№ 66449562, 10.05.2017, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

10 травня 2017 р.Р і в н е 817/527/1717 год. 25хв.

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дорошенко Н.О. за участю секретаря судового засідання Янчар О.П. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: ОСОБА_1,

представника позивача: ОСОБА_2,

відповідачів: представники не прибули

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області Атестаційної комісії №7 Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, наказу, поновлення на службі та виплату грошового забезпечення В С Т АН О В И В:

До Рівненського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, Атестаційної комісії №7 Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, за змістом якого, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив:

визнати протиправним та скасувати рішення атестаційної комісії № 7 Головного управління Національної поліції в Тернопільській області від 14.07.2016 про невідповідність ОСОБА_1 займаній посаді;

визнати протиправним та скасувати наказ начальника Головного управління Національної поліції в Тернопільській області № 58 о/с від 14.03.2017 про звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1 за пунктом 5 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" через службову невідповідність;

поновити у Головному управлінні Національної поліції в Тернопільській області капітана поліції ОСОБА_1;

зобов'язати Головне управління Національної поліції в Тернопільській області виплатити грошове забезпечення капітану поліції ОСОБА_1 за весь період вимушеного прогулу.

В обґрунтування позову позивач покликається на відсутність підстав для проведення його атестації, вважає рішення атестаційної комісії щодо його невідповідності займаній посаді необ'єктивним і необґрунтованим, без урахування усіх обставин, що мали значення для прийняття рішення, а прийнятий на його підставі наказ про звільнення зі служби незаконним.

В судовому засіданні позивач та представник позивача адміністративний позов підтримали з наведених у ньому підстав та просили задовольнити в повному обсязі. В частині позовної вимоги щодо поновлення в Головному управлінні Національної поліції в Тернопільській області позивач додатково пояснив, що на даний час посада першого заступника начальника Тернопільського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, яку він обіймав, скорочена, тому він вважає за необхідне поновити його на службі, без зазначення конкретної посади, оскільки погодиться на будь-яку запропоновану йому посаду.

Щодо поважності причин строку звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом в частині позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення атестаційної комісії від 14.07.2016 пояснив, що про порушення його прав та законних інтересів відповідачами йому стало відомо після видачі відповідачем-1 оспорюваного наказу про його звільнення зі служби від 14.03.2017 на підставі рішення атестаційної комісії від 14.07.2016, а тому вважає, що порушення його прав атестаційною комісією є триваючим правопорушенням.

Відповідач-1 Головне управління Національної поліції в Тернопільській області (далі ГУНП в Тернопільській області) адміністративний позов не визнав, подав письмове заперечення (а.с.42-46), в якому зазначив, що позивача було прийнято на службу в поліцію без проведення конкурсу або атестування, що було обумовлено відсутністю порядку його проведення. У зв'язку з цим позивача було призначено на посаду поліцейського в тимчасових штатах без надання оцінки його професійним якостям або визначення відповідності посаді. ГУНП в Тернопільській області 12.02.2016 прийнято наказ № 221 "Про організацію проведення атестування поліцейських Головного управління Національної поліції в Тернопільській області", яким було вирішено провести атестування поліцейських ГУНП, створено атестаційні комісії №№ 1-7 та визначено організаційні заходи для забезпечення атестування особового складу. Цим же наказом керівникам відділів поліції, структурних підрозділів ГУНП доручено скласти списки поліцейських, які підлягають атестуванню, скласти атестаційні листи на поліцейських. На позивача 17.06.2016 був складений атестаційний лист, підписаний т.в.о. начальника ГУНП в Тернопільській області полковником Богомолом О.М.; висновок прямого керівника - "займаній посаді відповідає".

Відповідно до Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17.11.2015 №1465, позивач 07.06.2016 пройшов тестування, за результатами якого отримав за тестом на загальні здібності та навички - 26 балів з 60, за тестом на знання законодавчої бази - 26 балів з 60. Результати тестування позивачем не оскаржувались.

Під час проведення співбесіди з позивачем 14.07.2016 членами атестаційної комісії йому задавались запитання зі сфери його повноважень, разом з тим, позивач виявив низький рівень знань, фактично не надав жодної конкретної відповіді на запитання членів комісії, що підтверджується підписаним всіма членами комісії протоколом від 14.07.2016. Після опитування позивача на розгляд членів комісії було поставлено на голосування рішення - займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби через службову невідповідність. За результатами голосування, одноголосно вказане рішення було прийняте. При ухваленні спірного рішення члени комісії враховували всі аспекти, що були в розпорядженні комісії - додані матеріали, атестаційний лист, результати тестування, отримані відповіді на запитання під час співбесіди тощо. З результатами атестування позивач ознайомився під підпис 21.07.2016.

