Постановление суда № 66067773, 14.04.2017, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 квітня 2017 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Половінкіної Н. Ю.

суддів Кулянди М.І., Одинака О.О.

секретаря Чубрей І.І.

з участю відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Кіцманського районного суду Чернівецької області від 13 березня 2017 року,

встановила:

ОСОБА_2 у квітні 2016 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу.

Заочним рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 31 травня 2016 року позов задоволено, постановлено розірвати шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, зареєстрований виконавчим комітетом Стрілецько-Кутської сільської ради Кіцманського району Чернівецької області 15 липня 2010 року актовим записом №7, при розірванні шлюбу дружина залишається на прізвищі ОСОБА_1.

ОСОБА_3 у березні 2017 року звернулася з заявою про ухвалення додаткового рішення.

Посилаючись на те, що судом не вирішено питання про вибір прізвища після розірвання шлюбу.

Ухвалою Кіцманського районного суду Чернівецької області від 13 березня 2017 року у задоволенні заяви ОСОБА_3 про ухвалення додаткового рішення відмовлено.

ОСОБА_3 в апеляційній скарзі просить ухвалу Кіцманського районного суду Чернівецької області від 13 березня 2017 року скасувати та ухвалити додаткове рішення про відновлення дошлюбного прізвища дружини Данилюк.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_3, суд першої інстанції керувався положеннями п.1 ч.1 ст.220 ЦПК України та дійшов висновку про відсутність підстав для ухвалення додаткового рішення.

На обґрунтування такого висновку суд першої інстанції зазначив, що судове рішення ухвалено стосовно всіх позовних вимог.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення наведеним вимогам відповідає.

Відповідно до ч.1 ст. 220 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної суми грошових коштів, які підлягають стягненню, майно, яке підлягає передачі, або які дії треба виконати; 3) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 367 цього Кодексу; 4) судом не вирішено питання про судові витрати.

За змістом п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі» додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадках і за умов, передбачених статтею 220 ЦПК; воно не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні.

При порушенні питання про ухвалення додаткового рішення з

інших підстав суд ухвалою відмовляє в задоволенні заяви.

Додаткове рішення є способом виправлення такого недоліку судового рішення, як його неповнота.

У п.11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства

при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу,

визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» роз»яснено, що рішення суду у справі про розірвання шлюбу повинно відповідати вимогам ст. 215 ЦПК. У ньому, зокрема, має бути зазначено дату й місце реєстрації шлюбу, час та причини фактичного його припинення, мотиви, з яких суд визнав збереження сімї можливим чи неможливим, обґрунтовані висновки з приводу інших заявлених вимог. У резолютивній частині рішення слід навести відомості, необхідні для реєстрації розірвання шлюбу в органах РАЦС.

Заочне рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 31 травня 2016 року містить зазначення залишення дружини після розірвання шлюбу прізвища ОСОБА_1.

За таких обставин заява ОСОБА_3 про ухвалення додаткового рішення щодо відновлення дошлюбного прізвища дружини Данилюк фактично зводиться до зміни заочного рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 31 травня 2016 року в наведеній частині.

З огляду на наведе суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для ухвалення додаткового рішення з додержанням норм процесуального права.

Керуючись п.1 ч.1 ст.307, ч.2 ст.308 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Ухвалу Кіцманського районного суду Чернівецької області від 13 березня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий Н.Ю. Половінкіна

Судді О.О. Одинак

ОСОБА_4