№ 65721, 02.08.2006, Господарський суд Чернігівської області

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Господарський суд Чернігівської області

________________

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20 Тел. 7-99-18, факс 7-44-62

Іменем України

ПОСТАНОВА

"02" серпня 2006 р. Справа № (6/83а)-17/186а

м. Чернігів «02 »серпня 2006р.

Суддя Кушнір І.В. розглянув у відкритому судовому засіданні за участю:

Секретаря судового засідання: Бардіна О.О.

Представника позивача: Федоров Д.В. –юрист, дов. №210 від 05.06.06р.

Представників відповідача: Гвоздьова І.В. –заступник начальника відділу , дов.№6564/10/10-010 від 06.03.2006р.;

Малинко О.М. –головний держподатревізор-інспектор, дов.№14068/10/10-010 від 07.06.06р.

Редько С.В. –старший держподатінспектор, дов.№14067/10/10-010 від 07.06.06р.

Представник третьої особи: не з’явився.

матеріали справи №(6/83а)-17/186а

За ПОЗОВОМ: Закритого акціонерного товариства “Чернігівський лікеро-горілчаний завод “Чернігівська горілка”

14000, м. Чернігів, вул. Котляревського, 38.

ДО ВІДПОВІДАЧА: Державної податкової інспекції у місті Чернігові

14000, м. Чернігів, вул. Кирпоноса, 28.

ТРЕТЯ ОСОБА, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача: Приватне підприємство “Графосервіс”

02121, м. Київ, вул. Горлівська, 226/228

Про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень

СУТЬ СПОРУ:

ЗАТ “ЧЛГЗ “Чернігівська горілка” пред’явлено позов про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у місті Чернігові від 15.02.2005р. №0000202650/0, яким Закритому акціонерному товариству “Чернігівський лікеро-горілчаний завод “Чернігівська горілка” визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 450014,00 грн., в т.ч. 300009,00 грн. основного платежу та 150005,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій; про визнання відсутності права податкової застави у Державної податкової інспекції у місті Чернігові на підставі податкового повідомлення-рішення № 0000202650/0 від 15.02.2005р.; про визнання повністю недійсним акту Державної податкової інспекції у місті Чернігові (заяви без номера від 15.03.2005р. про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна), на підставі якого виникло публічне обтяження, про зобов’язання Державну податкову інспекцію у місті Чернігові подати заяву реєстратору Державного реєстру обтяжень рухомого майна про вилучення запису за реєстраційним номером 1771510 із Державного реєстру з дати його внесення у п’ятиденний термін.

У судовому засіданні 12.04.2005р. позивач подав заяву про уточнення позовних вимог та просить: 1) звільнити активи Закритого акціонерного товариства “Чернігівський лікеро-горілчаний завод “Чернігівська горілка” з податкової застави та зобов’язати ДПІ у місті Чернігові вчинити дії по звільненню активів ЗАТ “ЧЛГЗ “Чернігівська горілка” з податкової застави шляхом направлення Чернігівській філії ДП “Інформаційний центр” Міністерства юстиції України заяви про реєстрацію припинення обтяжень його рухомого майна; 2) визнати недійсними податкові повідомлення-рішення № 0000202650/0 від 15.02.2005р. та № 0000202650/1 від 15.03.2005р.

Дана заява позивача прийнята судом до розгляду.

У судовому засіданні 13.07.2006р. представниками Позивача подана заява Позивача про уточнення позовних вимог, якою Позивач остаточно визначив свої позовні вимоги та просить визнати повністю нечинними податкові повідомлення-рішення № 0000202650/0 від 15.02.2005р. та № 0000202650/1 від 15.03.2005р., якими Закритому акціонерному товариству “Чернігівський лікеро-горілчаний завод “Чернігівська горілка” (код 31597869) визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 450014 грн., в тому числі 300009 грн. основного платежу та 150005 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Враховуючи, що зміна позовних вимог не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси і є правом Позивача, передбаченим ст.51 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приймає заяву про уточнення позовних вимог.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на те, що відповідачем безпідставно донараховано ПДВ та застосовано штрафні (фінансові) санкції в звязку з тим, що підприємство не порушувало Закону України “Про податок на додану вартість”, відповідачем при проведенні перевірки не були взяті до уваги податкові накладні, переоформленні відповідно до приписів Закону України “Про податок на додану вартість”.

