськогосподарських культур в порівнянні з урожайністю сільськогосподарських культур по Полтавській області за 2014 рік згідно статистичних даних. Як вбачається з аналізу самої звітної форми №29-сг та її назви Підсумки збору врожаю сільськогосподарських культур, плодів, ягід та винограду дана форма свідчить лише про обсяги зібраного врожаю, загальну площу на якій зібрано відповідний врожай та відповідно рівень середньої урожайності в розрізі кожної сільськогосподарської культури. Але дана інформація ніяким чином не впливає на ціну реалізації та кон'юнктуру ринку, яка склалась на момент реалізації тієї чи іншої сільськогосподарської культури. Зазначають те, що незрозумілим є висновок суду з посиланням на загальновідомість факту, що зменшення урожаю сільськогосподарської продукції призводить до збільшення попиту на її придбання та, як наслідок, підвищення закупівельної ціни (абз. 11 сгор. 4 рішення). Посилаються, на те, що висновок судом першої інстанції зроблено всупереч вимог ст. 69, 72 КАС України. А згідно ч.2 ст. 71 КАС України - в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Натомість суд доходить необгрунтованого з порушення норм процесуального права висновку, що доводи Позивача про низьку врожайність кукурудзи у 2014 році не є достатнім підтвердженням обґрунтованості її реалізації за цінами нижче виробничої собівартості, (абз. 12 сгор.4 рішення) . Вказують, що на протязі всього 2014 року СТОВ Агрофірма Куйбишево здійснювало господарську діяльність та проводило реалізацію власно вирощеної сільськогосподарської продукції. Результати господарської діяльності підприємства відображено в статистичній звітності зокрема у формі 50 С-г Звіт про основні економічні показники роботи сільськогосподарських підприємств за 2014 рік яка є річною статистичною формою звітності. При цьому база оподаткування при постачанні товарів та послуг була визначена на основі статті 188 ПК України Порядок визначення бази оподаткування в разі постачання товарів/послуг. Згідно п. 188.1 ст.188 ПК України, в редакції що діяла на період проведення операцій ( редакція Податкового кодексу України, що діяла з 24.10.2013 року по 01.01.2015 року) реалізації товарів - база оподаткування операцій з постачання товарів/нослуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, до справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і зароблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). Вказують, що 28 грудня 2014 року Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи внесені зміни до ст. 188.1 Податкового кодексу України, а саме доповнено абзацом такого змісту: При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче їх собівартості, а база оподаткування операцій постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення. Зазначена редакція Податкового кодексу почала діяти з 01.01.2015 року. Зазначають, що за положенням ч.1 ст.58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Тож, позивачу, незрозумілою являється позиція Полтавського окружного адміністративного суду, стосовно того що реалізація сільськогосподарської продукції була здійснена підприємством нижче виробничої собівартості, оскільки дана норма законодавства в період здійснення зазначених господарських операцій не застосовувалась. На підставі вищевикладеного, просять скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20 березня 2017 року по справі № 816/2270/16 та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі .

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, пояснення позивача по справі та його представника, доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Колегія суддів зазначає, що як вбачається з матеріалів справи, суд першої відмовляючи в задоволенні позову товариства, виходив з того, що доводи позивача про низьку врожайність кукурудзи у 2014 році не є достатнім підтвердження обґрунтованості її реалізації за цінами нижче виробничої собівартості. З приводу посилань позивача на несприятливі погодні умови, суд зауважив, що відповідні посилання не підтверджені жодними доказами, як то: актами пошкодження чи загибелі посівів, урожаю, довідкою Торгово-промислової палати про форс-мажор тощо. За таких обставин, суд погодився з доводами відповідача про те, що позивачем не доведено наявності обґрунтованих економічних причин здійснення збиткових господарських операцій з реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва у 2014 році.

Проте , колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що СТОВ "Вишневе-Агро" є юридичною особою, код ЄДРПОУ 00845890, реорганізоване шляхом зміни назви з СТОВ "Агрофірма "Куйбишево" (т. 1, а.с. 172).

Позивач є платником податку на додану вартість, у 2014 році був зареєстрований платником фіксованого сільськогосподарського податку (т. 1, а.с. 223).

Основним видом діяльності позивача за КВЕД-2010 є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

Фахівцями Головного управління ДФС у Полтавській області та Лубенської ОДПІ у період з 29.06.2016 по 08.08.2016 проведено документальну планову виїзну перевірку СТОВ "Вишневе-Агро", результати якої оформлені актом від 15.08.2016 №325/16-31-14-01-09/00845890 (т. 1, а.с. 14-52).

