Постановление суда № 65968172, 11.04.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2017 року м. Київ К/800/54510/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді - Загороднього А.Ф.,

суддів: Заїки М.М., Мойсюка М.І.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м.Києві

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 серпня 2015 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2015 року

у справі за позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м.Києві

до Відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м.Києві

про визнання протиправними дій та скасування постанови, -

встановив:

Головне управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у м.Києві звернулося до суду із адміністративним позовом до Відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві та просить визнати протиправними дії Відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у місті Києві від 22 червня 2015 року про відмову у відкритті виконавчого провадження; скасувати постанову Відділу ДВС Деснянського РУЮ у місті Києві від 22 червня 2015 року про відмову у відкритті виконавчого провадження.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 серпня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач не погоджуючись із рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Колегія суддів, перевіривши доводи касаційної скарги та заперечення на неї, вивчивши матеріали справи, не вбачає порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права при прийнятті рішень, і тому вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 березня 2015 року у справі №826/3886/15 за адміністративним позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві позов задоволено. Застосовано до ТОВ «Милославський ряд» заходи реагування у вигляді зупинення роботи будівництва надбудови соціально-побутового комплексу та офісних приміщень над підземним гаражем за адресою: вул. Милославська, 31-в у Деснянському районі м. Києва шляхом відключення джерела електроживлення та накладення печаток на розподільчі електроживлення та накладення на розподільчі електрощити та вхідні двері приміщень товариства, в порядку передбаченому наказом Міністерства надзвичайних ситуацій України від 21 жовтня 2004 №130 «Про затвердження Інструкції про порядок та умови застосування органами державного пожежного нагляду запобіжних заходів» зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 08 листопада 2004 №1416/10015. Постанову звернуто до негайного виконання.

30 квітня 2015 року Окружним адміністративним судом міста Києва видано виконавчий лист у справі № 826/3886/15.

29 травня 2015 року Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві звернулось до Відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у місті Києві із заявою про примусове виконання постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 березня 2015 року.

Постановою Відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у місті Києві від 22 червня 2015 року відмовлено у відкритті виконавчого провадження.

Відмовляючи в позові, сули попередніх інстанцій правомірно вказували про таке.

Так, відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 2 статті 2 Закону № 606-ХІV встановлено, що примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу».

Примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом (ч.1 ст. 17 Закону №606-ХІV).

Згідно зі статтею 19 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону: 1) за заявою стягувана або його представника про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом; 4) в інших передбачених законом випадках.

Згідно зі статтею 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону №606-XIV, державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі: 1) пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання; 2) неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом; 3) якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання; 4) пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення; 5) якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення; 6) невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону; 6-1) офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; 7) якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів; 8) наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

Як встановлено судами, в постанові про відмову у відкритті виконавчого провадження відповідачем зазначено, що статтею 32 Закону України «Про виконавче провадження» вказано перелік заходів примусового виконання рішення; у виконавчому документі вже встановлений чіткий порядок виконання передбачений наказом Міністерства надзвичайних ситуацій України «Про затвердження Інструкції про порядок та умови застосування органами державного пожежного нагляду запобіжних заходів».

Матеріали справи свідчать, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 березня 2015 року в адміністративній справі №826/3886/15 обов'язок щодо забезпечення виконання рішення суду покладено саме на Головне управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у місті Києві. Тобто, вищевказаним рішенням суду визначено порядок його виконання та покладено обов'язок щодо його виконання саме на Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у місті Києві.

Таким чином, оскільки відсутні будь-які примусові дії, які повинен здійснити державний виконавець, а порядок виконання рішення суду визначено у постанові суду від 27 березня 2015 року в адміністративній справі №826/3886/15 та обов'язок щодо виконання рішення суду покладено саме на Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у місті Києві, колегія суддів погоджує висновки суду першої та апеляційної інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Враховуючи викладене, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло б призвести до невірного вирішення спору, а тому оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими і підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,-

ухвалив:

Касаційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м.Києві відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 серпня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 8 грудня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України у порядку, строки та з підстав, передбачених главою третьою розділу ІV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий А.Ф.Загородній

Судді М.М. Заїка

М.І. Мойсюк