Відповідач позовних вимог не визнає, просить відмовити у позові, вказуючи на те, що у позивача відсутнє право на включення до податкового кредиту сум ПДВ, оскільки податкова накладна, за якою позивач відніс до податкового кредиту певні суми, оформлена з порушенням вимог п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Заслухавши представників Позивача та Відповідача, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ :

Державною податковою інспекцією у місті Чернігові, в рамках кримінальної справи №58-0743, порушеної Прокуратурою Святошинського району м. Києва за статтею 364 ч.2, статтею 366 ч.2, статтею 209 ч.2 Кримінального кодексу України, була проведена позапланова документальна перевірка Закритого акціонерного товариства “Чернігівський лікеро-горілчаний завод” “Чернігівська горілка” за період з 01.01.2003р. по 31.12.2003р., за результатами якої складено акт № 11/26-210/31597869 від 15.02.2005р.

За результатами даної перевірки Відповідачем було прийняте спірне податкове повідомлення-рішення №0000202650/0 від 15.02.2005р., яким Закритому акціонерному товариству “Чернігівський лікеро-горілчаний завод “Чернігівська горілка” визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 450014,00 грн., в т.ч. 300009,00 грн. основного платежу та 150005,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

На дане рішення ЗАТ “ЧЛГЗ “Чернігівська горілка” було подано скаргу вх.№86 від 24.02.05р. до ДПІ у м. Чернігові.

Рішенням начальника Державної податкової інспекції у місті Чернігові №5350/1025-008 від 14.03.2005р. у задоволенні скарги відмовлено, та прийняте спірне податкове повідомлення-рішення №0000202650/1 від 15.03.2005р., якими Закритому акціонерному товариству “Чернігівський лікеро-горілчаний завод “Чернігівська горілка” визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 450014,00 грн., в т.ч. 300009,00 грн. основного платежу та 150005,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Вважаючи вищенаведені податкові повідомлення-рішення незаконними та необґрунтованими, ЗАТ “ЧЛГЗ “Чернігівська горілка” звернулася з позовом про визнання їх нечинними.

Як вбачається з матеріалів справи, перевірка Позивача проводилась на підставі постанови про призначення перевірки фінансово-господарської діяльності ЗАТ ЧЛГЗ “Чернігівська горілка” від 16.12.2004р. старшого слідчого прокуратури Святошинського району м. Києва головним державним податковим ревізором-інспектором відділу фінансових розслідувань та моніторингу фінансових операцій Управління боротьби з відмиванням доходів, одержаним злочинним шляхом, Управління податкової міліції ДПА в Київській області Місяць С.М. в рамках кримінальної справи №58-0743, порушеної Прокуратурою Святошинського району м. Києва за статтею 364 ч.2, статтею 366 ч.2 , статтею 209 ч.2 КК України.

Перевіркою було встановлено порушення позивачем п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.97р. №168/97-ВР (далі –Закон № 168/97-ВР), в результаті чого ЗАТ ЧЛГЗ “Чернігівська горілка” за лютий 2003р. занижено податок на додану вартість в сумі 300009грн.

Так, в акті перевірки позивача на сторінці 13 зазначено, що ЗАТ ЧЛГЗ “Чернігівська горілка” до складу податкового кредиту безпідставно було включено ПДВ згідно податкової накладної №115 від 28.02.2003р. на суму 1 800 050,4 грн., в т.ч. ПДВ 300 008,40 грн., чим порушено п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР.

