Постановление суда № 66020887, 14.04.2017, Одеський окружний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

14 квітня 2017 року м.Одеса Справа № 815/2182/17

Суддя Одеського окружного адміністративного суду – Іванов Е.А., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом Національного університету «Одеська морська академія» до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Імексбанк» про зобов’язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшов адміністративний позов Національного університету «Одеська морська академія» до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Імексбанк» в якому позивач просить суд зобов’язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Імексбанк» включити позивача до реєстру кредиторів, а саме: внести кредиторські вимоги позивача за договорами оренди та договорами про відшкодування витрат по утриманню орендованого майна, наданню комунальних послуг та витрат по сплаті земельного податку у загальному розмірі 19316,78 грн.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.107 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи немає інших підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Частиною 2 ст. 4 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Zand v. Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Частиною третьою статті 2 Закону України від 14 травня 1992 року №2343-ХІІ “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” передбачено, що законодавство про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом при розгляді судом справи про визнання неплатоспроможним (банкрутом) банку застосовується з урахуванням норм законодавства про банки і банківську діяльність.

В преамбулі Закону України від 14 травня 1992 року №2343-ХІІ “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” зазначено, що цей Закон встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів.

У свою чергу, статтею 1 Закону № 2121-ІІІ передбачено, що цей Закон визначає структуру банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків.

Згідно п. 6 ст. 2 Закону України № 4452-VI від 23.02.2012 року "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" ліквідація банку - процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Виходячи із системного аналізу ч.3 ст.2 Закону України від 14 травня 1992 року № 2343-XІІ “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” ст.1 Закону України від 07.12.2000 року № 2121-ІІІ “Про банки та банківську діяльність”, п.6 ст.2 Закону № 4452-VІ та враховуючи положення ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Та як вбачається з позовних вимог, на цей час триває ліквідаційна процедура банку.

Отже спір, що виник між сторонами має розглядатися за правилами господарського судочинства.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 16 лютого 2016 року (справа № 21-4846а15).

Відповідно до ст. 244-2 КАСУ, висновок Верховного суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, є обов’язковим для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно – правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.109 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Таким чином, позовні вимоги позивача не підлягають розгляду у порядку адміністративного судочинства, оскільки розгляд спорів щодо цих правовідносин врегульований господарсько-процесуальним законодавством України.

Враховуючи викладене, суд вважає необхідним відмовити позивачу у відкритті провадження по справі.

Керуючись ст. ст. 2, 3, 17, 109, ст. 158-160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом Національного університету «Одеська морська академія» до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Імексбанк» про зобов’язання вчинити певні дії.

Роз’яснити позивачу, що відповідно до ч. 5 ст. 109 КАС України повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Роз’яснити позивачу, що відповідно до ч. 6 ст. 109 КАС України розгляд справи за вказаними вимогами відноситься до господарської юрисдикції.

Копію ухвали разом із заявою та всіма додатками до неї надіслати позивачу.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 5-денний строк з дня отримання її копії.

Суддя Е.А. Іванов