№ 65735621, 28.03.2017, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2017 рокум. Ужгород№ 807/1418/16

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Рейті С.І

при секретарі судового засідання Кречко Л.В.

за участю представників

позивача: ОСОБА_1

відповідача: ОСОБА_2 (довіреність від 30.09.2016 року № 11/4)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління національної поліції в Закарпатській області про визнання протиправною бездіяльності суб'єкта владних повноважень,-

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 28 березня 2017 року проголошено вступну та резолютивну частини Постанови. Постанова в повному обсязі складена 3 квітня 2017 року.

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1Д.) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ОСОБА_4 відділення поліції Берегівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області (ухвалою суду від 19.12.16 року (протокольно, журнал судового засідання від 19.12.2016 року) замінено на належного відповідача - Головне управління національної поліції в Закарпатській області) (далі відповідач, ГУ НП в Закарпатській області), якою просить визнати протиправною бездіяльність ОСОБА_4 відділення поліції Берегівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, щодо ненадання відповіді на заяву ОСОБА_4 районного громадського формування "Апологет" з охорони громадського порядку і державного кордону (далі - Виноградівське РГФ "Апологет" з ОГП і ДК) № 128 від 06.05.2016 року; порушення законодавства про звернення громадян під час розгляду пропозиції ОСОБА_4 РГФ "Апологет" з ОГП і ДК № 184 від 27.06.2016 року в частині розгляду її без присутності заявника та не вирішення питань по суті пропозиції; не надання відповіді в установлений законом термін на інформаційний запит ОСОБА_4 РГФ "Апологет" з ОГП і ДК № 202 від 11.07.2016 року; не надання відповіді в установлений законом термін на заяву ОСОБА_4 РГФ "Апологет" з ОГП і ДК № 203 від 13.07.2016 року та розгляд її без присутності заявника; не надання в установлений законом термін по суті поданої письмової заяви ОСОБА_4 РГФ "Апологет" з ОГП і ДК № 214 від 15.07.2016 року; не надання відповіді на скаргу ОСОБА_4 РГФ "Апологет" з ОГП і ДК № 218 від 20.07.2016 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_4 відділенням поліції Берегівського відділу поліції ГУ НП в Закарпатській області при розгляді звернень позивача від 06.05.2016 р. № 128, 27.06.2016 р. № 184, 11.07.2016 р. № 202, 13.07.2016 р. , 15.07.2016 р. № 214 порушено право позивача на відповідний розгляд заяв, скарг, пропозицій та інформаційних запитів, отримання відповіді у встановлений законом термін та розгляду звернень в його присутності.

В судовому засіданні позивач вимоги позовної заяви підтримав, просив суд позов задовольнити в повному обсязі з підстав, що викладені в позовній заяві.

Відповідач надав суду письмові заперечення на адміністративний позов (а.с.137-139) та доповнення до заперечення (а.с.165-170), згідно яких вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню мотивуючи тим, що позивач не надав доказів про направлення відповідачу заяви № 128 від 06.05.2016 р., звернення позивача № 184 від 27.06.2016 р., запит № 202 від 11.07.2016 р., заява № 203 від 13.07.2016 р., заява № 214 від 15.07.2016 р. та скарга № 218 від 20.07.2016 р. були розглянуті та на них надано вмотивовані відповіді у відповідності до вимог Закону України "Про звернення громадян", а тому вимоги відповідача є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив з підстав, вказаних у письмових запереченнях та доповненнях до заперечень, просив суд у задоволенні позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про часткове задоволення адміністративного позову, виходячи з наступного:

Судом встановлено, що 11 липня 2016 року позивач звернувся з інформаційним запитом за вих. № 202 від 11.07.2016 р. до голови ОСОБА_4 РДА ОСОБА_5 та начальника ОСОБА_4 відділення поліції ОСОБА_6, яким просив надати інформацію з наступних питань: 1) надати інформацію про реєстрацію поданої ОСОБА_4 РГФ "Апологет" з ОГП і ДК до ОСОБА_4 РДА та ОСОБА_4 відділення поліції заяви від 06.05.2016 р., заяви від 11.05.2016 р. та заяви від 31.05.2016 р. (під яких вхідним номером вони зареєстровані, хто виконавець, і коли та яким чином надана відповідь громадському формуванню); 2) надати копії відповідей (якщо такі були направлені) на заяви від 06.05.2016 р., від 11.05.2016 р. та відповідь по питаннях та повідомленнях про правопорушення, які були озвучені під час особистого прийому, який відбувся 02.06.2016 р. у ОСОБА_4 РДА (а.с.19).