Перевіркою виявлено, що допущені ЗАТ ЧЛГЗ “Чернігівська горілка порушення чинного законодавства, вказані в розділі 2 даного акту, стали причиною того, що підприємство неправильно розрахувало чисту суму податкових зобов’язань по ПДВ, чим порушило вимоги п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону №168/97-ВР і в результаті занизило нарахування податку на додану вартість, який підлягав сплаті до бюджету.

Як вбачається з акту, перевірка проводилась тільки в частині правомірності віднесення позивачем сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту по взаєморозрахункам з ПП “Графосервіс”.

Так, 10.01.2002р. між ПП “Графосервіс” та ЗАТ ЧЛГЗ “Чернігівська горілка” укладено договір купівлі-продажу №79, за умовами якого перший продає другому товар, а останній зобовязується прийняти товар і оплатити його вартість.

За накладною №098/1103 від 28.02.2003р. та податковою накладною №115 від 28.02.2003р. продавець передав позивачу товар, заготовки для алюмінієвих конструкцій вартістю 1 800 050,40 грн., в тому числі ПДВ 300 008,40 грн.

Сума податку на додану вартість 300 008,40 грн. по зазначеній податковій накладній включена позивачем до податкового кредиту по декларації з ПДВ за лютий 2003 року.

Даний факт був встановлений і при проведенні перевірки позивача.

Згідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену належними документами.

Відповідно до п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну назву отримувача;

ж) ціну продажу без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відсутність хоча б одного з цих реквізитів позбавляє покупця права на включення до податкового кредиту витрат зі сплати ПДВ на підставі такої накладної, оскільки вона не відповідає вимогам п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 вищевказаного Закону.

Податкова накладна №115 від 28.02.2003р. повністю відповідає вимогам, які до неї ставляться відповідно до п. п.7.2.1 п.7.2 ст.7 №168/97-ВР, а тому, враховуючи приписи п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР, позивач мав право на включення до податкового кредиту суми податку 300008,40 грн. нараховану платником податку ПП “Графосервіс” у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів.

Як вбачається з акту перевірки , податкова інспекція встановила наступне.

По вищевказаному договору №79 від 10.01.2002р. позивач отримав від ПП “Графосервіс” у січні 2003р. також товар за накладною №097/1501 від 15.01.2003р. та податковою накладною №105 від 15.01.2003р. на суму 1 800 050,40 грн., в тому числі ПДВ в сумі 300 008,40 грн., яку повністю перерахував на рахунок продавця.

По даній операції податкова інспекція не встановила порушень позивачем Закону України “Про податок на додану вартість”, підтвердивши правомірність включення позивачем до податкового кредиту у січні 2003р. сплаченого продавцю податку в сумі 300 008,40 грн.

Проте, податкова інспекція встановила вищевказані порушення Закону №168/97-ВР по включенню до податкового кредиту ПДВ у лютому 2003 року згідно податкової накладної від 28.02.2003р. №115, приймаючи до уваги наступне.

У розділі акту перевірки “Походження комплектів заготовок для алюмінієвих конструкцій та грошових коштів, які значаться у звітності ЗАТ ЧЛГЗ “Чернігівська горілка” податкова інспекція досліджує документи, які були вилучені протоколом виїмки від 13.10.2004р. на підставі постанови старшого слідчого прокуратури Святошинського району м. Києва про проведення виїмки від 11.10.2004р. у ПП “Графосервіс”, і згідно яких ПП “Графосервіс” отримало вищевказані комплекти заготовок та реалізувало їх в подальшому ЗАТ ЧЛГЗ “Чернігівська горілка”.

В акті перевірки зазначено, що ПП «Графосервіс»отримало товар у ПП “Будресурскомплект” на підставі договору купівлі продажу від 13.01.2003р., яке, в свою чергу, отримало товар від ПП “Оптбудторг”, що було встановлено згідно аналізу руху грошових коштів ПП “Будресурскомплект”, отриманого в банку ВАТ АБ “Укргазбанк” на підставі постанови старшого слідчого прокуратури Святошинського району м. Києва.