Відповідач-1 зауважив, що у випадку надання судом оцінки рішенню атестаційної комісії останній фактично втрутиться в реалізацію повноважень колегіальним органом (в його дискреційні повноваження), в той час як адміністративний суд відповідно до ч.2 ст.162 КАС України не наділений повноваженнями щодо зобов'язання відповідача прийняти будь-яке рішення.

Окрім цього, відповідач-1 зазначив, що відповідно до п.28 Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських наказом ГУНП в Тернопільській області від 13.09.2016 № 202 о/с позивача було звільнено зі служби в поліції за п.5 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію" (через службову невідповідність).

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 17.01.2017 зазначений наказ в частині звільнення позивача зі служби в поліції скасовано, прийнято рішення про поновлення на раніше займаній посаді.

Оскільки рішення атестаційної комісії судом скасовано не було та залишалось обов'язковим для виконання, після поновлення позивача на службі його було знову звільнено наказом ГУНП в Тернопільській області від 14.03.2017 № 58 о/с відповідно до п.5 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію" (через службову невідповідність). Отже, підставою для звільнення слугував чинний на даний час висновок атестаційної комісії від 14.07.2016.

З наведених підстав відповідач-1 вважає, що ГУНП в Тернопільській області діяло в спосіб, передбачений Законом України "Про Національну поліцію", Інструкцією про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженою наказом МВС України від 17.11.2015 № 1465, якими чітко передбачено обов'язок керівника у випадку отримання висновку атестаційної комісії про службову невідповідність особи звільнити її зі служби в поліції за п.5 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію", а отже вимоги позивача про визнання дій ГУНП неправомірними не відповідають обставинам справи.

З наведених підстав відповідач-1 просить відмовити в задоволенні позову за безпідставністю вимог.

Відповідач-1 ГУНП в Тернопільській області та відповідач-2 Атестаційна комісія № 7 ГУНП в Тернопільській області участі уповноваженого представника в судовому розгляді справи не забезпечили, будучи належно повідомленими про дату, час та місце судового розгляду справи. Відповідач-1 подав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч.4 ст.128 КАС України суд вважає можливим вирішити справу за відсутності відповідачів на підставі наявних доказів.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши письмові заперечення проти позову відповідача-1, встановивши фактичні обставини справи, перевіривши їх доказами, дослідженими судовому засіданні, оцінивши їх у сукупності, відповідно до вимог закону, суд встановив та врахував наступне.

ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ на різних посадах з 05.12.2006 по 06.11.2015. З 07.11.2015 прийнятий на службу в Національній поліції України. З 07.11.2015 обіймав посаду першого заступника начальника Тернопільського відділу поліції ГУНП в Тернопільській області; спеціальне звання капітан поліції.

13.09.2016 наказом начальника ГУНП в Тернопільській області № 202 о/с звільнений зі служби в Національній поліції України.

Зазначені обставини підтверджуються записами в трудовій книжці позивача, атестаційним листом, довідкою про проходження служби УКЗ ГУНП в Тернопільській області, сторонами визнаються (а.с.14-15,21-22,55).

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 17.01.2017 у справі №817/1614/16 задоволено повністю позов ОСОБА_1 до ГУНП в Тернопільській області, Атестаційної комісії № 7 ГУНП в Тернопільській області. Визнано протиправним і скасовано наказ ГУНП в Тернопільській області від 13.09.2016 № 202 о/с про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції за пунктом 5 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" через службову невідповідність. Поновлено ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Тернопільського відділу поліції ГУНП в Тернопільській області з 14.09.2016. Стягнуто грошове забезпечення за час вимушеного прогулу.

Постанову суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць звернуто до негайного виконання.

Вищевказане судове рішення законної сили не набрало.

Наказом начальника ГУНП в Тернопільській області № 57 о/с від 14.03.2017 поновлено капітана поліції ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Тернопільського відділу поліції ГУНП в Тернопільській області з 14.09.2016, на підставі постанови Рівненського окружного адміністративного суду № 817/1614/16 від 17.01.2017 (а.с.13).

Одночасно, наказом начальника ГУНП в Тернопільській області № 58 о/с від 14.03.2017 капітана поліції ОСОБА_1, першого заступника начальника Тернопільського відділу поліції ГУНП в Тернопільській області, з 14.03.2017 звільнено зі служби в поліції за п.5 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію" (через службову невідповідність), на підставі висновку про звільнення, атестаційного листа від 14.07.2016 (а.с.12).

Як встановлено з висновку про звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1, затвердженого начальником ГУНП в Тернопільській області без зазначення дати (а.с.86-87), та зі змісту письмового заперечення відповідача-1 проти позову, підставою для звільнення слугував чинний на даний час висновок атестаційної комісії від 14.07.2016, оскільки рішення атестаційної комісії судом скасоване не було та залишалось обов'язковим для виконання.

