Постановление суда № 65614205, 20.03.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа № 640/16820/16-к Головуючий першої інстанції:Єфіменко Н.В.

Провадження №11-сс/790/454/17 Головуючий апеляційної інстанції: ОСОБА_1

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Харківської області у складі: головуючого судді Курила О.М., суддів Цілюрика В.П. та Міненкової Н.О., при секретареві Леськів Е.П., з участю прокурора Жиліна В.А., власника майна ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові матеріали даного провадження за апеляційною скаргою представника власників майна на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 02.03.2017 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою слідчого судді вищевказаного суду від 02.03.2017 року частково задоволено клопотання слідчого та накладено арешт на майно у кримінальному провадженні №12016220490003946, яке було вилучено в ході огляду автомобілю Хюндай, д.р.н. АХ6891АН належного ОСОБА_2 та під час огляду квартири АДРЕСА_1, належного ОСОБА_4

Як встановив суд, в провадженні ГУНП в Харківській області перебувають матеріали кримінального провадження №12016220490003946 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1,2 ст.190 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що у травні 2016 року невстановлені особи шахрайським шляхом з використанням електронно-обчислювальної техніки розмістили у мережі Інтернет завідомо неправдиві відомості про розіграш автомобіля «Кіа Ріо», після чого 28.05.2016 року надіслали на контактний номер ОСОБА_5 смс повідомлення про виграш автомобілю «Кіа Ріо». В подальшому ОСОБА_5, отримавши неправдиву інформацію про виграш автомобіля «Кіа Ріо» та про те, що для його отримання йому необхідно сплатити податок до пенсійного фонду України у розмірі 4200 грн. та військовий податок, вніс кошти на банківський рахунок. В результаті чого, ОСОБА_5 було перераховано кошти на загальну суму 21183 грн., які невстановлена особа звернула на свою користь, чим спричинила потерпілому матеріальну шкоду.

27.02.2017 року під час обшуку квартири за адресою: АДРЕСА_2, за місцем мешкання ОСОБА_6, встановлено, що вона підтримує зв'язок з ОСОБА_2 та ОСОБА_4, які можуть мати відношення до вчинення шахрайських дій.

На ухвалу слідчого судді, представник власників майна ОСОБА_3, яка діє в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу в якій з урахуванням уточнень, просить скасувати вищевказану ухвалу в частині арешту ноутбука, мобільних телефонів та банківських пластикових карток у кількості 7 штук, які належать ОСОБА_2 та ноутбука, що належить ОСОБА_4, посилаючись на те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_4 у даному кримінальному провадженні не є підозрюваними, а мають статус свідків та не несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного.

Крім того, вказує, що вищезазначені особи набули вказане майно на законних підставах, використовували ноутбуки як компютерну техніку необхідну для навчання при написанні курсових робіт та інших завдань, які отримували та виконували як студенти.

Заслухавши суддю - доповідача, доводи апелянта та власника майна, які просили про задоволення апеляційної скарги, думку прокурора про законність та обґрунтованість ухвали слідчого судді, перевіривши матеріали судової справи, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Приймаючи рішення про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №12016220490003946, внесеному до ЄРДР 17.06.2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1,2 ст.190 КК України, слідчий суддя прийшов до висновку, що вилучене майно може містити відомості про факти чи обставини, що встановлюються під час кримінального провадження, а тому є підстави вважати, що вищезазначене майно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України і не застосування його арешту може в подальшому перешкодити кримінальному провадженню.

У розумінні положень ст. 131 КПК України, одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна, який застосовується з метою дієвості цього провадження.

Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та

або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта щодо недотримання слідчим вимог ст.171 КПК України. Відповідно до вимог ст.ст.214,223 КПК України, після внесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення до ЄРДР, слідчий або прокурор розпочинають досудове розслідування та проводять слідчі(розшукові) дії, спрямовані на отримання(збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у кримінальному провадженні. Повідомлення про підозру, згідно з п.3 ч.1 ст.276 КПК України , здійснюється тільки за наявності достатніх доказів для підозри конкретної особи у вчиненні кримінального правопорушення. З огляду на зазначене, відсутність у ОСОБА_4 та ОСОБА_2 статусу підозрюваного у кримінальному провадженні, не є перешкодою для вирішення питання про арешт їх майна.

На думку судової колегії, слідчим доведено, що арешт вказаного майна застосований з метою забезпечення доказової бази по кримінальному провадженню, так як вказане майно відноситься до предметів, що відповідають критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України.

Так, при вирішенні питання про арешт майна, слідчим суддею дотримані положення ч.2,4 ст.173 КПК України, зміст ухвали слідчого судді відповідає вимогам ч.5 ст.173 КПК України.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, підстав для її скасування, за доводами апеляційної скарги, не вбачає.

Керуючись ст.ст. 392, 404,405, ч.3 ст.407,418,419,422 КПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 02.03.2017 року про задоволення клопотання слідчого про накладення арешту на майно ОСОБА_2 та ОСОБА_4, яке визнано речовими доказами по кримінальному провадженню №12016220490003946 внесеному в ЄРДР від 17.06.2016 року за ч.1,2 ст.190 КК України, - залишити без змін.

Апеляційну скаргу представника власників майна залишити без задоволення.

Оскарження даної ухвали, в порядку ч.4 ст.424 КПК України, в касаційному порядку не передбачено.

Головуючий: Судді :