При цьому в акту перевірки зазначено, що згідно відповіді відділу міжрегіонального співробітництва УПМ ДПА в м. Києві провести зустрічні перевірки ПП “Будресурскомплект” та ПП “Оптбудторг” не виявилося можливим.

Також в акті перевірки позивача досліджуються взаємовідносини ПП “Графосервіс” з та ПП “Фактор”. Відповідно до зібраної оперативної інформації встановлено, що договір від 03.02.03р. між ПП “Графосервіс” та ПП “Фактор” укладений від імені директора Кохана, який працював вантажником та продавцем у хлібному кіоску. Як пояснив Кохан він ніякої участі у фінансово-господарській діяльності ПП “Фактор” не приймав, документів не підписував.

Далі податкова інспекція посилається на те, що згідно висновку експерта-криміналіста ВЕКЗР Святошинського РУ НДЕКЦ ГУМВС України у м. Києві від 05.02.2005р. №70 на постанову слідчого прокуратури Святошинського району м. Києва про призначення судово-почеркознавчої експертизи від 15.12.2004р. підписи від імені Кохана О.Ю. на договорі купівлі-продажу від 03.02.03р. між ПП “Графосервіс” та ПП “Фактор”, податковій накладній від 10.02.03р. №76, акті прийому передачі товару від 10.02.03р. виконані не гр. Коханом О.Ю., а іншою особою.

З урахуванням викладеного, Відповідач вважає, що з вищевказаних обставин вбачається відсутність доказів фактів реальної передачі комплекту заготовок від продавців: ПП “Будресурскомплект”, ПП “Оптбудторг” та ПП “Фактор” до ПП “Графосервіс”, та факту наступної передачі від ПП “Графосервіс” до ЗАТ “ЧЛГЗ “Чернігівська горілка”.

Разом з тим, рішенням господарського суду Чернігівської області по справі №10/335/7 від 16.11.04р., залишеним в силі постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.09.05р. та постановою Вищого господарського суду України від 14.12.05р., встановлений наступний факт.

По вищевказаному договору №79 від 10.01.2002р. ЗАТ “ЧЛГЗ “Чернігівська горілка” отримало від ПП “Графосервіс” товар за накладною за накладною №098/1103 від 28.02.2003р. та податковою накладною №115 від 28.02.2003р., а саме заготовки для алюмінієвих конструкцій вартістю 1800050,40грн., в тому числі ПДВ 300 008,40 грн. Враховуючи не оплату ЗАТ “ЧЛГЗ “Чернігівська горілка” отриманого товару, вищевказаним рішенням суду з Товариства було стягнуто зокрема і 1800050,40грн. в рахунок отриманого товару.

Згідно ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України:

“Обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, рішенням суду по господарській справі встановлений факт реальної передачі комплектів заготовок 28.02.03р. згідно вищевказаних накладної та податкової накладної.

В свою чергу заперечення податкової інспекції стосовно реальної передачі товару від ПП “Графосервіс” до Позивача по даній справі ґрунтуються на матеріалах, зібраних слідчим при розслідуванні кримінальної справи, на оперативній інформації, на висновку експерта-криміналіста, який провів експертизу на підставі постанови слідчого прокуратури, на підставі первинних документів інших субєктів підприємницької діяльності, з якими позивач не укладав ніяких договорів.

Доказів, щоб підтверджували закінчення розслідування кримінальної справи та фактичний розгляд їх судом, Відповідачем не надано, а отже у суду відсутні дані, щоб підтверджували той факт, що доказам, зібраним при розслідуванні кримінальної справи, давалась належна оцінка кримінальним судом. Фактично податковий інспектор, який проводив перевірку позивача, надав оцінку доказам, зібраним слідчим прокуратури, що не входить до компетенції органів податкової служби згідно Закону України “Про Державну податкову службу в Україні”.

