Решение № 66760721, 18.05.2017, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 463/2061/16 Головуючий у 1 інстанції: Грицко Р.Р.

Провадження № 22-ц/783/2295/17 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.

Категорія:30

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2017 рокуколегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючої - судді Копняк С.М.,

суддів - Бойко С.М., Ніткевича А.В.,

секретаря - Юзефович Ю.І.,

з участю позивача - ОСОБА_2, представника позивача - ОСОБА_3, представника ПАТ «ЛЛГЗ» - Шипки О.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційними скаргами Приватного акціонерного товариства «Львівський лікеро - горілчаний завод» та представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 17 січня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Львівський лікеро - горілчаний завод», треті особи: ОСОБА_5, Приватне акціонерне товариство Страхова компанія «Галицька» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до відповідача, третіх осіб про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 23 700 гривень та 2 500 000 гривень моральної шкоди.

Свої позовні вимоги обґрунтовувала тим, що 05 серпня 2014 року близько 20 год. 30 хв. на 17 км + 300 м автодороги Львів - Рава-Руська, в смт.Куликів Жовківського району Львівської області, відбулося зіткнення між автомобілем НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_5 та автомобілем НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_6 В результаті ДТП водій автомобіля НОМЕР_2 ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження у вигляді перелому кісток склепіння та основи черепа, дифузно-вогнищевого забою мозку важкого ступеня, переломів ключиці, ребер, лівої плечової кістки, обох кісток правого передпліччя, кісток тазу, забою серця, легенів, нирок, двобічного гемотораксу, яка ускладнилась травматичним шоком, респіраторним дистрес-синдромом, набряком-набухання головного мозку, набряком легенів, поліорганною недостатністю, що згідно з висновком судово-медичної експертизи № 77/14 від 19 вересня 2014 року, несумісні з життям та перебувають у прямому причинно-наслідковому зв'язку із ДТП. Вироком Жовківського районного суду Львівської області від 04 грудня 2015 року, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 01 березня 2016 року, ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначено йому покарання у вигляді шести років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на два роки. На момент вчинення ДТП ОСОБА_5 перебував у трудових відносинах з ПрАТ «Львівський лікеро-горілчаний завод», про що свідчить наказ № 62-к від 07 травня 2003 року про прийняття його на роботу, наказ № 3-к від 03 січня 2013 року про закріплення за ним транспортного засобу марки «ТАТА» р.н. НОМЕР_3 та подорожній лист № 5889 від 05 серпня 2014 року.

Покійний ОСОБА_6 був молодшим сином позивача. 14 липня 2014 року уклав договір з Жовківською центральною районною лікарнею про проходження стажування в заочній частині інтернатури, однак втілити свою мрію в життя він вже не зможе. У зв'язку зі смертю сина вона втратила людину на яку постійно могла опертися, порадитися, вирішити будь-яку проблему, яка виникала б в буденному житті. Натомість у неї з'явилося відчуття безпорадності, несправедливого покарання, що в свою чергу призводить до роздратування, постійної незадоволеності, нервової напруги, стресу та сліз. По сьогоднішній день вона не може вийти з шокового стану, усвідомлюючи, що сина більше не має. Смерть дитини позбавила її здорового сну, радості, бажання до роботи, подальших планів. У свідомості домінує депресивний стан і ніщо не допомагає розвіяти цю депресію. Їй важко спілкуватися з людьми, вони втомлюються від чужого горя, а їхні співчуття не допомагають. Крім цього, не зміг перенести смерть ОСОБА_6 його батько - ОСОБА_8, який помер через місяць після сина. Це завдало їй та родині ще більших моральних страждань. Все вищевикладене свідчить про те, що в результаті злочинних дій ОСОБА_5 вона зазнала незворотних моральних страждань, що беззаперечно являється заподіянням значної моральної шкоди, яку вона оцінює у розмірі 2 500 000 гривень та просить стягнути з відповідача. Також просить стягнути з відповідача на її користь матеріальну шкоду у розмірі 23 700 гривень, оскільки нею було організовано і проведено 10 серпня 2014 року похорон та поминки, 16 серпня 2014 року - 9 днів, 16 вересня 2014 року - 40 днів.

Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 17 січня 2017 року позов ОСОБА_2 - задоволено частково.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Львівський лікеро-горілчаний завод» (код ЄДРПОУ 30822837) на користь ОСОБА_2 (персональний ідентифікаційний номер НОМЕР_4), заподіяну моральну шкоду у розмірі 150 000 гривень (сто п'ятдесят тисяч гривень 00 копійок).

У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено за безпідставністю. Вирішено питання судових витрат.

Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 17 січня 2017 року оскаржено ПрАТ «Львівський лікеро-горілчаний завод» та представник позивача ОСОБА_3

Апелянт ПрАТ «Львівський лікеро-горілчаний завод» в обгрунтування апеляційної скарги покликається на те, що рішення прийняте із порушенням норм матеріального та процесуального права та таким, що підлягає скасуванню. Зазначає, що судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права в частині розгляду справи у відсутності третьої особи, водія Товариства ОСОБА_5, який з об'єктивних причин не міг бути присутнім в судовому засіданні, оскільки на час слухання даної справи, згідно вироку Жовківського районного суду Львівської області був засуджений і відбував покарання в місцях позбавленням волі. Також вважає, що суд не в повному обсязі взяв до уваги факт страхування цивільно-правової відповідальності Товариства як власника джерела підвищеної небезпеки та факт повного проведення виплат ПрАТ СК «Галицька». Вказує, що згідно з умовами договору «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 075-0301/211-13 від 10.09.2013 р. після належного звернення позивачки, ПрАТ СК «Галицька» виплатила позивачу кошти в загальній сумі 82 051, 00 грн. в чіткій відповідності та в адекватному розмірі передбаченому чинним законодавством України і підстави для додаткового стягнення із Товариства коштів на користь позивачки відсутні. Вважає, що стягнення із Товариства моральної шкоди в сумі 150 000 грн. є безпідставним та несправедливим.

Просить скасувати рішення Личаківського районного суду міста Львова від 17 січня 2017 року.

В свою чергу, представник позивача ОСОБА_3 в апеляційній скарзі зазначає, що із сумою стягнутої моральної шкоди не погоджується, вважає, що розмір відшкодування в сумі 150 000, 00 грн. не відповідає глибині моральних страждань позивача та обставин заподіяння такої шкоди. Звертає увагу, що смерть сина ОСОБА_2 позбавила позивача здорового сну, радості, бажання до роботи, подальших планів. У свідомості домінує депресивний стан і ніщо не допомагає розвіяти цю депресію. Вважає, що судом першої інстанції недостатньо враховані всі обставини справи, тому позовні вимоги підлягають до задоволення в сумі 2 500 000, 00 грн.

Просить скасувати рішення Личаківського районного суду м. Львова від 17 січня 2017 року в частині суми відшкодування моральної шкоди та ухвалити нове, яким позовні вимоги ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників судового процесу, які з»явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, межі і доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги ПАТ «Львівський лікеро - горілчаний завод» та часткове задоволення апеляційної скарги представника позивача ОСОБА_3, виходячи з наступного.

За приписами ч. 1 ст. 303 ЦПК України, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Пленум Верховного Суду України у п.11 Постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року №11 роз'яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів.

Суд першої інстанції зазначених вимог закону дотримався лише частково.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.

В силу положень ст. 4 ЦПК України, суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено вироком Жовківського районного суду Львівської області від 04 грудня 2015 року (а.с.5-10), залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 01 березня 2016 року (а.с.11-12), 05 серпня 2014 року близько 20 год. 30 хв. на 17 км + 300 м автодороги Львів - Рава-Руська, в смт.Куликів Жовківського району Львівської області, відбулась дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_5 та автомобіля НОМЕР_5 під керуванням ОСОБА_6 Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали технічні пошкодження, а водій автомобіля НОМЕР_5 ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження у вигляді перелому кісток склепіння та основи черепа, дифузно-вогнищевого забою мозку важкого ступеня, переломів ключиці, ребер, лівої плечової кістки, обох кісток правого передпліччя, кісток тазу, забою серця, легенів, нирок, двобічного гемотораксу, яка ускладнилась травматичним шоком, респіраторним дистрес-синдромом, набряком-набухання головного мозку, набряком легенів, поліорганною недостатністю, що згідно з висновком судово-медичної експертизи № 77/14 від 19 вересня 2014 року, несумісні з життям та призвели до смерті останнього.

Даним вироком від 04 грудня 2015 року, ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначено йому покарання у вигляді шести років позбавлення з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на два роки.

Відповідно до Свідоцтва про народження Серії НОМЕР_6 від 11.04.1991 року, ОСОБА_6 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року, батьками зазначені ОСОБА_8 та ОСОБА_2

Згідно з Свідоцтвом про смерть (а.с.13), ОСОБА_6 померІНФОРМАЦІЯ_2 року, про що складено відповідний актовий запис за № 52.

Як вбачається з Наказу № 62-к від 07 травня 2003 року (а.с.17), винуватець дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_5 прийнятий на роботу з 06 травня 2003 року в транспортну дільницю водієм автонавантажувача у ЗАТ «Львівський лікеро-горілчаний завод».