Разом з тим, судом встановлено, що відповідно до змісту атестаційного листа (а.с.21) ОСОБА_1, обіймаючи посаду першого заступника начальника Тернопільського відділу поліції ГУНП в Тернопільській області, має статус учасника бойових дій, за період служби дисциплінарних стягнень не має, проявив себе ініціативним, працелюбним співробітником, вимогливим до себе та підлеглих; до виконання службових обов'язків ставиться сумлінно; постійно працює над підвищенням свого професійного рівня. Досконало знає нормативну базу роботи, сучасні вимоги до особового складу. Вживає заходів по підвищенню рівня оперативно-службової діяльності, зміцненню дисципліни, безумовному дотриманню законності. За висновком прямого керівника від 17.06.2016 ОСОБА_1 займаній посаді відповідає.

Під час тестування на загальні навички ОСОБА_1 отримав 26 балів із 60 можливих, по професійному тестуванню - 26 балів з 60 можливих.

Відповідно до висновку атестаційної комісії від 14.07.2016, викладеному в цьому ж атестаційному листі, за результатами атестування ОСОБА_1 займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

Оцінюючи правомірність оскаржуваних рішень суб'єкта владних повноважень, суд враховує, що правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України "Про Національну поліцію" №580-VIII від 02.07.2015 (далі - Закон №580-VIII), який набув чинності 07.11.2015.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про утворення Національної поліції України" №641 від 02.09.2015 утворено Національну поліцію України.

Згідно з пунктом 9 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону №580-VIII працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначених цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

В пункті 12 цього розділу Закону №580-VIII зазначено, що працівникам міліції, які у визначеному цим Законом порядку прийняті на службу до поліції, наказами про призначення на відповідні посади одночасно присвоюються відповідні спеціальні звання поліції відповідно до наведеної схеми співвідношення спеціальних звань. А згідно з пунктом 13 цього розділу Закону №580-VIII працівникам міліції, які перейшли на службу до поліції, стаж вислуги в спеціальних званнях міліції зараховується до стажу вислуги для присвоєння чергових спеціальних звань поліції.

В наведених нормах Закону №580-VIII не вказано на проведення атестації всіх без винятку працівників міліції, які виявили бажання проходити службу в Національній поліції, як обов'язкову передумову для прийняття на службу в Національну поліцію, чи зайняття такими особами конкретних посад, чи присвоєння відповідних спеціальних звань поліції.

Відповідно до статті 47 Закону №580-VIII призначення на посади поліцейських здійснюють посадові особи органів (закладів, установ) поліції відповідно до номенклатури посад, яку затверджує Міністерство внутрішніх справ України. У разі проведення конкурсу для визначення кандидата для призначення на відповідну посаду призначення на посади поліцейських здійснюють посадові особи органів (закладів, установ) поліції згідно з номенклатурою посад, яку затверджує Міністерство внутрішніх справ України, та відповідно до результатів конкурсу.

Частиною 1 статті 48 Закону №580-VIII визначено, що призначення та звільнення з посад поліцейських здійснюється наказами посадових осіб, зазначених у статті 47 цього Закону.

Статтею 58 Закону №580-VIII визначено, що призначення на посаду поліцейського здійснюється безстроково (до виходу на пенсію або у відставку), за умови успішного виконання службових обов'язків. Строкове призначення здійснюється в разі заміщення посади поліцейського на період відсутності особи, за якою відповідно до закону зберігається посада поліцейського, та посад, призначенню на які передує укладення контракту.

Будь-які об'єктивні відомості про те, що позивач був призначений на службу в поліцію 07.11.2015 на строкових умовах, в матеріалах справи відсутні, контракт на проходження служби з ним не укладався, відповідачі на такі обставини не вказують. Окрім цього, відповідач-1 в письмовому запереченні підтвердив, що позивача було прийнято на службу в поліцію без проведення конкурсу або атестування.

Таким чином, матеріалами справи стверджено, що позивач був призначений на посаду поліцейського в порядку, визначеному пунктом 9 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону №580-VIII, тобто як працівник міліції, який виявив бажання проходити службу в поліції, на постійній основі, безстроково, за його згодою. А відтак, відповідно до приписів зазначеної норми закону, відповідач-1 при прийнятті 07.11.2015 позивача на службу в Національній поліції України ствердив відповідність позивача вимогам до поліцейських, визначеним Законом №580-VIII.