З урахуванням викладеного та на підставі ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд не приймає до уваги доводи Відповідача про відсутність доказів реальної передачі комплекту заготовок від ПП “Графосервіс” до ЗАТ “ЧЛГЗ “Чернігівська горілка”.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 26.04.06р. скасував попередні судові рішення по даній справі з наступних підстав.

Відповідно до пункту 1.8. статті 1 Закону №168/97-ВР бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Підпункт 7.4.1. п. 7.4. статті 7 Закону №168/97-ВР, крім інших обов'язкових підстав виникнення у платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість, передбачає обов'язкову наявність ще й такої підстави, як сплата платником податку у звітному періоді відповідних сум.

Згідно з п.п.7.7.1, п.7.7. Закону №168/97-ВР суми податку на додану вартість зараховуються до Державного бюджету України, а зараховані суми використовуються у першу чергу для бюджетного відшкодування податку на додану вартість згідно з цим Законом.

Тобто, законодавцем чітко передбачено, що однією з обов'язкових підстав включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата цих сум до Державного бюджету України.

Висновок про те, що відшкодуванню підлягають лише суми які були сплачені до бюджету випливає з самої суті поняття податку, його основної функції —формування доходів Державного бюджету України (п.19 ст.1, ст.9 Бюджетного кодексу України), а також з поняття платника податку, як особи, яка згідно Закону зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем (п.1.3 ст.1 Закону).

Тобто, як видно з системного аналізу вищевказаних норм, Законом встановлений прямий взаємозв'язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку. При цьому зазначені етапи нерозривно пов'язані між собою: сплата податку, а потім включення відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість та відшкодування податку на додану вартість за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді податку.

Таким чином, на думку Вищого адміністративного суду України, судом першої та апеляційної інстанції не досліджено питання зарахування вищевказаної суми ПДВ до Державного бюджету, що є підставою можливості його наступного відшкодування з бюджету.

Згідно п.1.3. ст.1 Закону №168/97-ВР:

“Платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.”

Враховуючи, що платником податку у вищезазначеній операції купівлі-продажу заготовок 28.02.03р., який мав нараховувати (утримувати) та в наступному сплачувати податок до бюджету, є ПП “Графосервіс”, як продавець товару, суд ухвалою від 03.07.06р. залучив в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача: Приватне підприємство “Графосервіс”, та витребував від ДПІ у м.Чернігові та ПП “Графосервіс” додаткові докази, а саме:

· чи відображено у власному податковому та бухгалтерському обліку Приватного підприємства “Графосервіс” операція купівлі-продажу заготовок для алюмінієвих конструкцій згідно накладної №098/1103 від 28.02.2003р. та податкової накладної №115 від 28.02.2003р. між ПП “Графосервіс” та ЗАТ “ЧЛГЗ “Чернігівська горілка”;

· чи сплатило ПП “Графосервіс” вказану суму ПДВ до бюджету, або іншим чином погасило дану суму перед бюджетом, якщо не сплачувалася, то чи стягувалася за рішенням суду чи іншим чином.

На вимогу суду, ДПІ у м. Чернігові надало акт від 15.11.05р. №147323/8-31520010 про результати невиїзної документальної перевірки, проведеної ДПІ у Дарницькому районі м. Києва, з питання достовірності нарахування бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість з листопад 2004 року та контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податку на додану вартість ПП “Графосервіс” за період з 01.03.04р. по 30.04.04р.

З наданого акту вбачається, що перевіркою було встановлено наступне.

ПП “Графосервсіс” в червні 2005 року, на підставі вищенаведеного рішення господарського суду Чернігівської області по справі №10/335/7 від 16.11.04р., уточнюючим розрахунком було зменшено суму нарахованого по вищевказаній операції купівлі-продажу 28.02.03р. комплектів заготовок податкового зобов’язання в розмірі 300008 грн. в порядку проведення процедури урегулювання сумнівної дебіторської заборгованості. Внаслідок чого ПП “Графосервіс” задекларувало 299074 грн. до відшкодування.

ДПІ на підставі п.4.5. ст.4 Закону №168/97-ВР було встановлено безпідставність зменшення ПП “Графосервіс” суми податкових зобов’язань по даній операції, а тому за результатами перевірки ДПІ у Дарницькому районі м.Києва прийняте податкове повідомлення-рішення №0005792301/0/37028 від 16.11.05р., яким зменшено бюджетне відшкодування з ПДВ на 299074 грн. З листа дарницької ДПІ у м.Києві від 25.07.06р. вбачається, що дане податкове повідомлення-рішення є узгодженим.

Подання уточнюючого розрахунку, яким зменшено суму нарахованого по вищевказаній операції купівлі-продажу 28.02.03р. комплектів заготовок податкового зобов’язання в розмірі 300008грн. в порядку проведення процедури урегулювання сумнівної дебіторської заборгованості, свідчить про першопочаткове відображення ПП “Графосервіс” операції, яка відбулася 28.02.03р., по податковому обліку. Даний висновок підтверджується і тим, що за результатами перевірки 15.11.05р., сума податку з вищевказаної операції 28.02.03р. зменшувалася як бюджетне відшкодування, проте не донараховувалася як податкове зобов’язання.

З даних акту від 15.11.05р. про попередні перевірки, які відбулися 24.02.04р. та 17.10.05р., тобто після дати операції 28.02.03р., зокрема графи “стан розрахунків з бюджетом” вбачається, що всі податкові зобов’язання ПП “Графосервіс” сплачені до бюджету в повному обсязі.

Як зазначено вище, в червні 2005 року, ПП “Графосервіс” уточнюючим розрахунком намагалося зменшити суму своїх податкових зобов’язань на суму 300008 грн. та отримати бюджетне відшкодування, проте ДПІ у Дарницькому районі м. Києва податковим повідомленням-рішенням №0005792301/0/37028 від 16.11.05р., яке є узгодженим, зменшило бюджетне відшкодування з ПДВ на 299074 грн.

За вищевказаних даних, зазначених в акті перевірки від 15.11.05р., у суду відсутні докази, що сума ПДВ по операції купівлі-продажу заготівок 28.02.03. між Позивачем та ПП “Графосервіс” в розмірі 300008 грн. не сплачена ПП “Графосервіс” до бюджету, а дана операція не проводилася по податковому та бухгалтерському обліку ПП “Графосервіс”.

Доказів несплати ПП “Графосервіс” цієї суми до бюджету Відповідачем на вимогу суду не надано, хоча згідно ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається саме на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що не оплата ЗАТ “ЧЛГЗ “Чернігівська горілка” отриманих 28.02.03р. комплектів заготовок, в даному випадку є не порушенням податкового законодавства, а порушенням цивільно-правових відносин між двома суб’єктами господарювання, яке на даний час вирішено рішенням господарського суду Чернігівської області по справі №10/335/7 від 16.11.04р., і не впливає на право Позивача включати суми податкових зобов’язань до податкового кредиту згідно податкового законодавства.

За викладених обставин і того факту, що вищевказана операція проведена по податковому обліку ПП “Графосервіс” та Відповідачем не надані докази не сплати даним підприємством податку до бюджету, суд не приймає доводи Відповідача, що оскільки Позивач не сплатив вартість отриманих комплектів з включеною у вартість сумою ПДВ, то ЗАТ “ЧЛГЗ “Чернігівська горілка” не мало права включити суму ПДВ в розмірі 300008 грн. до податкового кредиту.

Даний висновок суду підтверджується і п.п.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону №168/97-ВР, згідно якого податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку. Тобто податковий кредит складається з сум, як сплачених, так і нарахованих Позивачем по даній справі.

