Постановление суда № 66047662, 19.04.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

19.04.2017Справа № 910/385/16

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Фудмаркет»до Публічного акціонерного товариства «Сбербанк»за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на сторонівідповідача Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Верповської Олени Володимирівнипро визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню

Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:Волянський В.І.від відповідача: від третьої особи: Кошлій Р.В. не з'явивсяОБСТАВИНИ СПРАВИ:

В провадження господарського суду міста Києва перебуває справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудмаркет» до Публічного акціонерного товариства «Сбербанк» про визнання виконачого напису, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською Оленою Володимирівною та зареєстрованого у реєстрі за №2107 від 20.04.2015, за договором застави, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком Сергієм Павловичем та зареєстрованого в реєстрі за №4872 від 14.09.2011, таким, що не підлягає виконанню.

19.04.2017 р. представником відповідача подано до суду заяву про відвід судді Босого В.П. та винесення окремої ухвали щодо дій судді Босого В.П.

В обґрунтування поданої заяви представник відповідача зазначає, що мають місце дії судді, які в сукупності свідчать про його упередженість та намагання надати незаконну перевагу одному учаснику процесу перед іншими. Такі дії судді, на думку заявника, вбачаються у вчиненні таких процесуальних дій як призначення судової експертизи, зупинення провадження у справі, витребування оригіналу спірного виконавчого напису, порушення провадження у інших справах за участю позивача та пов'язаними з ним особами.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України суддя не може брати участі в розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він є родичем осіб, які беруть участь у судовому процесі, якщо було порушено порядок визначення судді для розгляду справи, встановлений частиною третьою статті 21 цього Кодексу, або якщо буде встановлено інші обставини, що викликають сумнів у його неупередженості. Суддя, який брав участь у розгляді справи, не може брати участі в новому розгляді справи у разі скасування рішення, ухвали, постанови, прийнятої за його участю, або у перегляді прийнятих за його участю рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами.

Частиною 5 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що питання про відвід судді вирішується в нарадчій кімнаті судом у тому складі, який розглядає справу, про що виноситься ухвала. Заява про відвід кільком суддям або всьому складу суду вирішується простою більшістю голосів.

Пунктом 1.2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011 визначено, що не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами, а також наявність скарг, поданих на суддю (суддів), у зв'язку з розглядом даної чи іншої справи, обставини, пов'язані з прийняттям суддями рішень з інших справ.

Відповідно до п. 1.2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011 право на подання заяви про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об'єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Водночас, згідно з частиною 3 статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони (так само як і інші учасники судового процесу) зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Тому слід розцінювати як зловживання учасником судового процесу своїми процесуальними правами, зокрема, подання ним другої і наступних заяв про відвід судді (суддів) господарських судів з одних і тих самих підстав (у тому числі з викладенням відповідної заяви в іншій стилістичній формі), або, хоча й з інших підстав, ніж у первісній заяві, але з таких, що з урахуванням обставин справи були або мали бути відомі заявникові під час подання ним первісної заяви, і, отже, повинні були зазначатися саме в ній.

Як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ'єктивності. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (i) суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (ii) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.

У контексті суб'єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується, поки не доведено протилежного. У контексті об'єктивного критерію окремо від поведінки суддів слід визначити, чи існували переконливі факти, які могли б викликати сумніви щодо їхньої безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (див. рішення Суду у справі Газета Україна-Центр проти України, no.16695/04, від 15.07.2010).

Дослідивши обставини, якими Публічне акціонерного товариства «СБЕРБАНК» обґрунтовує заяву про відвід судді, суд дійшов висновку, що вказані обставини є необґрунтованими та не підтверджують упередженість судді Босого В.П. при розгляді даної справи.

Будь-яких підстав для відводу судді Босого В.П., які передбачені ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України, заявником суду не наведено. Зокрема, безпідставними та такими, що ґрунтуються на припущеннях, є твердження позивача про надання судом переваги одному учаснику процесу перед іншим, а також щодо вибірковості справ, які приймаються суддею до провадження, враховуючи, що згідно з ч. 1 ст. 2-1 Господарського процесуального кодексу України у господарських судах функціонує автоматизована система документообігу, що забезпечує, зокрема, об'єктивний та неупереджений розподіл справ між суддями з додержанням принципів черговості та рівної кількості справ для кожного судді.

Вимога заявника про винесення окремої ухвали щодо дій судді та направлення її до Вищої ради правосуддя не має нормативно-правового підґрунтя та не підлягає задоволенню, оскільки стаття 90 Господарського процесуального кодексу України передбачає порядок винесення окремої ухвали судом виключно стосовно порушень законності або недоліків в діяльності підприємств, установ, організацій, державних чи інших органів, проте не відносно дій судді.

З огляду на вищевикладене, заява Публічного акціонерного товариства «СБЕРБАНК» про відвід судді є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись статтями 20, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Заяву представника Публічного акціонерного товариства «СБЕРБАНК» про відвід судді залишити без задоволення.

Суддя В.П. Босий