№ 65616775, 29.03.2017, Приазовський районний суд Запорізької області

справа № 325/198/17

провадження № 1-кп/325/47/2017

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2017 року Приазовський районний суд Запорізької області у складі :

головуючого судді: Шеїної Л.Д.,

при секретарі: Красновій Ю.С.,

за участю прокурора: Широкова М.О.,

за участю обвинуваченого ОСОБА_1, його захисника - адвоката ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду угоду про визнання винуватості від 31 січня 2017 року, яка надійшла до суду разом зобвинувальним актом у кримінальному провадженні № 12017080330000042 від 26.01.2017 року, відносно

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, непрацюючого, не судимого, який зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч.2 ст.28, ч. 1 ст. 249 КК України,

ВСТАНОВИВ:

08.02.2017 року до Приазовського районного суду Запорізької області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12017080330000042 відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.2 ст.28, ч. 1 ст. 249 КК України.

Відповідно до обвинувальногоакту обвинувачений ОСОБА_1, у квітні 2015 року в невстановлений слідством точний час, за попередньою змовою з ОСОБА_3, з метою незаконного зайняття рибним промислом, вийшли в акваторію Азовського моря в районі с. Строганівка Приазовського району Запорізької області, на катері «Амур-3», бортовий номер ЯЗП 0058, з підвісним двигуном «MERCURY-90», де знаходячись, умисно, без передбаченого дозволу, встановили незаконні знаряддя лову, а саме: 1 зяброву сіть та 39 підйомних пасток, з метою здійснення незаконного вилову водних живих ресурсів.

27.04.2015 року у нічний час, ОСОБА_1, за попередньою змовою з ОСОБА_3, продовжуючи свій злочинний умисел, направлений на незаконне зайняття рибним промислом, повторно вийшли в акваторію Азовського моря в районі с. Строганівка Приазовського району, де о 06.30 годині проводили вибірки риби з раніше встановлених незаконних знарядь лову, де перебуваючи в акваторії Азовського моря здійснили вилов 1663 особин риби бичок та 6 особин риби оселедець, чим порушили ст.ст. 27, 63 Закону України «Про тваринний світ».

Згідно обвинувального акту ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_3 в порушення ст.ст. 27, 63 Закону України «Про тваринний світ», здійснив незаконний вилов риби забороненими знаряддями лову у великій кількості, чим згідно розрахунку матеріального збитку спричинив рибним запасам Азовського моря збиток, який складає 57562,00 гривні і є істотною шкодою.

Тим самим, відповідно до обвинувального акту, ОСОБА_1 своїми умисними діями, що виразилися в незаконному зайнятті рибним промислом, що заподіяло істотну шкоду, за попередньою змовою групою осіб, вчинив кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ч.2 ст. 28, ч.1 ст. 249 КК України.

31 січня 2017 рокубула укладена угода про визнання винуватостіміж прокурором Приазовського відділу Мелітопольської місцевої прокуратури Запорізької області ОСОБА_4 та обвинуваченимОСОБА_1, згідно з якоюобвинувачений ОСОБА_1 під час досудового розслідування повністю визнав свою винуватість у вчиненнікримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.1ст. 249 КК України.

Сторони погодилисьна призначення покаранняОСОБА_1 за ч.2 ст.28, ч. 1ст. 249 КК Україниу вигляді 1 (одного) року обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання, якщо протягом 1 (одного) року ОСОБА_1 не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обовязки.

На підставі пунктів 1 та 2 ч.1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 обовязки:

-періодично зявлятися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

До матеріалів кримінального провадження додано позовну заяву Ботіївської сільської ради Приазовського району Запорізької області до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди на суму 28781,00 грн., мотивуючи тим, що неправомірними діями ОСОБА_1, який діяв сумісно за попередньою домовленістю із ОСОБА_3, здійснено незаконне зайняття рибним промислом, в акваторії Азовського моря в районі с. Строганівка Приазовського району, а саме 27.04.2015 року о 06.30 годині проводив вибірку риби з раніше встановлених незаконних знарядь лову, де перебуваючи здійснив вилов 1663 особин риби бичок та 6 особин риби оселедець, чим порушили ст.ст. 27, 63 ЗУ «Про тваринний світ». Сумісними діями ОСОБА_1 та ОСОБА_3 спричинена матеріальна шкода на загальну суму 56.542 ,00 грн., а безпосередньо ОСОБА_1 на суму 28781,00 грн., яку і просив стягнути з ОСОБА_1 на користь місцевого фонду охорони навколишнього середовища у складі бюджету на р/р 31414542700385, код ЄДРПОУ 38042754, УДКСУ в Запорізькій області МФО 813015, отримувач : УК у Приазов. р-н/отг с.Ботієве/ код платежу 21081100.

У підготовчому судовому засіданні прокурор Широков М.О. просив суд затвердити угоду про визнання винуватості.

Обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у пред*явленому йому обвинувачені не визнав, так як був впевненим в тому, що ОСОБА_3 має відповідний дозвіл на вилов риби, тому на прохання ОСОБА_3 вирішив йому допомогти здійснити вилов риби і таким чином заробити гроші для особистих потреб, заперечував щодо затвердження угоди про визнання винуватості, як і не визнав пред*явлений до нього позов щодо відшкодування майнової шкоди на суму 28781,00 грн., його захисник - адвокат ОСОБА_2 підтримав позицію свого підзахисного і зазначив, що у випадку, коли його підзахисний ОСОБА_1 вину не визнає, відмовляється від затвердження угоди, то в затвердження угоди слід відмовити, а матеріали кримінального провадження повернути прокурору для продовження досудового розслідування.

Суд, ознайомившись з обвинувальним актом, угодою про визнання винуватості та доданими до неї матеріалами, перевіривши угоду на відповідність вимогамКПК Україниі закону, заслухавши учасників судового провадження, дійшов висновку, що в затвердженні даної угоди про визнання винуватості слід відмовити з наступних підстав:

відповідно до вимог ч.7 ст. 474 КПК України, суд перевіряє угоду на відповідність вимогам КПК Українита закону і відмовляє в затвердженні угоди, якщо: 1) умови угоди суперечать вимогам КПК Українита/або закону, в тому числі допущена неправильна правова кваліфікація кримінального правопорушення, яке є більш тяжким ніж те, щодо якого передбачена можливість укладення угоди; 2) умови угоди не відповідають інтересам суспільства; 3) умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб; 4) існують обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, або сторони не примирилися; 5) очевидна неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов'язань; 6) відсутні фактичні підстави для визнання винуватості.

Судом встановлено, що орган досудового слідства при викладенні фабули інкримінованого ОСОБА_1 злочину в обвинувальному акті та угоді про визнання винуватості, укладеній 31 січня 2017 року, в порушення принципу презумпції невинуватості, констатує участь ОСОБА_3 у скоєнні злочину. Сторона обвинувачення не довела суду, що матеріали кримінального провадження стосовно ОСОБА_3 виділені в окреме провадження і що до ОСОБА_3 кримінальне провадження судом розглянуто та вирок щодо нього ухвалений і, відповідно, набрав законної сили.

Таким чином, угода про визнання винуватості, укладена 31 січня 2017 року між прокурором та підозрюваним ОСОБА_1, не відповідає вимогамст.62 Конституції України, ст.ст.7,17 КПК Українита порушує права ОСОБА_3 і унеможливлює її затвердження з підстав, зазначених у п.п. 1,3 ч.7ст.474 КПК України.

Орган досудового розслідування кваліфікував умисні дії ОСОБА_1 за ч.2 ст.28, ч.1 ст.249 КК України, але ні в обвинувальному акті, ні в угоді про визнання винуватості від 31.01.2017 року не послався на наявність обставини, що обтяжує покарання обвинуваченого щодо скоєння злочину за попередньою змовою групою осіб, тоді як стаття 67 КК України містить вичерпний перелік обставин, які обтяжують покарання, зокрема, вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою (частина друга статті 28 КК України).

Відповідно до положеньст.65 КК Українисуд призначає покарання: - у межах, установлених у санкції статті Особливої частиниКК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин; відповідно до положень Загальної частиниКК України, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом*якшують та обтяжують покарання.

Кваліфікуючою ознакою складу злочину, який передбачений частиною1 статті 249 КК України є наявність істотної шкоди.

На наявність такої шкоди можуть указувати сукупність даних, зокрема: знищення нерестовищ риби, вилов риби в період нересту, нечисленних її видів або таких, у відтворенні яких є труднощі, добування великої кількості риби, водних тварин чи рослин або риби чи тварин, вилов якого заборонено.

Розмір істотної шкоди під час незаконним зайняттям рибним промислом має бути визначено в такому обсязі, щоб він сприяв ефективності боротьбі з браконьєрством і в той же час, не була занадто заниженим чи завищеним, просто на заподіяння шкоди на певну суму, державним інтересам, водним живим ресурсам.

ОСОБА_1 інкримінується незаконне зайняття рибним промислом, що заподіяло істотну шкоду, однак як в обвинувальному акті так і в угоді відсутнє обґрунтування істотної шкоди, яка спричинена ОСОБА_1, які наслідки мало вчинення таких дій (кому саме вона спричинена), відсутнє посилання на нормативний документ щодо обчислення розміру відшкодування шкоди.

Відповідно до ч.4 ст.469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні, в якому бере участь потерпілий, не допускається.

