№ 65635021, 29.03.2017, Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

№ 274/376/17

провадження № 2-а/0274/75/17

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.03.2017 року м. Бердичів

Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області в складі: головуючого - судді Замеги О.В., з участю секретаря судового засідання Павлюк - Жук А.В., розглянувши в письмовому провадженні в судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа: Житомирський обласний військовий комісаріат, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов"язання призначити та виплатити одноразову грошову допомогу,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з указаним позовом, у якому просить визнати протиправним і скасувати рішення відповідача про повернення йому документів на доопрацювання у зв'язку із встановленням йому інвалідності ІII групи з 07.12.2015 року внаслідок поранення (контузії) та захворювань, пов'язаних із виконанням ним обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії; зобов'язати відповідача розглянути питання щодо призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому інвалідності ІІІ групи внаслідок поранення (контузії) та захворювань, пов'язаних із виконанням ним обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, відповідно до Постанови КМУ від 25.12.2013 року № 975 «Про затвердження порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» та статей 16-16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, а саме 25.03.2014 року, та зобов'язати відповідача подати звіт про виконання прийнятої на його користь постанови суду протягом п'ятнадцяти діб з дня набрання постановою законної сили.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він проходив військову службу в Збройних Силах з 26.10.1981 року по 07.12.1998 року. В період з червня 1981 року по липень 1986 року проходив службу в Республіці Афганістан та приймав участь в бойових діях в складі військової частини польова пошта 83437. Житомирською Обласною МСЕК № 2 йому встановлено ІІІ групу інвалідності з 07.12.2015 року, що настала внаслідок поранення (контузії) та захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, а 21.12.2015 року йому встановлено ІІІ групу інвалідності, що настала з тих же самих підстав. Таким чином, позивач вважає, що він, як інвалід ІІІ групи набув право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб станом на дату встановлення інвалідності. 28.12.2015 року він звернувся до Міністерства оборони України, Житомирського об'єднаного міського військового комісаріату через Бердичівський ОМВК із заявою про виплату одноразової грошової допомоги як інваліду ІІІ групи та надав усі необхідні документи. Звідти документи направлено до Міністерства оборони України. Але рішенням комісії Міністерства оборони України від 20.05.2016 року його документи повернуто на доопрацювання документів(фактично відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги) з посланням на те, що в поданих ним документах відсутні документи, які свідчать про причини та обставини поранення(контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов"язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп"яніння, або навмисного особі тілесного ушкодження. Вважає, що відповідачем порушено його право на соціальний захист та отримання грошової допомоги у зв"язку із встановленням йому інвалідності ІІІ групи з 07.12.2015 року, інвалідність якого настала внаслідок поранення(контузії) та захворювання пов"язаних з виконанням обов"язків військової служби при перебуванні в країнах де велися бойові дії.

В судове засідання позивач не з"явився, надав суду заву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача - Міністерства оборони України судове засідання не з"явився, надав суду письмові заперечення, просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник третьої особи - Житомирського обласного військового комісаріату в судове засідання не з"явився, подала письмові заперечення на позовну заяву(а.с. 37-39), в яких зазначив, що позивачем не надано відповідних документів, які б свідчили про причини та обставини поранення не пов"язані із вчиненням кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій в стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп"яніння, підстав для виплати грошової допомоги позивачу не має, отже рішення Міністерства оборони України є правомірним.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України(далі КАСУ України), в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 6 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку встановленому цим кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб"єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно ч. 2 ст. 18 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

ОСОБА_1 46 Конституції України передбачає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Судом встановлено, що позивач проходив військову службу в Збройних Силах з з 26.10.1981 року по 07.12.1998 року та приймав участь в бойових діях в складі військової частини польова пошта 83437, що підтверджується довідкою Бердичівського об"єднанного міського військового комісаріату від 17.03.2016 року № 443(а.с. 19).

Під час проходження служби позивач отримав осколкові поранення голови, правої руки, правої ноги (контузія головного мозку - 1985 р.), їх наслідки та захворювання, які пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країні, де велись бойові дії, що підтверджується витягом із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтва № 4145 від 06.11.2015 року, а також довідкою медико-соціальної експертної комісії від 21.12.2015 року, відповідно до якої позивачу встановлена ІІІ група інвалідності з 21.12.2015 року(а.с. 22-25).

28.12.2015 року позивач звернувся до Міністерства оборони України, Житомирського об'єднаного міського військового комісаріату через Бердичівський ОМВК із заявою про виплату одноразової грошової допомоги як інваліду ІІІ групи та надав усі необхідні документи. Звідти документи направлено до Міністерства оборони України.

Рішенням комісії Міністерства оборони України від 20.05.2016 року його документи повернуто на доопрацювання документів.

Згідно частини 1 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Частиною 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», встановлено вичерпний перелік підстав, за наявності яких призначається і виплачується одноразова грошова допомога, зокрема, за п. 4 - встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Відповідно до частини 1 статті 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», п. 6 Порядку № 975, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі:

а) 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 1 - 3 пункту 2 статті 16 цього Закону;

б) 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).

