№ 65778144, 05.04.2017, Приморський районний суд м. Одеси

05.04.2017

Справа № 522/5405/17

Провадження № 1-«кс»/522/5995/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2017 року ОСОБА_1

Слідчий суддя Приморського районного суду м. Одеси Осіік Д.В., розглянувши клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_2, узгодженого з прокурором відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_3, про накладення арешту майна, по матеріалам досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016160000000665 від 28.10.2016 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 321-1 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Старший слідчий СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_2 звернувся до слідчого судді з клопотанням, в рамках кримінального провадження № 12016160000000665 від 28.10.2016 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 321-1 КК України, про накладення арешту майна.

Згідно клопотання, слідчий просить накласти арешт на майно, яке 31.03.2017 виявлено та вилучено у в ході проведення обшуків.

Згідно ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існують достатні підстави вважати, що воно є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину або може бути конфісковане у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру, або може підлягати спеціальній конфіскації щодо третіх осіб, юридичної особи або для забезпечення цивільного позову.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Метою арешту майна є забезпечення кримінального провадження, забезпечення цивільного позову у кримінальному провадженні, забезпечення конфіскації або спеціальної конфіскації. Арештованим може бути майно, яким володіє, користується чи розпоряджається підозрюваний, обвинувачений, засуджений, треті особи, юридична особа, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру за рішенням, ухвалою суду, слідчого судді.

Відповідно до вимог ст. 171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено:

1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна;

2) перелік і види майна, що належить арештувати;

3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном;

4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини четвертої статті 170 цього Кодексу.

До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Згідно ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:

1) правову підставу для арешту майна;

2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації (у разі арешту майна з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (у разі арешту майна з підстав, передбачених пунктами 2, 3 частини другої статті 170 цього Кодексу);

4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою;

5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;

6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідно ч. 5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.

Відповідно до вимог ст. 170 КПК України «Арешт майна може передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його». Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України «Слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що вони відповідають критеріям, зазначеним у ч. 2 ст. 167 КПК України».

Так, ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 04.04.2017 року було задоволено аналогічне клопотання слідчого.

У зв'язку з вищевикладеним, приходжу до висновку, що у задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на майно, яке 31.03.2017 виявлено та вилучено у в ході проведення обшуків. - необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.170 175, 236 КПК Країни, слідчий суддя

УХВАЛИВ:

В задоволені клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_2, узгодженого з прокурором відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_3, про накладення арешту майна, по матеріалам досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016160000000665 від 28.10.2016 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 321-1 КК України - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає, а заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.

Слідчий суддя Д.В. Осіік