Листом № 8190/106/27/2-2016 від 20 липня 2016 року Виноградівське відділення поліції Берегівського ВП ГУ НП в Закарпатській області надало відповідь на інформаційний запит № 202 від 11.07.2016 р., зазначивши, що вказаний запит зареєстровано в СО № 3112 від 11.07.2016 р. в Виноградівському ВП Берегівського ВП НУ в Закарпатській області та, що про розгляд проведеної перевірки позивача буде повідомлено.

Відповідно до ст. 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Відповідно до ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Отже, право на інформацію та право на звернення (петиції) є окремими конституційними правами особи і мають різну юридичну природу. Цим, зокрема, пояснюється те, що порядок реалізації цих прав регулюється двома законами, а саме Законом України "Про звернення громадян" від 02.10.1996 № 393/96-ВР та Законом України "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011 № 2939-VI.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених вказаним Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес визначається Законом України "Про доступ до публічної інформації".

Відповідно до ст.1 Закону України "Про доступ до публічної інформації" публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України "Про доступ до публічної інформації" запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Згідно зі ч. 1 ст. 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.

У свою чергу, ОСОБА_7 України "Про звернення громадян" регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про звернення громадян" громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України "Про звернення громадян" під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Аналіз наведених правових норм свідчить на користь висновку, що правовідносини стосовно звернень громадян і запитів на інформацію регулюються різними Законами, тому процедурі їх розгляду властиві певні відмінності.

Закон України "Про доступ до публічної інформації" визначає запит як "прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні", відтак суть запиту зводиться до прохання надати інформацію, якою володіє розпорядник. Так як указаний ОСОБА_7 надає право доступу до вже існуючої інформації (документів) і не вимагає створення у відповідь на запит нової інформації (зокрема, шляхом проведення аналітичної роботи).

ОСОБА_7 України "Про звернення громадян" передбачає різні форми звернень: пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги, які можуть містити різні за змістом вимоги, прохання чи пропозиції (щодо реалізації соціально-економічних, політичних, особистих прав та інтересів громадянина, фактів їх порушення тощо). При цьому автор звернення повідомляє адресату певну інформацію і базуючись на цьому просить вчинити певні дії (такі дії можуть бути дуже різні: притягнення винуватих до відповідальності за результатами розгляду звернення у вигляді скарги; надання громадянину певного статусу за результатами розгляду його заяви; оптимізація роботи адресата звернення за наслідками розгляду пропозиції громадянина).

З огляду на наведене, та аналізуючи зміст запиту позивача № 202 від 11.07.2016 року суд приходить переконання, що запитувана позивачем інформація за своєю природою не містить ознак публічної, а тому не може бути надана в порядку, передбаченому Законом України "Про доступ до публічної інформації". Вказаний запит є фактично зверненням (заявою, клопотанням) про надання інформації згідно із Законом України "Про звернення громадян".

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до п.3.4 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 29.09.2016 року за №10 "Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації", одержавши запит на інформацію, який подано згідно із Законом України "Про доступ до публічної інформації", проте який за своїм змістом є зверненням громадянина відповідно до Закону України "Про звернення громадян", розпорядник інформації повинен відмовити у задоволенні такого запиту через невідповідність його предмета вимогам закону (пункт 2 частини пятої статті 19, пункт 4 частини першої статті 22 Закону України № 2939-VІ), та з урахуванням принципів добросовісності і розсудливості розглянути запит за Законом України "Про звернення громадян". При цьому запитувача повинно бути повідомлено у п'ятиденний строк про те, що його запит на інформацію буде розглядатися як звернення відповідно до Закону України "Про звернення громадян".

Судом встановлено, що запит позивача № 202 від 11.07.2016 р. надійшов на адресу ОСОБА_4 відділення поліції 11.07.2016 р., про що свідчить відмітка про реєстрацію вхідної кореспонденції за № 2331 від 11.07.2016 р. (а.с.172).

