№ 65631721, 31.03.2017, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 521/12793/16-а

Провадження № 2а/521/24/17

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2017 року м. Одеса

Малиновський районний суд м. Одеси, в складі:

головуючого судді Гуревського В.К.,

при секретарі Ардаковська А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 юридичного департаменту Одеської міської ради ОСОБА_3, за участю третьої особи Одеської міської ради про визнання дій протиправними, відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, після уточнення своїх позовних вимог просить визнати протиправними дії ОСОБА_2 юридичного департаменту Одеської міської ради ОСОБА_3; стягнути на його користь на відшкодування збитків грошові кошти в сумі 12750000,0 грн.; стягнути на відшкодування моральної шкоди грошові кошти в сумі 1000000,0 грн. на його користь, посилаючись в обґрунтування своїх вимог на такі обставини.

Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 27 січня 2012 року Одеську міську раду зобовязано вчинити дії по розгляду в порядку ст. 118 Земельного кодексу України заяви ОСОБА_4. 08 грудня 2015 року та 14 грудня 2015 року позивач звернувся до Одеського міського голови ОСОБА_5 із заявою про вжиття заходів щодо виконання постанови Малиновського районного суду м. Одеси від 27 січня 2012 року та розгляду Одеською міською радою його заяви. Оскільки, на думку позивача, надання директором юридичного департаменту Одеської міської ради ОСОБА_3 відповіді на звернення ОСОБА_1, якою, на його думку, відповідач порушив право позивача на честь та гідність. Тому, позивач, вимушений звернутися з цим позовом до суду за захистом своїх законних прав та інтересів.

Представник відповідача ОСОБА_2 юридичного департаменту Одеської міської ради ОСОБА_3 надала до суду заперечення проти позову, в якому просила відмовити у задоволенні позову повному обсязі, зазначивши, що відповідь позивачу надана згідно з положеннями чинного законодавства України. Листами від 08 грудня 2015 року та 14 грудня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського міського голови ОСОБА_5 стосовно невиконання рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 27 січня 2012 року. На виконання доручення міського голови від 29 грудня 2015 року № 36-П-99/4,5 звернення розглянуто юридичним департаментом Одеської міської ради, до компетенції якого входить вирішення порушених у заяві питань. За результатами розгляду зазначених звернень юридичним департаментом Одеської міської ради надано заявнику обґрунтовану відповідь, в якій зазначено про виконання Одеською міською радою рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 27 січня 2012 року. У поясненнях щодо збитків, які позивач просить відшкодувати, зазначається, що внаслідок протиправних дій відповідача ним не отримано земельну ділянку, вартість якої він просить відшкодувати. Проте, відповідь директора департаменту не є підставою для отримання позивачем земельної ділянки. Таким чином, у будь-якому разі відсутній причинний зв'язок між нібито неправомірними діями відповідача та шкодою, що нібито завдано позивачеві. Позивачем не надано жодного доказу, що доводить існування причинного зв'язку між його моральними стражданнями та діями директора департаменту, та не доведено, що саме дії відповідача призвели до заподіяння моральних страждань. Крім того, вимога щодо виконання рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 27 січня 2012 року має бути звернена до суб'єкта владних повноважень, уповноваженого приймати таке рішення, яким не є директор юридичного департаменту Одеської міської ради.

Третя особа Одеська міська рада підтримала позицію відповідача.

Суд, вивчивши адміністративну справу, встановивши факти та відповідні до них правовідносини, прийшов до наступного.

У судовому засіданні встановлено, що постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 27 січня 2012 року Одеську міську раду зобовязано вчинити дії по розгляду в порядку ст. 118 Земельного кодексу України заяви ОСОБА_4.

08 грудня 2015 року та 14 грудня 2015 року позивач звернувся до Одеського міського голови ОСОБА_5 з заявою про вжиття заходів щодо виконання постанови Малиновського районного суду м. Одеси від 27 січня 2012 року та розгляду Одеською міською радою його заяви.

З позовних вимог ОСОБА_4 вбачається, що під діями, які він просить визнати неправомірними, розуміється надання директором департаменту відповіді на звернення ОСОБА_4, яку вона не мала права надавати, та якою, на його думку, відповідач порушив право позивача на гідність.

Суд вважає, що зазначена вимога не підлягає задоволенню, оскільки відповідь ОСОБА_2 департаменту надана згідно з положеннями чинного законодавства України, виходячи з наступного.

Порядок звернення громадян до посадових органів місцевого самоврядування та надання ними відповіді на такі звернення визначено Законом України «Про звернення громадян».

Відповідно до ст. 1 Закону громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Згідно з ч. 1 ст. 15 зазначеного Закону органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Статтею 20 Закону передбачено строк розгляду звернень, відповідно до якої звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження.