Перевіркою встановлено порушення платником податків, окрім іншого, вимог підпунктів 14.1.36, 14.1.231 пункту 14.1 статті 14, пункту 189.1 статті 189, пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого вказано на заниження СТОВ "Вишневе-Агро" податку на додану вартість за грудень 2014 року у розмірі 2120371,00 грн.

На підставі зазначених висновків ОСОБА_1 перевірки Головним управлінням ДФС у Полтавській області 30.08.2016 сформовано податкове повідомлення-рішення №0003031401, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем: "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 14010100" у загальному розмірі 3180557,00 грн (в т.ч., основний платіж - 2120371,00 грн, штрафні (фінансові) санкції - 1060186,00 грн) (т. 1, а.с. 13).

За результатами звернення позивача зі скаргою на дане податкове повідомлення-рішення до ДФС України, рішенням контролюючого органу від 14.11.2016 №24467/6/99-99-11-01-01-25 скаргу платника податків залишено без задоволення (т. 1, а.с. 61-71).

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням Головного управління ДФС у Полтавській області від 30.08.2016 №0003031401, позивач звернувся до суду з позовом про визнання його протиправним та скасування.

Як на підставу для донарахування позивачу грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість контролюючий орган посилається на встановлений у ході проведення перевірки платника податків факт реалізації останнім у 2014 році сільськогосподарської продукції за цінами нижче виробничої собівартості такої продукції.

Позивач наведені обставини не заперечує. Залученою до матеріалів справи бухгалтерською довідкою СТОВ "Вишневе-Агро" від 23.12.2016 вих. №3605 підтверджено, що за 2014 рік загальний фінансовий результат господарських операцій з реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва склав збиток у розмірі 10 601 864,54 грн. : дохід від реалізації продукції без ПДВ 43 930 962,69 грн. - виробнича собівартість такої продукції 54 532 827,23 грн. (т. 2, а.с. 16).

Позивач пояснює, що збитковий результат господарських операцій з реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва упродовж 2014 року мав місце у зв'язку з несприятливими погодними умовами, низькою врожайністю та з огляду на необхідність залучення грошових активів для вчасного проведення весняно-польових робіт у 2015 році.

У свою чергу, відповідач зауважує, що окремі господарські операції підприємства можуть бути збитковими за наявності економічних причин та ділової мети. Однак, у ході проведення перевірки не встановлено об'єктивних причин збитковості господарських операцій, а позивачем не надано доказів в обґрунтування наявності відповідних обставин.

Надаючи правову оцінку спірному рішенню суб'єкта владних повноважень та відповідним доводам сторін, суд виходить з такого.

За приписами абзацу "а" пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України (тут та надалі у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

За змістом абзацу першого пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

А відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що до оподатковуваних операцій, які регулюються цими нормами права, відносяться операції, які здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

В силу положень частини другої статті 3 Господарського кодексу України господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

У відповідності до статті 42 цього ж Кодексу, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Наведені норми права дають підстави вважати, що у зв'язку з веденням господарської діяльності платником податку здійснюються операції, кінцевим результатом яких є отримання прибутку, але здійснюються вони на його власний ризик.

А тому, при здійсненні платником податку господарської діяльності можливі збиткові операції. Віднесення таких операцій до господарських можливе у випадках обґрунтування платником податку економічних причин чи ділової мети (зважаючи на ризики підприємницької діяльності) укладення угод за ціною нижчою за виробничу собівартість.

Відповідно до пп.14.1.71 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

14.1.219. ринкова ціна - ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах.

Відтак, з визначення "звичайна ціна" слідує, що для висновку про порушення підприємством п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України при здійсненні у 2013 та 2014 роках операцій з продажу сільськогосподарської продукції контролюючий орган повинен був встановити факт невідповідності застосованих у договорах підприємством та його покупцями цін рівню ринкових цін. Разом з тим, ні в акті перевірки, ні в письмових заперечення на позов не наведено жодного обґрунтованого висновку про невідповідність застосованих у договорах цін на сільськогосподарську продукцію рівню ринкових цін, а отже такий висновок не підтверджується фактичними обставинами та документальними доказами.

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Вишневе-Агро" реалізовувала продукцію відповідно до п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла на час виникнення правовідносин). Згідно даної норми база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обовязкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого звязку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - субєктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Таким чином, на час реалізації позивачем продукції, заборон, стосовно визначення розміру ціни реалізації продукції, діючим на той час законодавством встановлено не було. В ході перевірки, Головним управлінням ДФС у Полтавській області, дане питання не досліджувалось.