На вказаний запит ОСОБА_4 відділенням поліції надана відповідь № 8190/106/272/2-2016 від 20.07.2016 року

З огляду на вищенаведене, суд вважає, що відповідач розглянув запит позивача про надання публічної інформації з порушенням строків, встановлених ст. 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації", а також з порушенням вимог добросовісності та розсудливості у встановлений строк не повідомив позивач про розгляд його звернення відповідно до Закону України "Про звернення громадян".

Таким чином, суд дійшов висновку про протиправність бездіяльності відповідача при розгляді інформаційного запиту № 202 від 11.07.2016 року

Щодо позовної вимоги про визнання протиправної бездіяльності ОСОБА_4 відділення поліції, щодо не надання відповіді на заяву № 128 від 06 травня 2016 року суд зазначає наступне.

Позивач звернувся до начальника ОСОБА_4 відділення поліції Берегівського відділу поліції в Закарпатській області ОСОБА_6, ОСОБА_4 міського голови ОСОБА_5 із заявою вих. № 128 від 06 травня 2016 року, в якій повідомив, що згідно плану діяльності ОСОБА_4 РГФ "Апологет" з ОГК і ДК 04 травня та 05 травня 2016 року громадське формування провело марш-кидок по маршруту Заболоття-Виноградів. Під час вказаного марш-кидка встановлено, що майже вздовж всіх населених пунктів району в руслі ріки Тиса здійснюється хаотичний забір та вивіз гравійно-піщаної суміші, вирубується молодняк (хоча з 01.04 по 30.06.2016 р. проходить місячник тиші), чути постріли із зброї, землі забруднені сміттям. Виходячи з цього позивач у своїй заяві просив здійснити всі необхідні заходи про усунення вищевказаних правопорушень (а.с.16).

Відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту.

Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і суб'єктами владних повноважень під час здійснення ними владних управлінських функцій, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами (пп. 1 п. 4).

Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 6 КАС.

Разом з тим, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб'єктивне право особи та її юридичний обов'язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб'єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.

У Рішенні від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 Конституційний суд України розтлумачив, що поняття "охоронюваний законом інтерес" треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Отже, охоронюваний законом інтерес полягає у прагненні особи набути певних матеріальних або нематеріальних благ з метою задоволення певних потреб, якщо такі прагнення є абстрактними, тобто випливають із певного суб'єктивного права у конкретних правовідносинах. Тому порушення охоронюваного законом інтересу, яке дає підстави для звернення особи за судовим захистом, є створення об'єктивних перешкод на шляху до здобуття відповідного матеріального та/або нематеріального блага.

При цьому, позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права, свободи чи інтереси рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Водночас, задоволення відповідних вимог особи можливе лише в разі об'єктивної наявності порушення, тобто встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки позивача у сфері публічно-правових відносин.

Викладені висновки кореспондуються із нормами п. п. 1, 8 ч. 1 ст. 3, ч. 2 ст. 4, ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України.

З цього слідує, що під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав та інтересів позивача, адже без цього не можна виконати завдання судочинства. Якщо позивач не довів факту порушення особисто своїх прав чи інтересів, то навіть у разі, якщо дії суб'єкта владних повноважень є протиправними, підстав для задоволення позову немає.

Як стверджує позивач відповідачем протиправно не надано відповіді на вказане звернення від 06.05.2016 року № 128.

Відповідно до ч. 6 ст. 5 Закону України "Про звернення громадян" письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв'язку (електронне звернення).

Разом з тим, судом встановлено, що згідно журналу реєстрації звернень громадян, що надійшли поштою з 26.04.2016 року по 03.06.2016 року зазначене звернення позивача до ОСОБА_4 відділення поліції Берегівського ВП ГУНП в Закарпатській області не надходило.

Згідно ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Виходячи з наведеного, судом відхиляються доводи позивача щодо направлення ним звернення до відповідача, оскільки належними та допустимими доказами підтверджується відсутність письмового звернення до ОСОБА_4 відділення поліції Берегівського ВП ГУНП в Закарпатській області (в зв'язку з чим судом відхилено клопотання про виклик свідків, оскільки, згідно до ч. 1 ст. 70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування та суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування).

Таким чином, враховуючи відсутність письмового звернення до ОСОБА_4 відділення поліції Берегівського ВП ГУНП в Закарпатській області, судом не встановлено будь-яких порушень прав позивачів з боку відповідача.

Враховуючи викладене, з огляду на те, що під час розгляду справи не встановлено порушення прав позивача, і позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність порушень з боку відповідача - суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Щодо позовної вимоги про порушення законодавства про звернення громадян під час розгляду пропозиції № 184 від 27 червня 2016 року в частині розгляду її без присутності заявника та не вирішення питань по суті пропозиції суд зазначає наступне.

27 червня 2016 року позивач звернувся до Голови ОСОБА_4 райдержадміністрації ОСОБА_5, Голови ОСОБА_4 районної ради ОСОБА_8, голови Закарпатської ОДА ОСОБА_9, голови обласної ради ОСОБА_10 із пропозицією вих. № 184 від 27 червня 2016 р. щодо проведення круглого столу із залученням державної виконавчої, судової влади та громадськості на тему "ОСОБА_11 і місце прокуратури та поліції у забезпеченні дотримання законодавства в сучасних умовах, що склалися у ОСОБА_4 районі, в ході якого в присутності голови ОСОБА_4 РДА гаранта місцевої влади визначити основні завдання місцевих органів державної виконавчої та судової влади у реагуванні на прояви злочинності на території району". (дослівно із вказаної пропозиції а.с.16).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про звернення громадян" пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про звернення громадян" звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

Разом з тим, із вказаної пропозиції вбачається, що відповідач не був адресатом, до якого позивач звернувся із вказаною пропозицією.

Відповідно до листа Головного управління Національної поліції в Закарпатській області від 25.07.2016 р. № 1732/106/01/6/1-2016 (а.с.17) керівництвом Головного управління національної поліції в Закарпатській області лист позивача з пропозицією проведення "круглого стола", адресованого Голові Закарпатської обласної державної адміністрації розглянуто та проінформовано позивача, що з 20.07.2016 р. начальником ОСОБА_4 відділення поліції Берегівського відділу поліції ГУНП в Закарпатській області призначено підполковника поліції ОСОБА_12, якого зобовязано вийти з вказаною пропозицією до Голови ОСОБА_4 райдержадміністрації, де обговорити порушення позивачем питання та визначити напрямки з покращення протидії злочинності на території району.

Крім того, листом № 8633/106/27/2/16 від 01 серпня 2016 року Виноградівське відділення поліції Берегівського ВП ГУ НП в Закарпатській області надало відповідь стосовно розгляду пропозиції позивача (яка надійшла до ОСОБА_4 відділення поліції Берегівського відділу поліції ГУ НП в Закарпатській області 25.07.2016 р.), зазначивши, що з метою проведення "круглого столу" із залученням органів державної влади, виконавчої, судової влади та громадськості на тему "ОСОБА_11 і місце прокуратури та поліції у забезпеченні дотримання законодавства в сучасних умовах, що склалися у ОСОБА_4 районі" його буде додатково повідомлено, після узгодження часу, дати та місця проведення даного заходу з іншими державними органами (а.с.171).

Враховуючи вищенаведене та ту обставину, що ні заявник, ні перший адресат за зверненням (голова ОСОБА_4 райдержадміністрації) не уточнили дату та місце проведення зазначеного "круглого столу", заявник особисто зазначені пропозиції до ОСОБА_4 відділення поліції не направляв, та те,що Виноградівське відділення поліції не є ініціатором проведення вказаного "круглого столу", суд приходить висновку, що позовна вимога про порушення законодавства під час розгляду пропозиції № 184 від 27.06.2016 року в частині розгляду її за відсутності заявника та не вирішення питання по суті пропозиції є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправної бездіяльності відповідача, щодо не надання відповіді у встановленому законом термін на заяву ОСОБА_4 РГФ "Апологет" з ОГП і ДК № 203 від 13.07.2016 р. суд зазначає наступне.

13 липня 2016 року позивач звернувся до начальника ОСОБА_4 відділення поліції ОСОБА_6, голови ОСОБА_4 РДА ОСОБА_5, голови Закарпатської ОДА ОСОБА_9 та Уповноваженого Верховної ОСОБА_11 України ОСОБА_13 із заявою від 13.07.2016 р. № 203 в порядку ст. 214 КПК України щодо службової недбалості, тобто невиконання або неналежне виконання службовою собою, а саме секретарем Великокопанської сільської ради ОСОБА_14 своїх службових обовязків через несумлінне ставлення до них, що заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом правам та інтересам ОСОБА_15 (а.с. 21).