Також в акті перевірки від 15.02.05р. вказано, що між ЗАТ ЧЛГЗ “Чернігівська горілка” та ПП “Грань” 21.02.2003р. за №1-К укладено договір комісії, специфікація на суму 1507520 грн., акт прийому передачі від 21.02.03р. на суму 1507520 грн.

Позивачем в ході проведення перевірки були надані договір комісії від 04.03.03р. №2/03-к між ним та ПП “Грань”, специфікація на суму 1507520 грн. та акт прийому-передачі від 11.03.03р. на суму 1507520 грн.

На виконання договору комісії від 21.02.2003р. за №1-К між “Hign Max LLC” , США (покупець) та ПП “Грань” (продавець) укладено контракт від 24.02.2003р. №1-02 купівлі –продажу на суму 700000 дол. США.

В акті вказано, що згідно відповіді від 07.06.2004р. №815/26-36 відділу міжнародного співробітництва ДПА України, отриманої на запит Департаменту боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом, ГУПМ ДПА України від 29.03.2004р. №227//35-4018, компанія “Hign Max LLC”, США, зареєстрована в штаті Аляска з 08.06.2003р., проте 31.10.2003р. була ліквідована у примусовому порядку через неподання річного звіту про свою діяльність.

В червні 2003р. на розрахунковий рахунок ЗАТ ЧЛГЗ “Чернігівська горілка” від ПП “Грань” надійшли грошові кошти в сумі 1508292,86 грн. як оплата по договору комісії №1-К від 21.02.2003р.

Також зазначено, що на ЧЛГЗ «Чернігівська горілка»відсутні звіти комісіонера ПП «Грань»з підтвердженням фактичного вивозу товарів за межи митного кордону України по вищевказаним договорам комісії.

Крім того, Відповідач зазначає, що кошти по договору комісії від 04.03.03р. №2/03-к на рахунки Позивача від ПП “Грань” не надійшли, тобто прибутку Позивачем від даної операції не отримано, де на даний час реально знаходиться майно, яке було отримано від ПП "Графосервіс” згідно податкової накладної №115 від 28.02.2003р. та передане по вищевказаному договору комісії, невідомо.

З урахування викладених обставин, Відповідач вважає, що в даному випадку комплекти заготовок, отримані від ПП "Графосервіс” згідно податкової накладної №115 від 28.02.2003р., не були використані Позивачем у власній господарській діяльності, що є обов’язковою умовою включення до податкового кредиту сум сплаченого податку, передбаченою п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону № 168/97-ВР.

Як вбачається з п.2.3. Статуту ЗАТ “ЧЛГЗ “Чернігівська горілка”, в редакції пункту, чинній у 2003 році, коли укладалися вищенаведені договори комісії, предметом діяльності Товариства є, зокрема:

· оптова-роздрібна торгівля товарами народного споживання, промислово-технічного призначення, матеріалами, сировиною власного та невласного виробництва;

· торгівельно-посередницька діяльність.

Згідно ст.1 Закону України “Про підприємництво” від 7 лютого 1991 року N698-XII, який був чинними на момент укладення договору між Позивачем та ПП “Грань”:

“Підприємництво - це безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством.”

З даного визначення вбачається, що для визнання діяльності підприємницькою необхідна мета отримання прибутку, а не сам факт отримання прибутку.

Даний висновок підтверджується і визначенням того, що підприємницька діяльність здійснюється на власний ризик суб’єкта господарювання, тобто вищевказаний термін передбачає, що мета отримати прибуток при здійсненні підприємницької діяльності може і бути не досягнута.

З порівняльного аналізу вартості комплектів заготовок без урахування ПДВ, визначеної накладною №098/1103 від 28.02.2003р. та податковою накладною №115 від 28.02.2003р., та вартості цих самих заготовок, визначених в акті прийому-передачі від 11.03.03р. до договору комісії від 04.03.03р. №2/03-к, вбачається, що вищевказані заготовки були отримані за загальною вартістю без ПДВ 1500042 грн., а передані за загальною вартістю без урахування ПДВ 1507520 грн., тобто передано за більшою ціною, ніж отримано.