Будь яка реалізація товару пов'язана з кон'юнктурою ринку, можливістю реалізації даної продукції на ринку за певною ціною. Позивач обґрунтовує реалізацію продукції нижче собівартості необхідністю залучення грошових активів для вчасного проведення весняно - польових робіт у 2015 році.

Товариство надає документи щодо реалізації товару та інформацію з сайту "АПК - інформ" щодо рівня цін щодо реалізації продукції, яка діяла на той час.

Колегія суддів зазначає, що згідно з наданими документами товариство здійснювало реалізацію продукції іншим підприємствам в межах 20 % відхилення від меж звичайних цін, зазначених на сайті "АПК - інформ", які діяли в зазначений період.

При цьому колегія суддів зазначає, що сам по собі факт реалізації товару за ціною нижче собівартості не є порушенням.

Для встановлення причини реалізації товарів за ціною нижче собівартості, Головне управління ДФС у Полтавській області мало дослідити чи була у товариства можливість реалізовувати продукцію за ціною вище собівартості.

Як вбачається з акту перевірки, нарахування проводились виключно на підставі реалізації позивачем продукції за ціною нижче собівартості. В ході перевірки Головне управління ДФС у Полтавській області, не запропонувало товариству надати пояснення з цього приводу.

Доводи підприємства в позові та апеляційній скарзі щодо причин продажу товару по звичайній ціні відповідач жодним чином не спростував. В зв'язку з чим оскаржувані товариством податкові повідомлення - рішення не можна вважати законними.

З урахуванням наведеного всі інші доводи викладені в позові та апеляційній скарзі не впливають на вирішення справи по суті.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції помилково за податковий орган в рішенні посилається на дані урожайності пшениці в 2014 році, мотивуючи це тим що позивач безпідставно в позовній заяві посилається на низьку врожайність, оскільки в даному спорі предметом дослідження є не кількість товару, а можлива ціна реалізації даного товару.

Щодо посилань відповідача на ненадання товариством відповідей на запити Головного управління ДФС у Полтавській області про надання документів що містять дані про калькуляцію собівартості продукції, колегія суддів зазначає наступне .

Даний факт жодним чином не впливає на вирішення справи по суті. Суд зазначає, що ненадання відповіді на запит № 1/13-16-14-01 від 06.07.2016 р. стосовно інформації про калькуляцію собівартості жодним чином не впливає на вирішення справи, оскільки підприємство не оскаржує факт продажу продукції за ціною нижче собівартості.

Стосовно не надання інформації на інший запит відповідача № 2/31-16-14-01 від 06.07.2016 р. то інформація яка міститься в документах які мало надати товариство, жодним чином не має відношення до скоєного, на думку відповідача, правопорушення.

Згідно із ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування покладається на субєкта владних повноважень, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Посилання позивача в апеляційній скарзі та письмових поясненнях на ухвали Вищого адміністративного суду України від 12.12.2013 року № К/800/12864/13 та рішення від 24.11.2016 року № К/800/9033/15 є не обґрунтованим. Дані судові рішення не є рішеннями які підпадають під застосування статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства, та такими що мають преюдиційне значення для вирішення справи.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню на підставі ст.202 КАС України з прийняттям нової постанови про задоволення позову.

Щодо вирішення питання про судові витрати, то колегія суддів зазначає.

Відповідно до ст. 87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати і звільнення від сплати встановлюються законом.

Статтею 94 КАС України передбачено порядок розподілу судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

В матеріалах справи знаходяться оригінали платіжних доручень № 21112 від 23.09.2016 р. у сумі 47708, 35 грн., та оригінал платіжного доручення № 9988 від 29.09.2017 року на суму 52479, 19 грн. про сплату Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Вишневе-Агро" судового збору за подання позовної заяви та за подачу апеляційної скарги.

Оскільки колегія суддів скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нову постанову, якою позов задовольняє , то відповідно до ст. 94 КАС України слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями за зобов'язаннями Головного управління ДФС у Полтавській області на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Вишневе-Агро" 100 187 грн. 54 коп. витрати по сплаті судового збору.

Таким чином, з урахуванням часткового задоволення позову, документально підтвердженими витратами, які підлягають стягненню на користь позивача є витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 4516 грн. 00 коп..

Керуючись ст.ст. 41, 94, 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20.03.2017р. по справі № 816/2270/16 скасувати.

Прийняти нову постанову якою позов задовольнити.

Визнання протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.08.2016 №0003031401, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем: "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 14010100" у загальному розмірі 3180557,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Головного управління ДФС у Полтавській області на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Вишневе-Агро" 100 187 грн. 54 коп. витрати по сплаті судового збору.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_1Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_2 ОСОБА_3 Повний текст постанови виготовлений 12.06.2017 р.