Постановление суда № 65551882, 27.03.2017, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

№ 201/4413/17

УХВАЛА

27 березня 2017 року м. Дніпро

Суддя Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська Антонюк О.А., ознайомившись з матеріалами позову товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (законний представник малолітньої особи ОСОБА_3) про усунення перешкод у користуванні майном, визнання осіб такими, що втратили право користування, стягнення витрат,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» 23 березня 2017 року звернулося до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_1В та ОСОБА_2 (законний представник малолітньої особи ОСОБА_3В.) про усунення перешкод у користуванні майном, визнання осіб такими, що втратили право користування, стягнення витрат. Також разом з позовом позивачем було подано заяву про забезпечення цього позову.

З позовної заяви та викладу обставин, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги витікає, що спірні правовідносини виникли між сторонами з приводу володіння та користування майном, що розташовано за адресою: м. Дніпро (Дніпропетровськ), АДРЕСА_1, тобто з урахуванням зазначеного вбачається, що спір між сторонами виник з приводу нерухомого майна, однак ст. 114 ЦПК України встановлена виключна підсудність, зокрема в частині 1 цієї статті зазначено, що позови, що виникають з приводу нерухомого майна, предявляються за місцезнаходженням майна або основної його частини, а зі змісту позовної заяви та з доданих до неї документів витікає, що нерухоме майно знаходиться за адресою: м. Дніпро (Дніпропетровськ), АДРЕСА_1, тобто у Індустріальному районі а не у Соборному районі м. Дніпро.

Відповідно до п. 42 постанови № 3 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (частина перша статті 114 ЦПК). Згідно з положеннями статті 181 ЦК до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також обєкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Згідно абз. 4 та абз. 5 п. 4 постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» правила статті 114 ЦПК про виключну підсудність застосовуються до позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (наприклад, звернення стягнення на нерухоме майно, передане в заставу іпотечне майно, передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки, визнання договору іпотеки недійсним тощо). Недотримання правил підсудності тягне за собою повернення заяви позивачеві, про що постановляється ухвала. Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до належного суду (частина пята статті 121 ЦПК).

Також, слід зазначити, що позивач у позовній заяві не вказує та не обґрунтовує підстави звернення з вказаною позовною заявою саме до цього суду, а тому з урахуванням вище викладено вказана позовна заява не підсудна цьому суду.

Відповідно до ст. 115 ЦПК України якщо суддя, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, встановить, що справа не підсудна цьому суду, заява повертається позивачеві для подання до належного суду, про що постановляється ухвала. Ухвала суду разом із заявою та всіма додатками до неї надсилаються позивачеві.

Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 121 ЦПК України заява повертається у випадках, коли справа не підсудна цьому суду.

Таким чином, вважаю за необхідне позов повернути позивачу та рекомендувати звернутися до належного суду за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Також враховуючи наведене, вважаю необхідним заяву про забезпечення цього позову повернути з урахуванням того, що у провадженні суду не перебуває вище вказана справа.

На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 114, п. 4 ч. 3 ст. 121 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (законний представник малолітньої особи ОСОБА_3) про усунення перешкод у користуванні майном, визнання осіб такими, що втратили право користування, стягнення витрат повернути позивачу та рекомендувати звернутися до належного суду за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Повернути товариству з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» заяву про забезпечення цього позову.

Ухвалу може бути оскаржено в апеляційний суд Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська шляхом подання апеляційної скарги протягом 5 днів з дня проголошення ухвали, а у разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя