Постановление суда № 66775106, 25.05.2017, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У Х В А Л А

25 травня 2017 року м. Київ

Суддя Верховного Суду України Вус С.М., розглянувши заяву заступника Генерального прокурора про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 лютого 2017 року щодо ОСОБА_1,

в с т а н о в и л а:

Володарський районний суд Київської області вироком від 30 березня 2016 року засудив ОСОБА_1 за: частиною першою статті 366 Кримінального кодексу України (далі - КК) - до покарання у виді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700,00 грн, з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням адміністративно-господарських функцій, на один рік; частиною другою статті 191 КК - до покарання у виді позбавлення волі на строк два роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням адміністративно-господарських функцій, на два роки. Відповідно до статті 70 КК ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк два роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням адміністративно-господарських функцій, на два роки та на підставі статті 75 цього Кодексу звільнено її від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком один рік. Звільнено ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності на підставі статті 49 КК у зв'язку із закінченням строків давності.

Апеляційний суд Київської області ухвалою від 5 липня 2016 року зазначений вирок щодо ОСОБА_1 у частині призначеного їй покарання змінив: постановив вважати ОСОБА_1 засудженою за: частиною першою статті 366 КК - до покарання у виді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700,00 грн, з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням адміністративно-господарських функцій, на один рік та на підставі частини п'ятої статті 74, статті 49 КК звільнив її від призначеного основного і додаткового покарання; частиною другою статті 191 КК - до покарання у виді позбавлення волі на строк два роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням адміністративно-господарських функцій, на два роки та на підставі частини п'ятої статті 74, статті 49 КК звільнив її від призначеного основного і додаткового покарання; виключено з резолютивної частини вироку посилання при призначенні ОСОБА_1 покарання на статті 70 та 75 КК. У решті вирок залишено без зміни.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 23 лютого 2017 року вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1 у частині призначеного їй покарання змінив: постановив вважати ОСОБА_1 засудженою за частиною першою статті 366 КК до покарання у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 грн, з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням адміністративно-господарських функцій, на один рік та на підставі частини п'ятої статті 74, статті 49 КК звільнив її від призначеного основного і додаткового покарання. У решті вирок та ухвалу залишено без зміни.

У заяві заступник Генерального прокурора порушує питання про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 лютого 2017 року щодо ОСОБА_1 Верховним Судом України на підставі пунктів 1 і 3 частини першої статті 445 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) у зв'язку із неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції однієї і тієї самої норми права, передбаченої законом України про кримінальну відповідальність, у подібних правовідносинах, що зумовило ухвалення різних за змістом судових рішень, та невідповідністю судового рішення суду касаційної інстанції висновку щодо застосування норм права, викладеному в постанові Верховного Суду України.

Заявник вважає, що має місце неоднакове застосування норми частини першої статті 366 КК щодо призначення додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.

На обґрунтування неоднакового правозастосування касаційного суду до заяви додано копії ухвал Верховного Суду України від 18 грудня 2008 року та від 31 березня 2011 року і копії ухвал Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2012 року та від 12 вересня 2013 року.

Також заявник стверджує, що оскаржувана ухвала суду касаційної інстанції щодо ОСОБА_1 не відповідає висновкам щодо застосування норм права, викладеним у постановах Верховного Суду України від 21 та 28 листопада 2011 року.

Заступник Генерального прокурора просить змінити вирок місцевого суду, ухвалу апеляційного суду та ухвалу суду касаційної інстанції щодо ОСОБА_1, не передаючи справу на новий розгляд. Виключити із зазначених судових рішень призначене ОСОБА_1 за частиною першою статті 366 КК додаткове покарання - позбавлення права обіймати посади, пов'язані з виконанням адміністративно-господарських функцій, на один рік. Ухвалити вважати ОСОБА_1 засудженою за частиною першою статті 366 КК у редакції Закону України від 05 квітня 2001 року № 2341-ІІІ до покарання у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 грн. На підставі частини п'ятої статті 74, статті 49 КК звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання. У решті судові рішення залишити без змін.

Заяву подано з дотриманням вимог статті 448 КПК, у порядку, передбаченому статтею 449 КПК, та у строк, визначений частиною першою статті 447 КПК.

На підставі наведеного, керуючись статтями 445, 450, 451 Кримінального процесуального кодексу України,

у х в а л и л а:

Відкрити провадження у справі за заявою заступника Генерального прокурора про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 лютого 2017 року щодо ОСОБА_1.

Копію ухвали направити учасникам судового провадження.

Суддя Верховного Суду України С.М. Вус