Судом встановлено, що наказом ГУНП в Тернопільській області від 02.07.2016 №1215 "Про організацію проведення атестування поліцейських Головного управління Національної поліції в Тернопільській області" на підставі статті 57 Закону №580-VIII та Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженої наказом МВС України від 17.11.2015 №1465, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 18.11.2015 за №1445/27890 (далі Інструкція), було затверджено склад атестаційних комісій ГУНП в Тернопільській області, у тому числі й Атестаційної комісії № 7. З дослідженого наказу слідує, що він виданий з метою оцінки ділових, професійних, особистих якостей поліцейських, їх освітнього та кваліфікаційного рівнів, на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри при призначенні на вищу посаду, переміщення на нижчу, звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність (а.с.89).

Оцінюючи доводи та заперечення сторін в частині наявності (відсутності) підстав для проведення атестування позивача, суд враховує, що мету та підстави атестування поліцейських визначено у статті 57 Закону №580-VIII, відповідно до частини 1 якої атестування поліцейських проводиться з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що атестування поліцейських проводиться:

1) при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу;

2) для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність;

3) для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

З аналізу положень частини другої статті 57 Закону №580-VIII слідує, що атестуванню підлягають лише ті поліцейські, які претендують на вищу посаду або щодо яких вирішується питання про переведення на нижчу посаду. Крім того, атестування поліцейського проводиться в разі вирішення питання щодо звільнення поліцейського через службову невідповідність.

Наведені у частині 2 статті 57 Закону №580-VIII підстави для проведення атестування є вичерпними. Метою проведення атестування із будь-яких зазначених вище підстав є вирішення можливості в той чи інший спосіб залишення особи на службі і, як крайній захід, пропозиція щодо звільнення зі служби у зв'язку зі службовою невідповідністю виходячи з професійних, моральних і особистих якостей.

При цьому, кожна з наведених підстав для проведення атестування повинна бути пов'язана з певними передумовами в залежності від самої підстави проведення атестування, зокрема, атестування, яке призначається для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність, повинне бути зумовлене існуванням реальних підстав до звільнення, як то неналежне виконання службових обов'язків, порушення установленого чинним законодавством порядку і правил несення служби.

Відповідно, такі підстави повинні бути визначені відносно конкретного поліцейського.

Слід зазначити, що правові та організаційні засади процедури оцінки професійного рівня працівників кваліфікаційним вимогам і посадовим обов'язкам, проведення оцінки їх професійного рівня (атестації) врегульовано Законом України "Про професійний розвиток працівників" від 12.01.2012 № 4312-VI (далі Закон № 4312-VI), відповідно до частини першої статті 12 якого атестації не підлягають працівники, які відпрацювали на відповідній посаді менше одного року.

В пункті 1 висновків, викладених у постанові N 11 від 29.09.2016 "Про судову практику оскарження рішень атестаційних комісій органів (закладів, установ) Національної поліції України про звільнення працівників поліції внаслідок непроходження ними атестації", Пленум Вищого адміністративного суду України зазначив, що положення статті 12 Закону України "Про професійний розвиток працівників" є загальними (базовими) щодо регулювання відносин із атестування працівників, не суперечать положенням Закону, а тому поширюються на відносини з атестування поліцейських.

Таким чином, атестування поліцейського після прийняття його на службу в поліцію, який перебуває на займаній посаді менше одного року, безвідносно до вирішення питань кар'єри (призначення на вищу посаду або переведення на нижчу посаду) або дисциплінарного провадження, не відповідає меті та завданню атестування і суперечить приписам Законів №580-VIII та № 4312-VI.

При цьому, в ході розгляду справи судом не встановлено будь-яких фактичних даних, які свідчили б, що підставою проведення атестування ОСОБА_1 було вирішення питання щодо призначення його на вищу посаду чи переміщення на нижчу посаду, як і не встановлено обставин, які вказували б на невідповідність позивача займаній посаді до часу проведення атестування, зокрема, в силу фізичного стану, хвороби, неналежної професійної підготовки, порушення порядку і правил несення служби тощо.

Відповідач-1 в письмовому запереченні проти позову, доводячи правомірність атестування позивача, зазначає, що при призначенні позивача на посаду поліцейського не було надано оцінки його професійним якостям та визначення відповідності посаді. Наведені доводи відповідача суд відхиляє як необґрунтовані, позаяк, як наведено вище по тесту судового рішення, позивач був прийнятий на службу в поліцію в порядку, встановленому пунктом 9 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону №580-VIII, а тому відповідність позивача вимогам до поліцейських була встановлена відповідачем вже на момент видання наказу про його призначення на посаду 07.11.2015.