Наказом № 3-к від 03 січня 2013 року (а.с.18), за ОСОБА_5 було закріплено автомобіль НОМЕР_1.

З подорожнього листа № 5889 від 05 серпня 2014 року (а.с.19) вбачається, що ОСОБА_5 уповноважений керувати автомобілем НОМЕР_1, тобто, на момент вчинення ДТП ОСОБА_5 перебував у трудових відносинах з ПрАТ «Лікеро-горілчаний завод».

В частині відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення матеріальної шкоди рішення суду першої інстанції не оскаржується, тому судом апеляційної інстанції не перевіряється

Позивач просив стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 2 500 000 грн. Позов задоволено частково на суму 150 000 грн. 00 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Колегія суддів лише частково погоджується з висновками суду першої інстанції щодо визначення розміру відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Моральна шкода пов'язана з особою та її особистими втратами і повинна визначатися відносно кожного з позивачів. Така позиція міститься у постанові Пленуму Верховного Суду України №6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» та постанові №4 Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».

За змістом ст. 1167 ЦК України, якщо моральної шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, така моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади АР Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала.

Відповідно до ч. 2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.

При визначенні розміру моральних збитків суд виходить також з п.п.3, 5, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди». Відповідно до Постанови, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), та з урахуванням інших обставин. Зокрема враховується стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих та виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що не заслуговують на увагу доводи представника відповідача щодо непред'явлення вимог до страховика для стягнення завданої шкоди саме з страховика, оскільки право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована, що узгоджується з правовою позицією викладеною у Постанові Верховного Суду України у справі № 6-2808цс15 від 20 січня 2016 року, яка відповідно до ст.360-7 ЦПК України є обов'язковою для застосування.

Однак, враховуючи характер та обсяг страждань яких зазнала позивач внаслідок смерті її сина, який зразу ж після закінчення вищого навчального закладу, не встигнувши приступити до роботи за здобутим фахом лікаря, загинув у молодому віці, вона втратила людину на яку постійно могла опертися, порадитися, крім цього, не зміг перенести смерть ОСОБА_6 його батько (чоловік позивачки) - ОСОБА_8, який помер через місяць після сина, що завдало позивачу ще більших моральних страждань, неможливості відновлення становища в її сімейному житті, яке існувало до дорожньо-транспортної пригоди, відсутність будь-яких спроб відшкодування моральної шкоди з боку відповідача чи винуватця пригоди на даний час, а також з врахуванням того, що винуватець свою вину визнав лише частково, просив вибачення тільки в судових дебатах по кримінальній справі, про що зазначено у вироку від 04.12.2015 року, суд прийшов до переконання, що вимога про стягнення моральної шкоди підлягає до задоволення частково та слід стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 150 000 гривень.

На думку колегії суддів дані обставини судом першої інстанції були враховані недостатньо, розмір моральної шкоди в сумі 150 000 грн. 00 коп. визначний судом першої інстанції з порушенням вимог розумності і справедливості, є неспівмірним із завданими позивачу моральними стражданнями, а відтак із врахуванням вищевказаного такий слід змінити, збільшивши розмір стягуваної з відповідача моральної шкоди до 300 000 грн. 00 коп.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги ПАТ Львівський лікеро - горілчаний завод» висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки такі є вірними та відповідають нормам як матеріального, так і процесуального права.

За наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, апеляційний суд, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 307 ЦПК України, має право змінити рішення.

Стаття 309 ЦПК України передбачає, що підставами для зміни рішення є, серед іншого, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення у справі, допустив невідповідність висновків обставинам справи, що, у свою чергу, призвело до стягнення на користь позивача суми морального відшкодування з порушенням принципу співмірності у зменшеному розмірі. Тому, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 слід задовольнити частково,рішення суду у частині часткового задоволення позовних вимог про стягнення моральної шкоди необхідно змінити, збільшивши розмір стягуваної з відповідача на користь позивача моральної шкоди до 300 000 грн. 00 коп.

В решті оскаржуване рішення суду слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 209 ч. 3, 303, 304, ч. 1 п. 1, 3 ст. 307, 308, ч. 1 п. 4 ст. 309, ст. 313, ст. ст. 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Львівський лікеро - горілчаний завод» - відхилити.

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 17 січня 2017 року змінити, збільшивши суму стягуваної моральної шкоди із 150 000 грн. 00 коп. до 300 000 грн. 00 коп.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом 20-ти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з дня набрання рішенням апеляційного суду законної сили.

Головуюча Копняк С.М.

Судді: Бойко С.М.

ОСОБА_9