Листом Виноградівського ВП Берегівського ВП ГУНП в Закарпатській області від 20.07.2016 р. № 10170/106/27/2-16 позивача повідомлено, що його заява від 13.07.2016 р. щодо неналежного виконання службових обовязків посадовими особами Великокопаньскої сільської ради, яка надійшла зареєстровано до журналу ЄО Виноградівського ВП за № 3274 від 18.07.2016 р., яку в подальшому скеровано для розгляду та прийняття рішення до УЗЕ в Закарпатській області 20.07.2016 р. за № 8109/106/27/2-2016 (а.с. 175).

Листом від 15.09.2016 р. № 10170/1063/27/2-16 Виноградівське ВП Берегівського ВП ГУНП в Закарпатській області повідомило позивача, що його звернення щодо перевірки з приводу неправомірних дій секретаря Великокопанської сільської ради ОСОБА_14 відносно ОСОБА_15 з приводу виготовлення 05.04.2004 р. посадовими особами Великокопанської сільської ради заповіту від імені ОСОБА_16 на користь свого онука ОСОБА_17 у 2005 році, в той час як заповідач згідно свідоцтва про смерть помер 10.09.2005, скеровано на доопрацювання до Управління захисту економіки в Закарпатській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України (а.с.176).

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про звернення громадян" органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги та письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.

Відповідно до ч. 1 ст.20 Закону України "Про звернення громадян" звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

Всі підрозділи органів Національної поліції України керуються Конституцією України та Законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, а також іншими актами законодавства України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, у тому числі нормативно-правовими актами МВС та діють у межаї затверджених відповідних Положень про підрозділ.

Відповідно до Положення "Про Департамент захисту економіки Національної поліції України" основними завданнями Департаменту захисту економіки України є: боротьба з корупцією й хабарництвом у сферах, які мають стратегічне значення для економіки держави, та серед посадових осіб органів державної влади і самоврядування; протидія корупційним правопорушенням і правопорушенням, повязаним з корупцією. Установлення причин і умов, які сприяють учиненню правопорушень у сфері економіки, та вжиття заходів щодо їх усунення.

Судом встановлено, що Виноградівське ВП Берегівського ВП ГУНП в Закарпатській області отримавши заяву ОСОБА_4 РГФ "Апологет" з ОГП і ДК № 203 від 13.07.2016 р. про службову недбалість, невиконання або неналежне виконання службовою особою своїх обовязків скерував дану заяву до підрозділу в компетенції якого виявлення, запобігання та припинення правопорушень, вчинених посадовими особами органів державної влади та самоврядування.

Під час розгляду справи також не підтвердилось посилання позивача на порушення його права бути присутнім при розгляді скарги.

У своїй заяві від 13.07.2016 р. позивач просив розгляд поданого звернення здійснити в його присутності та присутності ОСОБА_15

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до ст. 18 Закону України "Про звернення громадян" громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має зокрема право бути присутнім при розгляді заяви чи скарги.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про звернення громадян" органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані, зокрема на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу.

Отже, на переконання суду, реалізація визначеного у ст. 18 Закону України "Про звернення громадян" права заявника бути присутнім при розгляді заяви чи скарги можлива виключно у випадках розгляду звернення колегіальним органом, діяльність якого відбувається у формі засідань.

Водночас заява від 203 від 13.07.2016 р. була розглянута з наданням письмової відповіді за підписом начальника ОСОБА_4 відділення поліції Берегівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області підполковника поліції ОСОБА_12, що відповідає вимогам закону, зокрема положенням абз. 6 ч. 1 ст. 19 Закону України "Про звернення громадян", щодо письмового повідомлення громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення. Крім того, позивач сам у своїй заяві від 13.07.2016 р. № 203 просив про результати поданої заяви та прийняте рішення повідомити його в установленому законом термін.

На підставі вищенаведеного, суд дійшов висновку, що відповідач при наданні відповіді на звернення від 13.07.2016 р. № 203 діяв у межах, в спосіб та у строки, передбачені чинним законодавством, а тому позовна вимога про визнання протиправної бездіяльності відповідача, щодо не надання відповіді у встановлений законом термін на вказане звернення не підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправної бездіяльності відповідача при розгляді звернення № 214 від 15 липня 2016 року суд зазначає наступне.