Частиною 2 п. 3 Порядку № 975 встановлено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Згідно п. 11 Порядку № 975 військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.

До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення(контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

Відповідно до п. 21.21 глави 21 розділу ІІ Положення про військово-лікарську експертизу у збройних силах України, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 року № 402 (далі - Положення № 402), за наявності тілесних ушкоджень (відсутність кінцівки, дефекти кісток черепа, рубці після поранень, наявність чужорідних тіл) у колишніх військовослужбовців - учасників бойових дій у роки Великої Вітчизняної війни, в інші періоди ведення бойових дій, у тому числі при проходженні військової служби в країнах, де велися бойові дії, а також у колишніх військовополонених у разі відсутності даних про їх медичний огляд ВЛК з цього приводу в період військової служби ці особи, незалежно від причини звільнення із Збройних Сил і ступеня придатності до військової служби у даний час, для встановлення характеру і давності тілесних ушкоджень за направленням військового комісара підлягають огляду судово-медичним експертом (за необхідності після обстеження у лікувально-профілактичному закладі). Результати медичного обстеження судово-медичним експертом заносяться в акт судово-медичного дослідження (висновок експерта) за наслідками поранення та разом з довідкою про проходження військової служби і перебування у частинах діючої армії, з посиланням на Перелік країн, посвідченням учасника бойових дій, військово-обліковими і медичними документами направляються до штатних ВЛК для встановлення причинного зв'язку поранення (каліцтва).

Також відповідно до пункту 21.5 глави 21 розділу ІІ Положення № 402, постанови ВЛК про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях:

в) «Поранення (травма, контузія, каліцтво), одержане в результаті нещасного випадку, пов'язане з проходженням військової служби» - якщо воно одержане за обставин, не пов'язаних з виконанням обов'язків, або одержане внаслідок правопорушення.

г) «Захворювання, поранення (травма, контузія, каліцтво), пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії» - якщо захворювання виникло, поранення (контузія, травма, каліцтво) одержане в період перебування в країнах, де велись бойові дії (Перелік країн затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1994 року № 63 «Про організаційні заходи щодо застосування Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (із змінами), і військовослужбовець визнаний учасником бойових дій.

Надаючи офіційне тлумачення положень ст. 58 Конституції України, Конституційний Суд України в рішенні від 09.02.1999 року у справі № 1-рп/99 зазначив, що принцип, закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Таким чином, право позивача на отримання одноразової грошової допомоги як інваліду ІІІ групи виникло з моменту встановлення йому цієї інвалідності з 07.12.2015 року, незалежно від часу, що минув після звільнення його з військової служби.

При цьому, аналіз наведених норм права дозволяє зробити висновок про те, що особа набуває право на отримання одноразової грошової допомоги в разі встановлення їй інвалідності та не залежить від первинного чи повторного встановлення такої інвалідності.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 18.11.2014 року № 21-446а14 та від 21.04.2015 року № 21-135а15.

Крім того, в Постанові Верховного Суду України від 10.03.2015 року по справі № 21-563а14, проаналізувавши положення редакцій статті 16 Закону № 2011-XII суд застосував саме те (нове) законодавство, яке було чинним на час встановлення особі вищої групи інвалідності дійшов висновку, що у разі встановлення військовослужбовцю більшого відсотка втрати працездатності або у разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі, у нього виникає право на отримання відповідної допомоги, яка виплачується йому з урахуванням виплаченої раніше суми обов'язкового особистого державного страхування або одноразової грошової допомоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Пунктом 8 ст. 16-3 Закону № 2011-XII встановлено, що особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

Водночас ст. 16-4 Закону встановлений вичерпний перелік підстав коли призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, а саме: якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста є наслідком:

а) вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення;

б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння;

в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);

г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

З наданих до справи доказів вбачається, що поранення і захворювання позивач отримав не внаслідок протиправних дій, а внаслідок виконання обов'язків військової служби під час участі в бойових діях.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що позивачу як інваліду війни ІІІ групи, повинна бути призначена і виплачена одноразова грошова допомога відповідно до статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», та в порядку, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 року, у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення йому ІІІ групи інвалідності, а саме 07.12.2015 року.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 10, 11,17-19, 69-72, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати рішення Міністерства оборони України про повернення ОСОБА_1 документів на доопрацювання у зв'язку із встановленням йому інвалідності IIІ групи з 07.12.2015 року внаслідок поранення (контузії) та захворювань, пов'язаних із виконанням ним обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Зобов'язати Міністерство оборони України розглянути питання щодо нарахування та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням йому інвалідності ІІІ групи внаслідок поранення (контузії) та захворювань, пов'язаних із виконанням ним обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, відповідно до Постанови КМУ від 25.12.2013 року № 975 «Про затвердження порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» та статей 16-16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, а саме 07.12.2015 року.

Зобов'язати Міністерство оборони України подати звіт про виконання прийнятої на користь ОСОБА_1 постанови суду протягом п'ятнадцяти діб з дня набрання постановою законної сили.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії цієї постанови.

Суддя: О.В. Замега