Постановление суда № 66220577, 11.04.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2017 року м. Київ К/800/27187/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Вербицької О.В., Цвіркуна Ю.І.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (правонаступника Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби)

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18 червня 2013 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 жовтня 2015 року

у справі №813/3569/13-а (876/9803/13)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Львівське АТП-14630» (надалі - ПАТ «Львівське АТП-14630»)

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби (надалі - ДПІ у Шевченківському районі м. Львова)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

ПАТ «Львівське АТП-14630» звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Львова від 20.02.2013 року №0000022340/2936.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 18.06.2013 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.10.2015 року, позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, ставить питання про скасування рішень судів попередніх інстанцій та прийняття нового, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, контролюючим органом проведено позапланову виїзну перевірку ПАТ «Львівське АТП-14630» з питань взаєморозрахунків з Приватним підприємством «ТД Формула Успіху» за жовтень 2011 року, про що складено акт від 30.01.2013 року №41/5/22-40/03114744.

За наслідками здійсненої перевірки відповідач дійшов висновку про порушення ПАТ «Львівське АТП-14630» п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних на його адресу ПП «ТД Формула Успіху» за нікчемним правочином.

Зазначений висновок податковим органом зроблено з огляду на акт перевірки контрагента позивача від 31.10.2012 року №2005/22-34/34996080/104, в якому викладено думку про те, що укладені вказаним суб'єктом господарювання з Товариством з обмеженою відповідальністю «Лігрос СКМ» правочини не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що, на переконання відповідача, обумовлює і нікчемність договору купівлі-продажу запчастин, агрегатів, аксесуарів та витратних матеріалів для автотранспорту від 15.08.2011 року №860811, укладеного між ПАТ «Львівське АТП-14630» та ПП «ТД Формула Успіху».

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.02.2013 року №0000022340/2936, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 10686,00 грн., у тому числі 8549,00 грн. за основним платежем та 2137,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія апеляційного суду, цілком правильно та обґрунтовано виходив з наступного.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За правилами п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі платника у зв'язку з його господарською діяльністю.

Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій, судові інстанції цілком обґрунтовано врахували долучені ПАТ «Львівське АТП-14630» до матеріалів справи належним чином оформлені документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій, а саме: видаткові та податкові накладні, документи, що свідчать про господарський характер понесених позивачем витрат.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Більш того, як вбачається з акту перевірки від 30.01.2013 року №41/5/22-40/03114744, відповідачем під час здійснення контрольного заходу досліджувались наявні в позивача на підтвердження товарного характеру вчинених поставок прибуткові ордери, акт звіряння взаємних розрахунків між ПАТ «Львівське АТП-14630» та ПП «ТД Формула Успіху» за період з 01.10.2011 року по 13.02.2012 року, оборотно-сальдова відомість по рахунку « 63», « 398», достовірність яких ДПІ у Шевченківському районі м. Львова також під сумнів не поставлена.

Не подано контролюючим органом і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його безпосереднього постачальника, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення ПАТ «Львівське АТП-14630» розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

На момент здійснення спірних господарських операцій позивач та його контрагент були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавались.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про доведеність ПАТ «Львівське АТП-14630» реального характеру розглядуваних господарських операцій.

Враховуючи викладене, а також з огляду на те, що податкове законодавство не ставить у залежність право платника податку-покупця на формування податкового кредиту з податку на додану вартість від інших осіб, у тому числі від дотримання вимог податкового законодавства суб'єктом господарювання, який не був безпосереднім постачальником товарно-матеріальних цінностей, твердження судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність у відповідача в даній ситуації правових підстав для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слід визнати правильним.

Отже, оцінюючи зібрані у справі докази, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків судових інстанцій.

За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області - залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18 червня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 жовтня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В. Вербицька

____ Ю.І. Цвіркун