Слід зазначити, що відповідно до пункту 2 висновків Пленуму Вищого адміністративного суду України, викладених в постанові від 29.09.2016 №11 "Про судову практику оскарження рішень атестаційних комісій органів (закладів, установ) Національної поліції України про звільнення працівників поліції внаслідок непроходження ними атестації", положення частини другої статті 57 Закону необхідно розуміти таким чином, що закріплений у ній перелік підстав атестування поліцейських є вичерпним. Положення частини четвертої статті 57 Закону про те, що рішення про проведення атестування приймає керівник поліції, керівники органів (закладів, установ) поліції стосовно осіб, які згідно із законом та іншими нормативно-правовими актами призначаються на посади їхніми наказами, у взаємозв'язку з положенням частини другої статті 57 Закону необхідно розуміти таким чином, що у відповідному наказі керівника органу поліції щодо заходів із підготовки та проведення атестування повинно бути зазначено: ім'я поліцейського (перелік імен поліцейських), які підлягають атестуванню; необхідність та підстава атестування щодо кожного поліцейського, який включений до списку поліцейських, які підлягають атестуванню.

Таким чином, до списку поліцейських, які підлягають атестуванню, підлягають включенню лише ті поліцейські, відносно яких наявні підстави для проведення атестації, що передбачені частиною другою ст.57 Закону № 580-VIII.

З урахуванням наведеного та встановлених обставин суд дійшов висновку, що атестування ОСОБА_1 було проведене за відсутності підстав, встановлених частиною 2 статті 57 Закону №580-VIII.

Судом встановлено, що відповідно до протоколу ОП № 15.00008052.0035396 від 14.07.2016 Атестаційної комісії № 7 ГУНП в Тернопільській області під час проведення атестування ОСОБА_1 було досліджено атестаційний лист та інші матеріали, а саме: декларацію про доходи, послужний список, інформаційну довідку, висновок про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених Законом України "Про очищення влади", інформацію з відкритих джерел. Членами атестаційної комісії особі, яка проходить атестування, були поставлені питання, які стосувались професійної діяльності поліцейського та мотивації особи щодо подальшого проходження служби в Національній поліції. За результатами розгляду матеріалів, проведеної співбесіди та обговорення одноголосно прийняте рішення "Займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність", виходячи з наступного: на низькому рівні знає норми Закону України "Про Національну поліцію" та інші нормативно-правові акти, які регламентують діяльність, не щирий, фактично не надав жодної конкретної відповіді на питання членів комісії, походження будинку, в якому зареєстрований, пояснити не зміг (а.с.23).

Наведений висновок атестаційної комісії від 14.07.2016 про невідповідність ОСОБА_1 займаній посаді слугував підставою для звільнення позивача зі служби в Національній поліції України за пунктом 5 (через службову невідповідність) частини 1 статті 77 Закону № 580-VIII наказом начальника ГУНП в Тернопільській області від 14.03.2017 №58 о/с.

Оцінюючи доводи та заперечення сторін в частині обґрунтованості висновку атестаційної комісії та правомірності наказу про звільнення, суд враховує наступне.

Частиною 5 статті 57 Закону № 580-VIII встановлено, що порядок проведення атестування поліцейських затверджується Міністром внутрішніх справ України.

Відповідно до вказаної статті та з метою оцінки ділових, професійних, особистих якостей поліцейських, їх освітнього та кваліфікаційного рівнів, на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри наказом Міністерства внутрішніх справ від 17.11.2015 №1465, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.11.2015 за №1445/27890, затверджено Інструкцію про порядок проведення атестування поліцейських (далі - Інструкція).

За рішенням атестаційної комісії, як визначено у пункті 12 розділу IV Інструкції, поліцейські, які проходять атестування, проходять співбесіду з відповідною атестаційною комісією.

Пунктом 15 розділу IV Інструкції встановлено, що атестаційні комісії на підставі всебічного розгляду всіх матеріалів, які були зібрані на поліцейського, під час проведення атестування шляхом відкритого голосування приймають один з таких висновків:

1) займаній посаді відповідає;

2) займаній посаді відповідає, заслуговує призначення на вищу посаду;

3) займаній посаді не відповідає, підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність;

4) займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

За змістом пункту 16 розділу IV Інструкції атестаційні комісії при прийнятті рішень стосовно поліцейського повинні враховувати такі критерії:

1) повноту виконання функціональних обов'язків (посадових інструкцій);

2) показники службової діяльності;

3) рівень теоретичних знань та професійних якостей;

4) оцінки з професійної і фізичної підготовки;

5) наявність заохочень;

6) наявність дисциплінарних стягнень;

7) результати тестування;

8) результати тестування на поліграфі (у разі проходження).

Інструкція не містить конкретного порядку проведення співбесіди, у той же час, виходячи з її змісту та мети атестування, можна стверджувати, що під час співбесіди атестаційна комісія повинна розглянути атестаційний лист та інші матеріали, які були зібрані на поліцейського; оцінити ділові, професійні, особисті якості поліцейського, його освітній та кваліфікаційний рівень, а також з'ясувати відповідність особи поліцейського критеріям, визначеним пунктом 16 Розділу ІV Інструкції, для чого поліцейському, який проходить атестування, можуть ставитись питання.