Листами від 08 грудня 2015 року та 14 грудня 2015 року ОСОБА_4 звернувся до Одеського міського голови ОСОБА_5 стосовно невиконання рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 27 січня 2012 року.

На виконання доручення міського голови від 29 грудня 2015 року № 36-П-99/4,5 звернення розглянуто юридичним департаментом Одеської міської ради, до компетенції якого входить вирішення порушених у заяві питань.

За результатами розгляду зазначених звернень юридичним департаментом Одеської міської ради надано заявнику відповідь 04.01.2016 року, в якій зазначено про виконання Одеською міською радою рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 27 січня 2012 року.

Аналогічна відповідь надана 06.01.2016 року за № 36-П-99/4,5 ОСОБА_4 Одеським міським головою ОСОБА_5

Відповідного ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі

незаконними діями, рішенням чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Надаючи відповідь позивачу ОСОБА_3 діяла як ОСОБА_2 юридичного департаменту Одеської міської ради.

За п. 10-1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» зазначено, що при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, його посадовими або службовими особами, судам слід виходити з того, що зазначений орган має бути відповідачем у такій справі, якщо це передбачено відповідним законом.

Судом розяснювалося позивачу його право на заміну відповідача або притягнення співвідповідача, з цього приводу оголошувалася перерва в судовому засіданні 28.02.2017 року, але

позивач ОСОБА_1 наполягав на своїх вимогах саме до ОСОБА_3, вказуючи, що саме вона має відповідати за цим позовом.

Таким чином, вимога щодо виконання рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 27 січня 2012 року має бути звернена до суб'єкта владних повноважень, уповноваженого приймати таке рішення, яким не є директор юридичного департаменту Одеської міської ради, про що судом позивачу було розяснено.

У позовних вимогах підставою позову зазначене порушення відповідачем права на повагу до його гідності у звязку з невиконанням рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 27 січня 2012 року. При цьому відсутнє обґрунтування, яким саме чином відповідь директора департаменту порушує право заявника на повагу до його гідності, адже містить відповідь на порушені у зверненні питання. У відповіді відсутнібудь-які образливі слова на адресу позивача, які б засвідчували неповагу до гідності ОСОБА_1

Питання стосовно невиконання рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 27 січня 2012 року, а також відшкодування збитків та моральної шкоди, завданих відмовою у наданні згоди на розробку проекту землеустрою щодо відведення позивачу у власність земельної ділянки, було предметом дослідження, зокрема (але не виключно) у адміністративних справах № 521/5892/15-а, № 521/4661/15-а, № 521/2810/15-а.

Суд виходить з того, що законодавством встановлений певний порядок контролю за виконанням судових рішень (ст. 267 КАС України).

Згідно ч. 9 ст. 267 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, що вчинені субєктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або на порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду. Вказану заяву може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку предявлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідною судовою постановою.

Частиною 10ст. 267 КАС Українивстановлено, що за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, а так само якщо заяву подано із порушенням правил, що передбачені частинами першою і другою цієї статті, суд залишає заяву без задоволення. У разі наявності підстав для задоволення заяви суд ухвалює одну із постанов, що передбачені частиною другоюстатті 162 цього Кодексу. Така постанова може бути оскаржена лише в апеляційному порядку.

Таким чином, оскільки вимоги позивача повязані, на його думку, саме з протиправними діями чи бездіяльністю відповідача в частині невиконання чи неналежного виконання рішення суду, то такі вимоги не можуть бути предметом розгляду в порядку позовного провадження, оскільки законом встановлено спеціальний порядок для вирішення зазначених спірних питань, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог про визнання дій та бездіяльності відповідача щодо виконання постанови суду протиправними.

Відповідно ч. 2 ст. 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю субєкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів субєктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір, інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Відмови в задоволенні позовних вимог про визнання дій та бездіяльності відповідача щодо виконання постанови суду протиправними унеможливлює задоволення позовних вимог про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди в порядку статті 21 КАС України.

Згідно ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: 1) виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; 2) ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюютьсяЗаконом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до ст. 71 КАС України вадміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Таким чином з врахуванням процесуальних особливостей адміністративного судочинства доведення факту неправомірності дій позивача, покладається на відповідача.

Згідно зі ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Керуючись ст.ст. 2, 10, 11, 12, 69, 71, 72, 86, 99, 101, 159-163, ч. 2 ст. 171-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 юридичного департаменту Одеської міської ради ОСОБА_3, за участю третьої особи Одеської міської ради про визнання дій протиправними, відшкодування матеріальної та моральної шкоди відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання до Малиновського районного суду міста Одеси апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя Гуревський В.К.