Постановление суда № 67074708, 30.05.2017, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У Х В А Л А

30 травня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

судді-доповідача Волкова О.Ф.,

суддів: Кривенди О.В., Прокопенка О.Б., -

розглянувши заяву Центрального офісу з обслуговування великих платників ДФС України про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 23 лютого 2017 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «МТІ» до Офісу великих платників податків ДФС України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и л а:

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 23 лютого 2017 року залишив без змін ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2017 року та постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 4 листопада 2015 року про задоволення позову.

Не погодившись із такою ухвалою суду касаційної інстанції, Центральний офіс з обслуговування великих платників ДФС України звернувся до Верховного Суду України із заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 23 лютого 2017 року з підстави передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

На обґрунтування заяви додано копії ухвал Вищого адміністративного суду України від 16 жовтня 2013 року та 26 березня 2014 року (справи №№ К/800/44495/13, К/9991/26540/11 відповідно), які, на думку заявника, підтверджують неоднакове правозастосування положень пункту 198.6 статті 198 та пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Проте, зі змісту рішення, про перегляд якого подано заяву, та рішень, які надано для порівняння, не вбачається неоднакового застосування судом касаційної інстанції зазначених норм права.

Так, в оскаржуваній ухвалі Вищого адміністративного суду України від 23 лютого 2017 року суд виходив із того, що включення позивачем до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченої у ціні отриманого товару на підставі податкової накладної, оформленої у відповідності до вимог законодавства, свідчить про правомірність формування податкового кредиту спірного періоду. При цьому враховано, що операції мали реальний характер, товари придбані з метою використання в господарській діяльності, оприбутковані позивачем, що підтверджено відповідними документами.

Проте, в наданому на порівняння рішенні Вищого адміністративного суду України від 16 жовтня 2013 року, суд виходив із того, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

В ухвалі касаційного суду від 26 березня 2014 року, яку також надано для порівняння, цей суд встановив, що подані товариством первинні документи на обґрунтування права на податковий кредит та формування валових витрат не відповідають вимогам законодавства, оскільки підписані невстановленою особою, а тому не можуть слугувати підставою для внесення відповідних записів до бухгалтерського обліку та враховуватися товариством при формуванні податкового кредиту та валових витрат. Крім того, як зазначив суд, товариство не довело реальність виконання операцій з придбання товару (нафтопродуктів) у товариства.

Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи, перевірка правильності встановлення яких не належить до компетенції Верховного Суду України.

Крім того, заявник, як на підставу для перегляду оскаржуваної ухвали суду посилається на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 28 січня 2014 року (справа № К/9991\65099/12). Зазначеною ухвалою касаційний суд скасував рішення судів попередніх інстанцій з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції у зв'язку з невстановленням усіх фактичних обставин справи, що мають значення для їх правильного вирішення. Таким чином, наведеним судовим рішенням не розв'язано спір по суті і воно не містить остаточного висновку щодо правильного застосування норм процесуального права у подібних правовідносинах.

Отже, надану на порівняння ухвалу касаційного суду не можна вважати судовим рішенням, що підтверджує різне правозастосування та дає підстави для перегляду Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 23 лютого 2017 року.

Ураховуючи наведене, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України не вбачає необхідності у відкритті провадження про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 23 лютого 2017 року у цій справі.

За таких обставин та керуючись пунктом 6 розділу ХІІ Закону України від 2 червня 2016 року № 1404-VII «Про судоустрій і статус суддів», статтями 235-240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України,

у х в а л и л а:

Відмовити у допуску справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «МТІ» до Офісу великих платників податків ДФС України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення до провадження Верховного Суду України для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 23 лютого 2017 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.Ф. Волков

Судді: О.В. Кривенда

О.Б. Прокопенко