Позивач звернувся до ОСОБА_4 відділення поліції Берегівського відділу поліції ГУ НП в Закарпатській області із заявою вих. № 214 від 15.07.2016 р. щодо забезпечення особистого прийому членів громадського формування та представників ромської етнічної групи (загальна кількість присутніх 20 осіб) начальником ОСОБА_4 відділення поліції ОСОБА_6 В,В., в його відсутності заступником начальника ОСОБА_4 відділення поліції ОСОБА_11 20 липня 2016 року о 10:00 годині в приміщенні ОСОБА_4 відділення поліції (чи в іншому місці, яке дозволить вміститися вищевказаним учасникам особистого прийому та можливості здійснення відеозйомки особистого прийому) (а.с. 24).

ОСОБА_4 відділення поліції Берегівського відділення поліції ГУНП в Закарпатській області № 8080/106/27/2-16 від 18.07.2016 р. позивача повідомлено, що у звязку з тим, що для підготовки відповіді на вказані позивачем у зверненні запитання необхідно більше часу, зустріч з членами громадського формування та представниками ромської етнічної групи з начальником ОСОБА_4 відділення поліції Берегівського відділу поліції ГУНП в Закарпатській області необхідно з 20 липня 2016 року перенести, тим більше, що 20.07.2016 р. згідно затвердженого графіку з 10 години по 13 годину керівником ОСОБА_4 відділення здійснюватиметься особистий прийом громадян. Про дату та час вищезгаданої зустрічі заявника буде повідомлено додатково (а.с. 25).

Крім того, листом від 20 липня 2016 року № 8152/106/27/2-2016 позивача повідомлено, що у звязку з тим, що підполковник ОСОБА_6 з 20.07.2016 року переведений на іншу посаду, а також те, що 20.07.2016 року у 12 год. відбудуться збори особового складу і за участі представника Головного управління Національної поліції в Закарпатській області буде представлено нового керівника ОСОБА_4 відділення поліції, після чого заявник матиме змогу записатися на особистий прийом вже до нового керівника Виноградівського ВП Берегівського відділу поліції ГУ НП в Закарпатській області (а.с.179).

Отже, Виноградівським ВП Берегівського ВП ГУНП в Закарпатській області заявнику була надана відповідь з дотриманням строків розгляду заяв та звернень громадян передбачених ст. 20 Закону України "Про звернення громадян". Крім того, дане звернення позивача розглянуто по суті, оскільки заявник у заяві просив забезпечення особистого прийому членів громадського формування та представник ромської етнічної групи з начальником ОСОБА_4 відділення поліції та відповідачем повідомлено про перенесення дати такого прийому та в подальшому у звязку із зміною керівництва відділення поліції запропоновано узгодити дату особистого прийому для зазначених у заяві членів громадського формування та представників ромської етнічної групи.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить висновку, що відповідач розглянув звернення позивача № 214 від 15.07.2016 р в обсязі, у спосіб та у строки, передбачені Законом України "Про звернення громадян", а тому позовна вимога щодо невизнання неправомірною бездіяльності відповідача не підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправної бездіяльності відповідача щодо не надання відповіді на скаргу ОСОБА_4 РГФ "Апологет" з ОГП і ДК № 218 суд зазначає наступне.

20 липня 2016 року позивач звернувся ОСОБА_4 відділення поліції Берегівського відділу поліції ГУНП в Закарпатській області із скаргою щодо ненадання відповіді на інформаційний запит від 11.07.2016 р. (а.с.26).

Листом № 8190/106/27/2-2016 від 20 липня 2016 року Виноградівське відділення поліції Берегівського ВП ГУ НП в Закарпатській області надало відповідь на інформаційний запит № 202 від 11.07.2016 р., зазначивши, що вказаний запит зареєстровано в ЄО - 3112 від 11.07.2016 р. в Виноградівському ВП Берегівського ВП НУ в Закарпатській області та, що про розгляд проведеної перевірки позивача буде повідомлено.