В обвинувальному акті, в угоді про визнання винуватості від 31 січня 2017 року зазначено, що діями обвинуваченого ОСОБА_1 спричинена істотна шкода на суму 57562,00грн. З доданої до обвинувального акту позовної заяви (яку на час розгляду справи позивач просив суд залишити без розгляду, ( а.с.15) так і просив суд розглянути цивільний позов у відсутності представника сільської ради і зазначив, що висунуті до сільської ради вимоги визнає, розгляд справи провести у відсутності представника сільської ради (а.с.28 )) в якості позивача, а отже потерпілого від злочину, зазначено Ботієвську сільську раду (а.с. 7), у тексті як обвинувального акту, так і в угоді мова йде про спричинення істотної шкоди рибним запасам Азовського моря, обґрунтовуючи позов, позивач додав розрахунок матеріального збитку, де в якості особи, яка спричинила шкоду, зазначено ОСОБА_3

За змістом ч.4 ст.469 КПК України угода про визнання винуватості може бути укладена щодо тих кримінальних проступків, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

Відповідно до частини 3 статті 128 КПК України, представництво інтересів держави в суді, здійснює саме прокурор.

Підставою цивільного позову є факт завдання потерплому безпосередньо кримінальним правопорушенням або іншим суспільно-небезпечним діянням, що є предметом кримінального провадження, майнової та/або моральної шкоди. Обв*язковим тут є наявність прямого причинного зв*язку між вчиненим діянням та шкодою. Тому цивільними позивачами у кримінальному провадженні можуть бути фізичні особи, яким вказаними діяннями завдано майнової та /або моральної шкоди, а з-поміж юридичних осіб лише ті, які зазнали майнової шкоди (ч.1 ст.61 КПК України). Якщо цивільний позов подається не з наведених підстав чи не вказаними особами, слідчий або прокурор, виносять вмотивовану постанову, а суд постановляє ухвалу про повернення цивільного позову.

Позов щодо відшкодування шкоди, який надійшов до суду разом із обвинувальним актом та угодою про визнання винуватості, пред*явлено Ботіївською сільською радою і підписано сільським головою, однак документ, що підтверджує його повноваження на здійснення представництва в суді, до позовної заяви не долучено та не наведені обставини на обґрунтування позовних вимог, порушення його права.

Крім того, із змісту пояснень обвинуваченого ОСОБА_1 в судовому засіданні вбачається, що він свою вину у пред*явленому йому обвинуваченні не визнає. Будь-які інші докази на підтвердження винуватості ОСОБА_1, реєстр матеріалів досудового розслідування не містить (дані щодо огляду місця події, допиту свідків, наявність речових доказів і інше).

Згідно ч.8 ст.290 КПК України про відкриття сторонами кримінального провадження матеріалів повідомляються цивільний позивач, його представник та законний представник, цивільний відповідач, його представник, після чого ці особи мають право ознайомитися з ними в тій частині, яка стосується цивільного позову, за правилами, викладеними в цій статті.

Реєстр матеріалів досудового розслідування не містить відомостей щодо відкриття матеріалів кримінального провадження цивільному позивачу.

Реєстр матеріалів досудового розслідування не містить відомостей щодо залучення до участі у справі захисника і що йому відкриті матеріали кримінального провадження.

Таким чином, за змістом поданої суду для затвердження угоди про визнання винуватості слідує, що умови угоди суперечать вимогам Кримінального процесуального кодексу таКримінального кодексу України, а умови угоди не відповідають інтересам суспільства та порушують права обвинуваченого ОСОБА_1 та інших осіб.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що в затвердженні угоди про визнання винуватості, укладеної 31 січня 2017 року між прокурором та підозрюваним ОСОБА_1, слід відмовити.

Як вказує ч.3 ст.314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченими статтями 468-475 цього Кодексу.

У п.п. «б» п. 18 Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11.12.2015 року № 13 «Про практику здійснення судами кримінального провадження на підставі угод» зазначено, що у разі відмови у затвердженні угоди суд має право повернути кримінальне провадження прокурору, якщо угоди досягнуто під час досудового розслідування, для його продовження у порядку, передбаченомурозділом IIIКПК, клопотання прокурора, пов'язане з відсутністю необхідності продовження досудового розслідування внаслідок його фактичного закінчення, суду не надано.

Приймаючи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що відмовивши у затвердженні угоди про визнання винуватості, кримінальне провадження № 12017080330000042 від 26.01.2017 року відносно ОСОБА_1 слід повернути прокурору для продовження досудового розслідування в загальному порядку.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.314,472, 474 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

відмовити у затвердженні угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні № 12017080330000042 від 26.01.2017 року, укладеної 31 січня 2017 року між прокурором Приазовського відділу Мелітопольської місцевої прокуратури Запорізької області ОСОБА_4 та обвинуваченимОСОБА_1.

Кримінальне провадження № 120170080330000042 від 26.01.2017 року відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2 за ч.2 ст.28, ч.1ст. 249 КК України, повернути прокурору для продовження досудового розслідування.

Відповідно до вимог ч.8ст.474 КПК Україниповторне звернення з угодою в одному кримінальному провадженні не допускається.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Л.Д. Шеїна