Таким чином, з викладеного вбачається, що метою договору комісії від 04.03.03р. №2/03-к Позивач мав отримання прибутку, проте поставленої мети не досягнув.

Належних та достатніх доказів, що фактичної передачі товару від Позивача до ПП “Грань” по акту прийому-передачі від 11.03.03р. не було, чи що Позивач вчиняв умисні дії з метою неотримання прибутку, Відповідачем не надано, хоча згідно ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається саме на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахування викладеного, суд не приймає доводи Відповідача, що оскільки кошти по договору комісії від 04.03.03р. №2/03-к на рахунки Позивача від ПП “Грань” не надійшли, тобто прибутку Позивачем від даної операції не отримано, де на даний час реально знаходиться майно невідомо, то комплекти заготовок, отримані від ПП "Графосервіс” згідно податкової накладної №115 від 28.02.2003р., не були використані Позивачем у власній господарській діяльності.

Також суд не приймає посилання Відповідача на те, що на виконання договору комісії від 21.02.2003р. за №1-К між “Hign Max LLC” , США (покупець) та ПП “Грань” (продавець) укладено контракт від 24.02.2003р. №1-02 купівлі –продажу на суму 700000 дол. США, а згідно відповіді відділу міжнародного співробітництва ДПА України, компанія “Hign Max LLC”, США, зареєстрована в штаті Аляска з 08.06.2003р., проте 31.10.2003р. була ліквідована у примусовому порядку через неподання річного звіту про свою діяльність, оскільки даний контракт є результатами господарської діяльності двох суб’єктів господарювання “Hign Max LLC” , США та ПП “Грань”, які і відповідають за його законність та несуть ризики його невиконання, та не має ніякого відношення до ЗАТ “ЧЛГЗ “Чернігівська горілка”.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що Державна податкова інспекція у м.Чернігові безпідставно здійснила донарахування Позивачу податку на додану вартість в сумі 300009грн. та застосувала штрафні (фінансові) санкції в сумі 150005,00 грн. спірними податковими повідомленнями –рішеннями, а тому такі рішення мають бути визнані нечинними повністю.

При вирішенні питання розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Державне мито в сумі 85 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн. Позивачем сплачено платіжним дорученням датованими 22 та 23 березня 2005 року, тобто до набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України (далі КАСУ), у відповідності до Господарського процесуального Кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАСУ:

“Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).”

З урахуванням викладеного, суд вважає, що Позивачу мають бути відшкодовані понесені судові витрати по сплаті державного мита та витрат в сумі 203 грн.

Керуючись ст.ст.71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

П О С Т А Н О В И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати нечинними повністю податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові №0000202650/0 від 15.02.2005р. та №0000202650/1 від 15.03.2005р., якими Закритому акціонерному товариству “Чернігівський лікеро-горілчаний завод “Чернігівська горілка” (код 31597869) визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 450014 грн., в тому числі 300009 грн. основного платежу та 150005 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

3. Відшкодувати з Державного бюджету (р/р31114095600002 УДК в Чернігівській області, МФО 853592, код 22825965) на користь Закритого акціонерного товариства “Чернігівський лікеро-горілчаний завод “Чернігівська горілка” (м. Чернігів, вул. Котляревського, 38, рахунок 2600201762789 в філії “Укрексімбанку” м. Чернігова, код 31597869) понесені судові витрати в розмірі 203 грн.

Виконавчий лист видати після набрання постановою законної сили в разі надходження заяви особи, на користь якої ухвалено судове рішення.

4. Дана Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного господарського суду в наступному порядку. Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

5. Дана Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

6. Дана Постанова після набрання законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Постанова виготовлена в повному обсязі та підписана 07.08.06р.

Суддя І.В. Кушнір