Листом № 8422/106/27/2-2016 від 25.07.2016 р. позивача додатково повідомлено, що 23.07.2016 р. за № 8317/106/27/2-2016 Виноградівським ВП Берегівського ВП ГУ НП в Закарпатській області йому було надіслано відповідь, згідно якої звернення, яке надійшло з Берегівської місцевої прокуратури щодо порубки лісу неподалік "Чорної Гори" у м. Виноградів зареєстроване в журналі ЄО - 1573 від 13.04.2016 р. Виноградівським ВП Берігвського ВП ГУНП в Закарпатській області здійснено перевірку з виїздом на місце. Під час здійснення перевірки в даній події відсутні ознаки будь-якого кримінального правопорушення, передбачене чинним КК України, а тому було прийнято рішення та зроблено відповідний висновок. Крім того, повідомлено, що інформаційний запит № 202 від 11.07.2016 р. було зареєстровано у журналі ЄО Виноградівського ВП за № 3112 від 11.07.2016 р., про що було повідомлено заявника, але так, як даний факт вже розглядався Виноградівським ВП в межах ЄО № 1573 від 13.04.2016 р., а тому згідно ст. 8 Закону України "Про звернення громадян" є аналогічним і керівництвом Виноградівського ВП ГУ НП в Закарпатській області прийнято рішення у відповідності до Закону України "Про звернення громадян" (а.с. 183).

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про звернення громадян" скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про звернення громадян" органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги.

Суд критично оцінює доводи позивача щодо недотримання відповідачем вимог Закону України "Про звернення громадян" та не надання відповіді на скаргу № 218 від 20.07.2016 р., оскільки матеріалами справи підтверджено, що заявнику була надана відповідь на скаргу з дотриманням строків розгляду звернень громадян, передбачених ст. 20 Закону України "Про звернення громадян", відповідачем була здійснена перевірка викладених у скарзі подій та надано обґрунтовану відповідь на порушені у ній питання. Таким чином, позовна вимога про визнання протиправної бездіяльності відповідача про розгляді скарги № 218 від 20.07.2016 р. не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не доведено правомірність бездіяльності відповідача при розгляді інформаційного запиту ОСОБА_4 РГФ "Апологет" з ОГП і ДК № 202 від 11.07.2016 р., в звязку з чим позов підлягає до задоволення частково та слід визнати протиправною бездіяльність ОСОБА_4 відділення поліції Берегівського відділу поліції Головного управління національної поліції в Закарпатській області при розгляді інформаційного запиту ОСОБА_4 РГФ "Апологет" з ОГП і ДК № 202 від 11.07.2016 р., а в задоволенні позову в іншій частині слід відмови з вищенаведених підстав.

При цьому суд зазначає, що у відповідності до ч. 2 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

В розумінні Кодексу адміністративного судочинства України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення. Захист прав здійснюється у разі їх порушення. З цього слідує, що під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав позивача, адже без цього не можна виконати завдання судочинства. Якщо позивач не довів факту порушення особисто своїх прав, то навіть у разі, якщо дії суб'єкта владних повноважень є протиправними, підстав для задоволення позову немає. Звернення до суду є способом захисту порушених суб'єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.

У відповідності до ч.3 ст. 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

При зверненні до Закарпатського окружного адміністративного суду позивачем було сплачено 2756,00 грн. судового збору (з розрахунку 551,20 грн. сплаченого судового збору за кожну із вимог немайнового характеру), відтак, зважаючи на задоволення позовної заяви частково, то на користь позивача необхідно присудити понесені судові витрати пропорційно до заявлених вимог, у розмірі 551,20 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 17, 55, 71, 86, 160, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов ОСОБА_3 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про визнання протиправною бездіяльності суб'єкта владних повноважень задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність ОСОБА_4 відділення поліції Берегівського відділу поліції Головного управління національної поліції в Закарпатській області при розгляді інформаційного запиту ОСОБА_4 районного громадського формування "Апологет" з охорони громадського порядку і державного кордону за № 202 від 11 липня 2016 року.

3. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Головного управління Національної поліції в Закарпатській області (Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Ракоці, 13 код 40108913) на користь ОСОБА_3 (Закарпатська область, Виноградівський район, с. Дротинці, вул. Севлюшська, 32 код НОМЕР_1) частину витрат зі сплати судового збору у розмірі 551,20 грн. (п'ятсот п'ятдесят одна гривня двадцять копійок).

5. Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України, та може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд в порядку та строки, встановлені ст.186 КАС України. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України протягом десяти днів з дня отримання копії постанови (копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції).

Суддя ОСОБА_18