Постановление суда № 65657515, 30.03.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ[1]

30 березня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі: головуючого - Кирилюк Г.М.

суддів: Рейнарт І.М., Волошиної В.М.

при секретарі Чумаченко А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, треті особи: Головне управління юстиції в місті Києві, Федоришин Олег Петрович, ОСОБА_5, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Іващенко НаталіяВолодимирівна про встановлення нікчемності правочину, визнання правочинів недійсними, повернення майна, переданого за недійсними правочинами,

встановила:

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 08 вересня 2016 року, з урахуванням ухвали цього суду від 18 листопада 2016 р. про виправлення описок, позов ОСОБА_3 задоволено частково. Встановлено нікчемність довіреності від імені ОСОБА_3 на ім'я ОСОБА_7 за реєстрованим номером 19393, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Федоришиним О.П. 09 листопада 2005 року. Визнано недійсними правочини, укладені від імені ОСОБА_3 ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1, посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Іващенко Н.В. та повернуто ОСОБА_3 наступне нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1; 1/2 частку квартири АДРЕСА_2; 1/2 частку квартири АДРЕСА_3; 1/3 частку квартири АДРЕСА_4; 6/100 часток квартири АДРЕСА_5; 1/2 частку житлового будинку з відповідними господарськими та побутовими будівлями і спорудами АДРЕСА_6; 1/2 частку земельної ділянки АДРЕСА_6, кадастровий номер: НОМЕР_1. В решті позову відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 02 березня 2017 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 відхилено. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 08 вересня 2016 року залишено без змін.

07 березня 2017 р. представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення у справі.

Заява мотивована тим, що при постановлені ухвали від 02 березня 2017 року Апеляційним судом м. Києва не було вирішено питання про судові витрати.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 заяву підтримав та просив її задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_8 просив вирішити вказане питання на розсуд суду.

Інші особи, що беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені судом належним чином.

Заслухавши доповідь по справі, пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи заяви, колегія суддів вважає, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 ст.220 ЦПК України визначено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної суми грошових коштів, які підлягають стягненню, майно, яке підлягає передачі, або які дії треба виконати; суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 367 цього Кодексу; судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з ч.3 ст.220 ЦПК України суд ухвалює додаткове рішення після розгляду питання в судовому засіданні з повідомленням сторін. Їх присутність не є обов'язковою.

Відповідно до роз'яснень викладених в п.21 постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24 жовтня 2008 року «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» апеляційний суд має право ухвалити додаткове рішення за заявою особи, яка бере участь у справі, або з власної ініціативи в разі, якщо він скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове рішення чи змінив його за наявності підстав, передбачених статтею 220 ЦПК України.

Відповідно до положень ч.5 ст.88 ЦПК України, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції чи Верховний Суд України, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки судом апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції було залишено без змін, правові підстави для ухвалення додаткового рішення з приводу розподілу судових витрат відсутні.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.

Керуючись ст. 218, 220, 317 ЦПК України колегія суддів

ухвалила:

Відмовити в задоволенні заявипредставника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді:

Справа №757/24086/14

Апеляційне провадження:06.48/48/2017

Головуючий в суді першої інстанції: Цокол Л.І.

Доповідач в суді апеляційної інстанції: Кирилюк Г.М.