Відповідно до наведених положень Інструкції, висновок атестаційної комісії про відповідність чи не відповідність поліцейського займаній посаді приймається за результатами розгляду всіх матеріалів, які були зібрані на поліцейського, у тому числі: результати тестування за професійним тестом та тестом на загальні здібності та навички; атестаційного листа; матеріалів співбесіди; документів, що надійшли на запити атестаційної комісії, результатів тестування на поліграфі та матеріалів особової справи поліцейського, з яких можна встановити повноту виконання функціональних обов'язків, показники службової діяльності, наявність заохочень та дисциплінарних стягнень.

Документи, які досліджувались атестаційною комісією стосовно позивача, відображені в протоколі атестаційної комісії від 14.07.2016. При цьому, в матеріалах справи відсутні будь-які відомості, що атестаційною комісією досліджувались інші документи (заяви чи скарг на дії позивача, акти службових розслідувань, відомості про притягнення до дисциплінарної відповідальності тощо). Не вказує на наявність таких документів та їх врахування під час атестування ОСОБА_1 і відповідач. Яка саме була використана інформація щодо позивача з відкритих джерел і чи був її зміст негативним, в протоколі атестаційної комісії не зазначено.

При цьому, за змістом атестаційного листа ОСОБА_1 на час його атестування характеризується винятково з позитивної сторони, а жодних покликань на неналежність виконання ним посадових обов'язків, чи недотримання службової дисципліни, чи низький професійний рівень, чи неналежну поза службову поведінку тощо не наведено. Не надано таких доказів відповідачем і в ході розгляду даної адміністративної справи.

Окрім цього, ні в протоколі засідання атестаційної комісії, ні у висновку (рішенні) атестаційної комісії не зазначено, яким саме вимогам, що пред'являються до посади, яку обіймав позивач, він не відповідає, та у чому саме проявляється така невідповідність.

Мотиви невідповідності позивача займаній посаді, які наведені у протоколі атестаційної комісії від 14.07.2016, суд оцінює критично як необґрунтовані, неконкретні та такі, що суперечать зібраним у справі доказам стосовно особи ОСОБА_1 та його відношення до служби в правоохоронних органах, та які, окрім іншого, атестаційна комісія повинна була дослідити і врахувати при прийнятті рішення під час атестування. При цьому, атестаційною комісією не було наведено мотивів неврахування позитивної оцінки позивача, наданої його прямим керівником.

Відповіді, отримані під час співбесіди з ОСОБА_1, які наведені в додатку № 1 до протоколу зсідання атестаційної комісії від 14.07.2016 (а.с.53), об'єктивно не дають підстав для висновку про низький рівень мотивації позивача щодо подальшої роботи, низького професійного рівня чи незнання ним законодавчої бази.

Таким чином, атестаційна комісія в порушення вимог статті 57 Закону 580-VIII та пункту 16 розділу IV Інструкції не проводила глибокого і всебічного вивчення документів особової справи позивача, не аналізувала в сукупності повноту виконання позивачем функціональних обов'язків (посадових інструкцій), показників його службової діяльності, рівня теоретичних знань та професійних якостей, не враховувала наявність заохочень та відсутність дисциплінарних стягнень.

За встановлених обставин суд дійшов висновку, що рішення (висновок) Атестаційної комісії № 7 ГУНП в Тернопільській області від 14.07.2016 про невідповідність ОСОБА_1 займаній посаді та необхідність звільнення його зі служби в поліції через службову невідповідність не відповідає критеріям правомірності, наведеним в частині третій статті 2 КАС України, оскільки таке рішення прийняте за відсутності визначених законом підстав проведення атестації та без урахування всіх обставин, що мали значення при його прийнятті.

Суд відхиляє доводи відповідача про втручання суду в дискрецію атестаційної комісії в разі надання правової оцінки прийнятого нею рішення. При цьому суд виходить з того, що відповідно до приписів пункту 3 частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, відтак суд має право і зобов'язаний перевірити обґрунтованість оскарженого рішення (висновку) атестаційної комісії.

Це узгоджується з передбаченим пунктом 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року правом особи на доступ до суду, що, зокрема, включає такий аспект, як право на розгляд справи судом із "повною юрисдикцією", тобто судом, що має достатні та ефективні повноваження щодо: повторної (після адміністративного органу) оцінки доказів; встановлення обставин, які були підставою для прийняття оскарженого адміністративного рішення; належного поновлення прав особи за результатами розгляду справи по суті (п. 70 рішення Європейського суду з прав людини від 28 червня 1990 року у справі "Обермейєр проти Австрії" (CASE OF OBERMEIER v. AUSTRIA); п. 155 рішення Європейського суду з прав людини від 4 березня 2014 року у справі "Гранд Стівенс проти Італії" (CASE OF GRANDE STEVENS v. ITALY).

