Постановление суда № 65637892, 22.03.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 363/1083/16-ц Головуючий у І інстанції Купрієнко С. І.Провадження № 22-ц/780/860/17 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 19 22.03.2017

УХВАЛА

Іменем України

22 березня 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі :

Головуючого Мережко М.В.

Суддів - Суханової Є.М. , Сержанюка А.С.

Секретар Бобко О.В.

Розглянувши в відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 21 листопада 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання правочину недійсним.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду , дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів ,-

В с т а н о в и л а :

У березні 2016 року позивач звернулася до суду із зазначеним позовом .

Свої вимоги обґрунтовувала, тим що 29 грудня 2015 року між нею та ОСОБА_3 було укладено попередній договір купівлі-продажу житлового будинку, що розташований за адресою Київська область, Вишгородський район, м. Вишгород, масив «Дідовиця» вул. Абрикосова, 255, посвідчений приватним нотаріусом Київського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстровано у реєстрі за № 2439.

На виконання умов п. 2.3 попереднього договору позивачем було передано відповідачу суму грошового забезпечення у розмірі 357150 гривень.

Позивач зазначила, що названий житловий будинок, розташований неподалік від діючого кладовища , і продавець діючи, вочевидь недобросовісно вжив всіх залежних від неї заходів з метою приховування цієї обставини. Лише після укладення попереднього договору позивач дізналася про дійсний стан справ, у звязку з чим звернулася до суду,просила задовольнити її вимоги .

Представник відповідача проти позову заперечував, та зазначив, що перед укладанням попереднього договору позивач особисто приїздила у житловий будинок, оглядала його, цікавилася його місцезнаходженням, прилеглою територією, сусідами, будь яких перешкод ніхто не чинив.

Третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 направив на адресу суду заяву, в якій зазначив, що позовні вимоги позивача є надуманими та необґрунтованими.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 21 листопада 2016 року в задоволенні позову відмовлено .

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права , та ухвалити нове рішення , яким позов задовольнити .

В апеляційній скарзі зазначала , що судом неповно з»ясовані обставини, що мають значення для вирішення справи , що суд не взяв до уваги її пояснення та доводи , викладені в позові.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та

обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з"ясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами , які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу свої вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги.

Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Судом першої інстанції встановлено, що 29 грудня 2015 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено попередній договір купівлі продажу житлового будинку. Предметом даного договору є те, що сторони зобовязуються у строк по 01 березня 2016 року, на умовах та в порядку, встановлених цим договором, укласти договір купівлі-продажу (далі Основний договір) житлового будинку загальною площею 216, 4 м2, який знаходиться за адресою Київська область, Вишгородський район, м. Вишгород, масив «Дідовиця» вул. Абрикосова, 255, з метою чого Продавець зобовязується, звільнити будинок та передати його Покупцю, Покупець зобовязується прийняти та оплатити вказаний будинок.

Відповідно до п. 2.3 даного договору до підписання цього Договору, в рахунок належних за Основним договором платежів, з метою забезпечення реалізації своїх намірів щодо купівлі-продажу будинку та своєї платіжної спроможності, Покупець передав, а Продавець отримав грошове забезпечення у розмірі 357150 грн., що по курсу Національного банку України до долара США на сьогоднішній день становить 15000 доларів США (а.с. 8).

Відповідно до статті 1 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини 1 статті 3 ЦПК кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір у майбутньому (основний договір) на умовах, установлених попереднім договором.

Необґрунтоване ухилення однієї зі сторін від укладення основного договору, передбаченого попереднім договором, може бути підставою для відшкодування другій стороні збитків, завданих простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства (ч. 2 ст. 635 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Установлюючи презумпцію вини особи, яка порушила зобов'язання, ЦК України покладає на неї обов'язок довести відсутність своєї вини. Особа звільняється від відповідальності лише в тому разі, коли доведе відсутність своєї вини в порушенні зобов'язання (постанова судових палат у цивільних та господарських справах Верховного Суду України від 13 лютого 2013 р. у справі № 6-170цс12).

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (ч. 3 ст. 215 ЦК).

Результати аналізу статей 202, 203, 215 ,635 ЦК України дають підстави для висновку про те, що моментом вчинення правочину слід вважати момент, коли сторони свого часу досягли згоди з усіх істотних умов, склали та скріпили підписом письмовий документ, у якому зафіксовані правові наслідки цього правочину.

Відповідно до статей 229 - 233 ЦК правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним.

Як встановлено судом першої інстанції, попередній договір купівлі-продажу укладений з дотриманням вимог ст. 203, 635 ЦК України. З надісланих до суду апеляційної інстанції пояснень приватного нотаріуса ОСОБА_4В.( а.с. 164) , видно, що під час укладення договору між сторонами ним були дотримані вимоги цивільного законодавства , сторонни погодили всі умови договору , встановили наслідки невиконання умов договору , тобто досягли всіх істотних умов .

Відповідно до ст.ст.10,60 ЦПК України позивач жодних доказів про те, що відповідач навмисно ввела її в оману ні суду першої інстанції , ні суду апеляційної інстанції не надано, дані обставини не знайшли свого підтвердження , а відтак правові підстави для задоволення позову відсутні , тому висновок суду про відмову у позові є обґрунтованим.

Виходячи із засад ст. 15 ЦПК України , суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених , невизнаних або оспорюваних прав , свобод чи інтересів , що виникають із цивільних , житлових , земельних , сімейних , трудових відносин .

Відповідно до положень ч.2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути : визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов'язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків, відшкодування моральної шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу місцевого самоврядування. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

За змістом вказаної норми особа, яка вважає, що її право порушене, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права, який, як правило, визначається спеціальним законом (Цивільний Кодекс чи інший акт цивільного законодавства), що регламентує конкретні цивільні правовідносини. Відсутність порушеного права , чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту, способам ,визначеним законодавством є підставою для відмови у позові.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду в порядку ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги, , колегія суддів вважає ,що рішення суду є законним та обгрунтованим , підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 303,307, 308, 313 -315,317,319 ЦПК України, колегія суддів , -

У х в а л и л а ;

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити .

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 21 листопада 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Головуючий Судді