При цьому стосовно судового контролю за дискреційними адміністративними актами Європейський суд з прав людини виробив позицію, за якою за загальним правилом національні суди повинні утриматися від перевірки обґрунтованості таких актів, однак все ж суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об'єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (п. 111 рішення від 31 липня 2008 року у справі "Дружстевні заложна пріа та інші проти Чеської Республіки" (CASE OF DRUZSTEVNI ZALOZNA PRIA AND OTHERS v. THE CZECH REPUBLIC); п. 157 рішення від 21 липня 2011 року у справі "Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру" (CASE OF SIGMA RADIO TELEVISION LTD. v. CYPRUS); п. 44 рішення від 22 листопада 1995 року у справі "Брайєн проти Об'єднаного Королівства" (CASE OF BRYAN v. THE UNITED KINGDOM); п. 156 - 157, 159 рішення від 21 липня 2011 року у справі "Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру" (CASE OF SIGMA RADIO TELEVISION LTD. v. CYPRUS); п. 4 рішення Європейської комісії з прав людини щодо прийнятності від 8 березня 1994 року у справі "ISKCON та 8 інших проти Об'єднаного Королівства" (ISKCON and 8 Others against the United Kingdom); п. 47 - 56 рішення від 2 грудня 2010 року у справі "Путтер проти Болгарії" (CASE OF PUTTER v. BULGARIA).

За встановлених обставин, з урахуванням вимог національного законодавства та практики Європейського суду з прав людини, суд оцінює рішення (висновок) атестаційної комісії від 14.07.2016 як необґрунтований.

Відповідно до пункту 28 розділу IV Інструкції керівники органів поліції, яким надано право призначення поліцейського на посаду та звільнення з посади або зі служби в поліції, зобов'язані через 15 календарних днів з дня підписання атестаційного листа з висновками, визначеними підпунктом 3 або 4 пункту 15 цього розділу, забезпечити його виконання шляхом видання відповідного наказу.

Аналіз наведеної норми Інструкції засвідчує, що рішення (висновок) атестаційної комісії про те, що поліцейський не відповідає займаній посаді та підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність, є безумовною підставою для звільнення такого поліцейського. Із наведеного випливає, що рішення (висновок) атестаційної комісії впливає на права атестованого, тому може бути предметом оскарження до суду.

Щодо причин пропущення позивачем строку звернення до суду з позовною вимогою про визнання протиправним та скасування висновку атестаційної комісії суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до положень частини третьої статті 99 КАС України строк звернення до суду обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Матеріалами справи стверджено, що юридичний наслідок у вигляді звільнення позивача зі служби в поліції на підставі висновку атестаційної комісії від 14.07.2016 настав 14.03.2017, відтак суд вважає обґрунтованими пояснення позивача щодо поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, оскільки в спірних правовідносинах потреба в судовому захисті позивача виникла після його звільнення зі служби. З огляду на наведене, підставність висновку суду про необхідність поновлення позивачу строку звернення до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування рішення атестаційної комісії, викладений в ухвалі суду від 18.04.2017, підтверджена в ході судового розгляду адміністративної справи.

На підставі вищенаведеного, суд дійшов висновку, що рішення (висновок) Атестаційної комісії № 7 ГУНП в Тернопільській області від 14.07.2016 про невідповідність ОСОБА_1 займаній посаді є протиправним, порушує права та законні інтереси позивача, які підлягають до судового захисту шляхом скасування неправомірного рішення атестаційної комісії.

Таким чином, зібраними у справі доказами встановлено, що наказ ГУНП в Тернопільській області від 14.03.2017 № 58 о/с про звільнення позивача зі служби був виданий на підставі протиправного рішення атестаційної комісії від 14.07.2016.

Вирішуючи спір в частині позовної вимоги про визнання протиправним та скасування обумовленого наказу, суд, окрім вищенаведеного, також враховує положення пункту 28 розділу IV Інструкції, яким на керівників органів поліції, яким надано право призначення поліцейського на посаду та звільнення з посади або зі служби в поліції, покладено обов'язок через 15 календарних днів з дня підписання атестаційного листа з висновками, визначеними підпунктом 3 або 4 пункту 15 цього розділу, забезпечити його виконання шляхом видання відповідного наказу. Тобто, Інструкцією чітко встановлений термін видання відповідного наказу на виконання висновку атестаційної комісії.

Суд зауважує, що нормативно-правові акти, які регулюють спірні правовідносини, не передбачають можливості продовження встановленого терміну реалізації висновку атестаційної комісії про невідповідність поліцейського займаній посаді та звільнення його зі служби шляхом видання наказу про звільнення, як і не допускають можливості неодноразового звернення до виконання такого висновку атестаційної комісії.

Доводи відповідача про те, що відповідач був зобов'язаний видати оскаржений наказ про звільнення позивача, оскільки висновок атестаційної комісії залишався чинним, суд оцінює критично та відхиляє, позаяк судом достовірно встановлено і сторонами не заперечується, що висновок атестаційної комісії від 14.07.2016 вже був виконаний відповідачем шляхом видання наказу ГУНП в Тернопільській області про звільнення позивача зі служби від 13.09.2016 №202 о/с, перевірка правомірності якого була предметом судового розгляду в іншій адміністративній справі між тими ж сторонами. Повторне звільнення позивача зі служби на підставі одного й того ж висновку атестаційної комісії, з істотним перевищенням установленого строку на думку суду свідчить про свавільність поведінки відповідача у спірних правовідносинах.

Зважаючи на вищенаведене, суд дійшов висновку, що наказ начальника ГУНП в Тернопільській області № 58 о/с від 14.03.2017 про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції через службову невідповідність є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту 24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29.07.1991 №114, яке відповідно до перехідних і прикінцевих положень Закону України "Про Національну поліцію" є чинним на даний час, у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на службі розглядається більше одного року не з вини особи рядового, начальницького складу, така особа має право на отримання грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу.

Як встановлено судом, наказом начальника ГУНП в Тернопільській області № 57 о/с від 14.03.2017 на виконання судового рішення було поновлено капітана поліції ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Тернопільського відділу поліції ГУНП в Тернопільській області з 14.09.2016. Одночасно, наказом № 58 о/с від 14.03.2017 капітана поліції ОСОБА_1, першого заступника начальника Тернопільського відділу поліції ГУНП в Тернопільській області, було звільнено зі служби з 14.03.2017.

Таким чином, судом достовірно встановлено, що останнім робочим днем позивача було 14.03.2017 і на час звільнення він обіймав посаду першого заступника начальника Тернопільського відділу поліції ГУНП в Тернопільській області.

Суд зауважує, що в матеріалах справи відсутні будь-які дані щодо змін в штатному розписі відповідача та скорочення названої вище посади, однак відсутність таких відомостей жодним чином не впливає на оцінку спірних правовідносин судом, оскільки відповідно до частини шостої статті 68 Закону № 580-VIII поліцейський, посада якого була скорочена, до дня його призначення на іншу посаду в поліції або звільнення зі служби в поліції зобов'язаний виконувати обов'язки за останньою посадою, яку він займав, якщо керівник органу (закладу, установи) поліції не покладе на нього інші обов'язки.

З урахуванням наведеного вище, для відновлення порушеного внаслідок незаконного звільнення права позивача останній підлягає поновленню з 15.03.2017 на попередній посаді першого заступника начальника Тернопільського відділу поліції ГУНП в Тернопільській області.

Відповідно до пункту 6 Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України № 260 від 06.04.2016, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.04.2016 за № 669/28799, поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв'язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення.

Підставою для нарахування та виплати грошового забезпечення є наказ керівника органу поліції про поновлення особи на службі або скасування наказу про його звільнення.

З урахуванням наведеного, підлягає до задоволення позовна вимога ОСОБА_1 про зобов'язання ГУНП в Тернопільській області виплатити позивачу грошове забезпечення за весь період вимушеного прогулу, тобто починаючи з 15.03.2017 до часу фактичного розрахунку.

Відповідно до пунктів 2 і 3 частини 1 статті 256 КАС України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Таким чином, постанова в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Тернопільського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області та виплати грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у межах суми виплати за один місяць підлягає негайному виконанню.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно зі статтею 86 цього Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не виконав процесуального обов'язку доказування правомірності спірних рішень, не надав суду належних та достатніх доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення. Натомість, зібраними у справі доказами підтверджується, що при прийнятті оскаржених рішень відповідач діяв всупереч установленому законом порядку, необґрунтовано та упереджено, що дає суду підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.

Підстави для розподілу судових витрат відповідно до ст.94 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення (висновок) Атестаційної комісії № 7 Головного управління Національної поліції в Тернопільській області від 14 липня 2016 року про невідповідність ОСОБА_1 займаній посаді.

Визнати протиправним та скасувати наказ начальника Головного управління Національної поліції в Тернопільській області № 58 о/с від 14 березня 2017 року про звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1 за пунктом 5 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" через службову невідповідність.

Поновити капітана поліції ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Тернопільського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області з 15 березня 2017 року.

Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Тернопільській області виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за весь період вимушеного прогулу, починаючи з 15 березня 2017 року до часу фактичного розрахунку.

Постанову суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Тернопільського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області з 15.03.2017 та виплати грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в межах суми виплати за один місяць звернути до негайного виконання.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Дорошенко Н.О.